* * *  

 О рідне слово, хто без тебе я?   

 Німий жебрак, старцюючий бродяга,  

 Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,   

 Прах, купа жалюгідного рам'я.   

 Моя ти — пісня, сила і відвага,   

 Моє вселюдське й мамине ім'я.   

 Тобою палахтить душа моя,   

 Втишається тобою серця спрага.   

 Тебе у спадок віддали мені   

 Мої батьки і предки невідомі,   

 Що гинули за тебе на вогні.   

 Так не засни в запиленому томі,   

 В неткнутій коленкоровій труні —    

 Дзвени в моїм і правнуковім домі!