Щоденно ворони летять,
Щоденно ворони кричать:
"Там спалили,
Там убили,
Там піймали,
Там забрали,
Посадили,
Осліпили
І згноїли...
Що ж ви дивитеся? — Плачте".
Чорні ворони,— не крячте...
Ми оглухли,— ми глухі...
"Як же стали ви такі?"
Нас дурманом обпоїли,
В наші вуха цвяхи вбили,
Наші голови скрутили
І такими жить пустили...
День ми днюєм, ніч ночуєм,
Все ми бачим, а не чуєм.
Якщо вільні,— нащо військо?
"Що в кишені?" "Як назвисько?"
А не вільні,— чом до січі
Нас давно ніхто не кличе?
І ніяк ми не згадаєм,
Що зробилось з нашим краєм,
І не знаєш,— божевільні,—
Чи в неволі ми, чи вільні...
Нагло ворони знялися,
Буйним сміхом залилися:
"Ви хіба вільні? Ви хіба вільні?
Божевільні, божевільні..."