ДМИТРО ПАВЛИЧКО

 * * *  

      

 Зеленим вогнем береза,   

 Як свічка, в полі горить.   

 Ні вітер, ні блискавок леза   

 Не можуть її погасить.   

      

 Коли сумовитим дзвоном   

 Осіння блакить загуде,   

 Те полум'я стане червоним   

 І тихо на землю впаде.   

      

 Любове моя вогнекрила,   

 Ти линеш в осінню даль.   

 Та краще б тебе згасила   

 Ненависть, а не печаль.