* * *   

 Ніч, осяяна цвітом яблуні,   

 Затуманена, мов роса.   

 Ми, розкрилені і роз'ятрені,   

 Піднімалися в небеса.   

 Понад зорями, понад водами   

 Пролетіли ми три світи.   

 А та яблуня за городами   

 Все світилася з темноти.   

 А на досвітку ми долинули   

 До свойого ж таки села.   

 А та яблуня в даль долинами,   

 Як метелиця, відійшла.   

 Де ж те сяєво, що сміялося,   

 Де ціловані в снах слова?   

 Все минулося, все розпалося,    

 Наче гілочка снігова.