* * *   

 Розплелись, розсипались, розпались,   

 Наче коси, вересневі дні.   

 Ми з тобою ще не накупались,   

 А вже грає осінь у вікні.   

 Віднесла вода ласкаві зорі,   

 Що все літо кликали в ріку,   

 З птицями на білій крутогорі   

 Горобину пробуєм гірку.   

 Може б, нам полинути у вирій —   

 За літами молодості вслід.   

 Чом же крила в позолоті щирій   

 Важко піднімати на політ?   

 Я тобі зимові дні сріблясті   

 Заплету в сивіючу косу;   

 Тільки зорі, викупані в щасті,   

 З моря я назад не принесу.