* * *   

 Не раз мені здається,   

 що я прожив тисячу років.   

 Заглядаючи в криницю свого життя,   

 я не бачу маленького дзеркальця води,   

 так далеко воно від моїх очей.   

 Та коли я, закривши очі, хочу згадати,   

 що найглибше запало в душу мою,—   

 бачу твій образ, моя дівчинко,   

 моя любове тиха.   

 Навіть моє дитинство погасне в пам'яті,   

 навіть стежка, якою я бігав до школи, заросте,   

 навіть сам я зникну за перелазом життя,   

 але ти, моя дівчинко,   

 моя тиха любове, житимеш у моїх словах   

 вічно.