ДМИТРО ПАВЛИЧКО

        

 * * *   

      

 Буває така розмова,   

 Що ув'язнює, наче кліть.   

 Темрява розумова,   

 Як бескид, міцна стоїть.   

      

 Буває таке мовчання   

 Несподіване і страшне,   

 Що тільки вибух ридання   

 Від смерті рятує мене.   

      

 Буває така година,   

 Коли повертав глузд   

 Моєму життю єдина   

 Усмішка милих уст.