Буває день, коли вони приходять

легкі, доброзичливі і відкриті;

їх теплий трепет чуєш ти, щасливий,

і бачиш радісну готовість їх

багатства не таїти, а віддати

все на послуги задумам твоїм.

Але буває день, коли вони

на заклики твої нетерпеливі

приходять — неохочі, непокірні,

з погаслим зором, замкнені, скупі;

неначе раб євангельської притчі,

вони похмуро віддають талант

і, заплативши вимушену дань,

у невдоволенні глухім спішать

знов одійти в житло своє таємне.

І ще буває: при зусиллі творчім,

що прагне форм набути, не слова,

а тільки слів видіння блискавичні

проносяться в свідомості твоїй.

Видіння слів, що ще не народились

і, може, не народяться ніколи, —

не закріпити їх і не згадати,

прийшли з незнаного, пішли в незнане.

Але яке тепло вони лишають

по благосних одвідинах своїх,

як світло у душі стає по них!