Твого я не чую гомону,

О місто величне моє,—

Лише в ароматі спомину

Серце потіху п'є.

Ти послане нам і позначене

Дотиком вишніх крил;

Був перший твій камінь освячений

Любов'ю надземних сил.

Дар безлічі весен і осеней

Ще приймеш, як вічности син,

Ще ранок, живий і росяний,

Відродження — прийде він!

Пронизана світлами білими,

Щастя твого далечінь

Присниться мені, спочилому

По втомі земній. Амінь.