* * *   

 Наша любов   

 як літак   

 здатна нести   

 тягарі величезні   

 ніжно передані їй   

 на землі   

 тільки не здатна   

 дотик чужого крила   

 витерпіти в польоті   

 незаймана   

 незалежна   

 висока   

 впасти   

 згоріти   

 загинути   

 ладна в ту ж мить   

 любить вона небеса   

 та все ж повертається   

 на землю   

 і кожен раз   

 крила здригаються з болю   

 іскра влітає в бетон   

 ніби земля приймає   

 на спочин короткий ту силу   

 що в крові нашій гримить.