* * *   

 Так, ти одна, моя любове,   

 Даєш мені снагу обнови,   

 Народжуєш мене щодня   

 Інакшим, іншим, ніби з дна   

 Душі кремнистої моєї   

 Виборсуєш нові камеї   

 З моїм обличчям... Боже мій,   

 Мене ти змінюй, та не смій   

 Своє натхнення на забаву   

 Перевести, смішну й лукаву,   

 І, творячи немовби в сні,   

 Чужі прикмети дать мені!   

 Живу я правдою тією,   

 Що птах не може стать змією,   

 Що маску будь-яку лакей   

 Бере, бо все йому о'кей!    

 А я не раб, не хитрий служка,   

 Чия натура, як подушка,   

 Податлива й м'яка! Мені   

 Пасують риси кам'яні.   

 То звершуй переміни диво,   

 Але поважно і правдиво,   

 Щоб не осліп і не оглух   

 В чужому образі мій дух.