* * *  

 Заснути так бодай на волосок,   

 Щоб зорі сивини мені не ткали,   

 Щоб сни мої неквапно протікали   

 Між пальцями твоїми, як пісок.   

 Заснути так під золотим крилом   

 Коси твоєї, щоб у сновидінні   

 Хрестатих танків не з'явились тіні,   

 Що йшли крізь наші села напролом.   

 Заснути так, щоб не почути в сні   

 Таємних землетрусів і розпуки,   

 Яку несуть пісні та мужні руки,   

 Обрубані катами на струні.   

 Заснути так під подихом руки   

 Твоєї полохливої й легкої,   

 Щоб у моєму сні, немов левкої,   

 Світили думи і материки.   

 Заснути так, щоб колисання мрій   

 Повільно оберталося в каміння, —   

 Та втім, немов на поклики сумління,   

 Збудитися на тихий голос твій!