* * *   

 Так гарно ти снилась мені:   

 Не руки, не очі, лиш голос,   

 Лиш голос, як день у вікні,   

 Як вітру знадлива голість.   

 Наче в блакиті зоря,   

 Ти в слові замерехтіла.   

 Зринали, як блиск янтаря,   

 Згини твойого тіла.   

 Зринали й зникали вмить   

 Хвилею золотею.   

 І серце хотів я вмить   

 Тим світлом і чистотою.   

 Раптом — пробудження грім,   

 Де ж ти пропала, ноче?   

 Метелик у серці моїм   

 Вогкими крильми тріпоче.