ДМИТРО ПАВЛИЧКО

        

 * * *   

      

 Сонце, намальоване циноброю   [1]  ,   

 На вітрилах вечора пливло.   

 В золотій спечаленості обрію   

 Ти світилась, як небесне тло.   

      

 За зорею рідною й далекою   

 Ти тужила на моїм крилі,   

 Ніби не принесена лелекою,   

 А прибула в світ на кораблі.   

      

 Ми стояли в придніпровській обочі,   

 Ми вдивлялись, наче діти, в путь,   

 По якій твої космічні родичі   

 Надпливуть чи просто надійдуть...   

  

 

  [1]   Цинобра — кіновар, червона фарба.