Себе я бачив. Там, де заметіль

І бойовище... Кулями протятий,

Лежав солдат, і смерть була прийняти

Готова біль його, останній біль.

Поблідлі пальці в трепеті зусиль

Сніг рили: кров шарлатну від затрати

Він зберегти жадав, її віддати

Він прагнув глибові отчинних піль...

Є тлінне, є нетлінне. І минуле,

Із себе визернивши понадбуле,

Ним житиме в істотах і речах.

Без лун погасли клекоти атаки...

Про мене, дорога моя, в житах

Твоїй дитині шепчуть теплі маки.