* * *  

 Сріблиться дощ в тоненькому тумані,   

 Як ниточка в прозорім полотні.   

 А сонце по його блискучій грані   

 Тече і душу сповнює мені.   

 Зустрінь мене. Я повен пожадання   

 Блакитної, мов сон, далечини.   

 Моїх очей неголосне страждання   

 Ти поглядом ласкавим зупини.   

 Моя печаль тебе не поневолить,   

 А тільки радісний розбудить щем,   

 Немов цього туману срібна волоть,   

 Замаєна і сонцем, і дощем.