Як довідались татари,

Що повстали Холм і Львів,

Землю Галицько-Волинську

Хан їх знищити схотів.

На волинський Володимир

То не хмара чорна йде,

То не грім гуде далекий,

А то військо хан веде.

Виїжджає князь Василько:

"Залиши мій рідний край!"

Але був глухий, як камінь,

Хан татарський Бурундай.

І Василько підпалити

Рідне місто мусив сам

І діставсь живим у руки

На наругу ворогам.

У похід взяли Василька

І під Холм його ведуть:

Як, мовляв, Василька вгледять,

Холм без бою віддадуть.

І Василько йде під мури,

Плаче й камені несе.

Радить він здаватись швидше,

Та каміння кида все.

І холмщани зрозуміли

Князя мову бойову,

Що каміння треба брати

Та камінням в татарву!

"Королю не є ти братом.

Не послухаєм слуги!

Не здамося, повоюєм!

Будуть знати вороги!"

І задумавсь хан татарський:

"Мабуть, сила у їх єсть.

А моє стомилось військо;

Що, як втрачу славу й честь?"

І, подумавши, він крикнув:

"Гей, на коні, вояки!

Коли тут ми заночуєм,

Нападуть на нас вовки".

І пішло татарське військо.

Холм щасливо врятувавсь,

Та з татарами лихими

Цілий вік король змагавсь.