Шляхами битими не хочу я ходити

І правди у людей не буду я питать:

На роді людському лежить здавен несита

Рокованість і знак нерадісних заклять.

Безгрішні ангели і демони зловтішні

За нього борються — і хто у тій борні

Край добрих сил стоїть і прославляє вишнє,

Тому діла людей немилі і трудні.

Діброви приязні і лагідні левади!

Шукач гармонії до вас поклав мости,

Бо ваші дорогі, божественні принади

Серцям і снам дають розкоші повноти.

Коли на галяві, лежу я просто неба

В кущах зіноваті, в щасливій тишині

Шляхетних зел — чуття я маю, що не треба

Було людиною родитися мені.