МАНЕКЕНИ   

 Манекени одягаються модно —   

 В закордонні костюми й манішки.   

 Декого в шовки замотано —   

 Видно лиш голову й ніжки.   

 Манекени не люблять праці,   

 Їм би гріться під склом на осонні.   

 Від неробства зрослися в них пальці,   

 І думки в них — як мухи сонні.   

 Манекени готові вдавиться   

 Своїм самолюбством жорстоким,   

 Коли хтось там на зорі дивиться,   

 А на них і не скине оком.   

 Манекени чужим хизуються,   

 До свого ж в нелюбові — нестримні.   

 Щоправда, вони гризуться   

 За свої місця на вітрині.   

 Манекени не мають серця —   

 Їх ніщо не болить і не коле.   

 Манекени ніколи не сердяться.   

 І не плачуть вони ніколи.   

 Манекени завжди сміються —   

 Похорони ідуть чи сльоти.   

 Як це, скажіть, революція   

 Не сполола цієї сволоти?!   

 Та як би не думав й черство,   

 Є все ж бо надія у мене,   

 Що в людське вічне братерство   

 Не пройдуть манекени!   

 1966