Смію поетам пораду, довічно нову, нагадати:

Люблять слова, щоб про них думали пильно співці;

Вжитися в слово належить, промкнутися в нього,

збрататись

Тепло — і стане воно знаком твоєї душі.

Труду не бійтесь, заплата-бо жде вас відрадна і гойна:

Камені сильні немов, вправлені хистом чітким,

В цілості вірша, в високій і гордій стіні, нєпідхильніи

Часові, будуть повік владно лежати слова.

1947