* * *   

 Над нашим світом і під нашим світом   

 Є ще світи великі і малі.   

 Туди ми долітаєм тільки світлом   

 І музикою темної землі.   

 Туди мене хтось ненастанно кличе,   

 Вистелює блакитом щемну путь;   

 Так ніби прагне в сяйво таємниче   

 Душі, моєї подих обернуть.   

 Десь там у зорях мерехтить віола,   

 Льняна коса, як нива осяйна.   

 І кров моя бринить, палюча й гола, -   

 Немов небес віддалена струна,   

 Можливо, все, що пам'ятати треба   

 Моїй душі серед страждань і втіх,   

 Це — тільки карта зоряного неба   

 І поклик безміру — з очей твоїх!