Ми вийдем жорстоке зустріти,
Заховане в ранковій млі,
І стануть не луки, не квіти –
Каміння саме на землі.
І будуть: не сонце, не обрій,
А сірість похмурого дня.
(На сірім граніті хоробрі
Різьблять своє мужнє ім'я).
Шляхи - велетенські гадюки...
Невгнутий, розмірений крок...
Діла і змагання сторукі,
І смерть - як найвищий вінок.