Твоїх надхненних краєвидів мова

Поволі блідне на блідій межі

Моєї пам'яті. Без їх покрова

Тяжкі путі скитальної душі.

Шле ніч безсоння і порожню втому,

Не чую зову я твоїх доріг;

У млах, за вікнами чужого дому

Сивіє чужини скорботний сніг.

А за нічними і німими млами

Ти шепчеш, шепчеш предків заповіт

Безкровними, беззвучними устами:

Свій білий міт.