—  Повинаймувано, де який хлів, де що; хай би жили люди, як нам це рішено збуватися свого закутка; тако живі живих позакопують, та й радий будеш мерця побачити; ще дають право ховати привезлих зо світу, а нам то вже про вмируще забудь; мала їдного сина, їдну віру та право, тіки не знати, де пристановисько; чогось ця душа розтріскалася, а жалоба собі жалобою оддалік, ніяк притулку до душі не знайде; як не поквапишся за своє, то часу більш не дадуть; дочікуєшся синів, то ще голос є, сльоза несуха, до всенького світу забалакуєш, і хоч з якої щілини буде обзивання; а це що, зійшлася уся родина людська докупи  —  затісно, та й годі; вони нам раю пристарчили, аби на голос яка-де щілина не одізвалася, та й на тобі віру, і право, і впоруйся на всяк розсуд; та й так їм ці печі всторч зору, як не з причілка підбуксує, то давай кахляні лежанки впроваджувати; а як моїй матирі було в свому ліжечку добувати послідні ночі, то лєтніка не поруш під подушкою, усе допоминаються, чи лєтнік у головах, а зоддалік піч бачити, що ти там вариш, дочко; як їй було не діждати гонука, то вона з ним балакала, а яка в тебе сім’я, чи дитина є, і я синовим голосом відповідала; ніяк цим бабам одпрощення не знаходилося, що вони свій вік прожили й свею смертею помирають,  —  ну ж скоріше ці печі валяти, смердовисько це на кутку вчинюють, бо десь та сажа в продухвинах їм такою отрутою засідає  —  глядять, щоб нові покоління здоровіші були; ажеж вам і в віру, і в право; це тра йому вискабачити з-перед бабиного засниділого зору навпроти печі ту схованку, що він до землі догрібся, виносьте, а я позавтрам навідаюся,  —  от жди позову Драгуновського на мулярів державних, та де той стовп на якій дорозі з написанням до світу якого і Бога якого наказу на побивання лихості світової та лиховини людської; вдерися до цих подвір’їв чи з просьбою, чи клятьбою доторигуватися не те що дверей; передерже яке-бо лихо твій гнів і твій сором не отворяти душі на всі закутки світу, не викрадати зі сховків нікому нічого вже не належного, і то вони тебе покликатимуть на суди вселенські не за твоє волання не оскверняти сховків, а за подумання однісіньке на зазіхання нікому-то не належаних таємнощей з-перед засниділого взору помиральної баби; ай-бо-ж, чи вам, Явдохо, доточено городу, що так пообсновували мотузочками аж поза калюгу.  —  Сказано, земля буде заснована мотузочками, і бійся буде ступити поза яку межу; такі бригадири ходитимуть з палюгами й не даватимуть кроку ступити; товар ремигатиме в пошуках паші та людським оком заглядатиме в вікна, де ті попасичі, та й вже так є; вони канави продовбують у загаті, щоб вода з калюги у мій город уступала; дивлюся, що це Валі Кацапки бичка не видко попід окопом припнутого,  —  зладилась сороковини справляти по матері, вовтузяться з ним по гулиці, бери-но, сину, хоч цим цвяхом пробий, заким вилами не прохромили під тином; товар не вперед людей виздихує; кажу звечора, Настунько, не йдіть; аж присідає, Явдошко, поможу вам, що хочте; це впрохує чоловіка рік за цю огорожу, я собі хтіла мати,  —  ви думаєте, стільки могоричів перепила в мене, то їй тра було ще на ті йменини втрапити, хто тебе таменьки жде, неміч твоя!  —  У ворота не втопляться, то й так під город укопаються, та й здрасцє вам гості; звіка цеї калюги боялася, не мала сили обійти її ні з одного боку; нам з сестрою, як це зі школи, то перш не минемо каплички водиці солодкої покуштувати; далі ці двоє діток, дівчаток з торбинками доходжають калюги, коли й Лагута опухлий згори вулички впроти калюги дибуляє,  —  то ми смикнемося цім боком, в він риґує навстріч вийти; навкрадьки так наче посторонюємося з боку городу, Лагута й собі бере бік наш; ну, думаємо, яка це з нас юшка добренька вдасться; гребемося буцім уже поздовж окопу  —  батуй ножакою та й матимеш на обід; а тоді з усіх ніг драла навкруг; він, тако посклизьнувшись, й охляв; чогось мені так запам’яталося: сонечко на нього дивиться скоцюрбленого і сухі грудочки з голови як-то і плечей горішками обстукують об поли пінжака; але чогось той світ великий такий здавався, чи це що ми малі були,  —  мені тепер затісно не те що в цій гуличці, а серед світу великого; тако ця калюга з прокопом до вас півхрестом зблискує мені в очі; півхрести зво-о-одяться, а де ще половина, спитай; пообсновувано мотузочками де пів-хрест, де пів-хати, а де пів-душі; товар уже гулицями шукає смерті, вони синові в руки молоточка та й цьваха вкладають, пробивай цю дірку, а я ж його з ложечки годую та воджу до каплички водиці попити.  —  Гукаю вашого сина, йдім цю ковалеву спровадимо; вхромляють вила од тину, та ще заміряються, годі, скільки його колоти, так шкода вже на здихові цю тушку здуту; сину, оддай цього цьваха, ди-ивиться, що цей цьвах і в долоню не лізе,  —  сину, оно Богинька тобі напорозказує, як гуцул цьвихи покрав, та й менше Христові вбили, а то б і ті позабивали; то не кров людська, товарача проступає на руках і на лицях,  —  ледво зволодати зі сліз і крику; чогось її їдну, все п’яну, впізнавав і з хліва, та так обзивався,  —  поможе ж тобі й ця чарчина на добрість твою до тварячої смерті; а не спом’яніть мені зле своїм сином, що на крові чарку пригубив, як ми перли ту огорожу вже як-то бичкові на погреб; і баюри, й дощі, і зумисел, і товаряча кров, і п’яниці, і сироти, і вдівці, і приниження всупроти цеї горанки на осінь, і п’яний ґвалт коваля на безтямну жону,  —  чи це таке викрадання, чи такі випроводини зі світу у світ, чи такі кроти, що поверх землі прокопуються, де яка стежка, де горбик, де окоп, чи таке їхнє кротяче обзивання до п’яного духу по всіх хатах і гулицях, аж вони біду несуть не навкруг хатів, а де яка огорожа прихилена до хлівця, то там собі лапками назначають зимівлю; зо втіхи такої признавалися до немочі вашого сина, як би він собі халабудку зладнав, і не десь, а щоб це була така стіночка облушплена з видніючими замітинами під аж стріху, і на ній звиш гіллячок вишневих з таким слідом од звіяної вітром півзини трухлявої, під якою сойка горішків понаховувала, і щоб така огорожка для не знати якої потреби зіперта на глиняний корж по стіні; і кротячі слідочки, і змерхла земля пилючкою, де призьби й сліду одвіку не знати,  —  такий йому притулок долі землі; а ще й сухості попід кроквинами вперід снопків,  —  припиниш ти кротяче риття, і ковалева перегатить води в город, та же ж спину їм не буде, бо кротовини насичуються підземними водами, десь то так дістається звірина джереловиськ, що й мудрі, де криниці копати, збуваються знаття, де подорожник, а де яка травина; і-і-і, цьоцю, мені б цеї кави глитнути, бо перш були війни, то ми про смерть забували думати, ми собі йдемо, начиняні пружинками, і як у кого пружинка хрусне, то й сонечко привітніш зогляне, і вітерець м’якіше дмухне,  —  та же ж світ не кровлею умивається, а росою святешною, і затишок, вповідає, і втіха ж то така, що не знаєш, де твоя воля й до вечора буде; а так то приставлено огорожку на вікування з примерхлими землями, сойчиними горішками, що знай викочуватимуться з маленьких домівок у трохи більші,  —  та й це вам світ і до світу, і таке гоїння і напасть не пропасти.  —  Мати дальш Андрушівки ввік не була, а лєтніка їй не займи,  —  а вони за мудрих нас таких мають, що синів одпроваджують та наймають трактори печі розгорювати, щоб було дітям на рани прикласти якого попелу, якого спорохнявілого сирівцю; та не нам ставати навколішки перед синами, зогнаними зо віту, на попелищі, де печі перш завалом лежать, а стіни й дахи ще придержують на невмирання довічне; а не нам світових калік прихищати й не мати провини й спокутуватися за гріхи світові, і не десь, а на попелищі,  —  що твоє, а що світове, царю земний, чоловіче; мовчить чоловік, зачарований світовою красою, він буцім дрімає; то світ замикався на твоїй душі, а то вже допоминається чого іншого,  —  мушу шукати сина, де йому й дім, і душа, де ждання не материне, не людське; де нема йому влади карати і приголублюватися, де не бігти за мулярами і не дослухатися Драгуновського; не прихищатися печі з горнятком кави, не ратувати тварі викраданням цьвахів,  —  бож-ж, непоратовані сини скликають на поміч замерзлим у рівчаках вдовам при живих чоловіках, що тим вдовам неміч доперти обіцяну огорожу, неміч здужатися на крик, а  —  лише-з перегатити півтілом воду в городи, та вкритися гратовинами непофарбленими  —  та й спокій, та й мир, уповання; заєдно, кого ратувати,  —  чи мому синові гратовини з м’ясом здоймати, протоки кротовинням завезювати, над скотарнями колгоспними віки вистоювати та за упокій справляти над здутими тушками і хвалити дух мертв’ячини яко вічніший од духу живого; та й скажеш йому на гаразд його віри, як з цею ношею та гріхами добитися заповіданого світу, що й Богова тяма заблуджує, де рай, а де пекло,  —  чи тутечки, чи за його спинами,  —  легше було мені дожидати сина зо світу та прихилятися його колін і душі на руйновиську хати серед люду й худобини; лекше до матері вповідатися чужими голосами та й так передержувати її в вірі невмирущості роду; лекше самій добувати в сповнянні заповіддя вмираючої, постав, дочко, піч, як була, як це не знати якою дорогою вже твоя доля звертатиме, і де ніч, а де день, де поміч яка, а де наруга, де син, а де Бог, де людина, де твар; кожному скажеш, що він дурний, а чи він дурний, розумний  —  а чи він розумний; кій світові добро, а він тебе ще й зненавидить, що ти вмієш коїти добро, а він не вміє,  —  постановися до нього злом, то буде тобі й на друге, й на третє коліно позовів та судів,  —  а що-ж, йдеш тако без лютості й добрювання, та й цій дорозі вкороту не буде, і ти вистановляй вперід себе сина, заблагуючи ласки світової на право водиці скуштувати,  —  а не назналися ми, не їли трави господні, дюри під кротовинами не обживали, голосами не своїми не обзивалися на помиральні знаки, не йшли гуртами, куди й глас божий немічний доблукати, аби типір їдно мовчати, знати й мовчати, чути й мовчати, мовчати й мовчати і ще на страшніші суди поставати, де не ти спитуватимеш, а тебе буде спитувано, і не за гріхи чи добрість, а за помисел і не гріха, і не добрості; та не достукаєшся вищого суду, бо приступу і в-оч не буде, а як зазирали у душу батькам і дідам  —  він на-а-ме-ене-е хоті-ів сказа-ати-и,  —  так типір уже впослід відпущення на яку хоч волю докрадатися буде помисел на помисел, помисел на страх помислу, і радій волі без права і віри, без суду і спокути,  —  що гріх світовий, що гріховина людська втовпляються купою на яке хоч руйновисько, і то їдному тра цеглу, ще їдному хоч фарби з полусканих образів на глині, та вкупі ж хвалу складати пам’ятникам на місці старих, та поділяти, що кому неналежане, та галтувати з радощів, що все світове і все люцьке,  —  то ти волай, де твій син, де твоє що, та й матимеш на вповідок, а то ж їхні сини, а то ж їхнє будь-що, і то ж не тобі їдній нести і тут і туди усе своє, а купою приступитися та торигати  —  в’чиняй-но, хто ти тамечки не є, бо ми всі твої діти, і нема вже на нас кожному ні гріха, ні доброчиння, а є їден гріх, та й то не наш, а коїли добрість, то лиш понад себе,  —  казано нам було те й се, ми сповняли, дарованого зрікалися, то чим іще накарати себе, — не отворяються двері храмів небесних, бо храми земні поруйновано, не обзивається всевишня душа, бо ж запродано найпослідуще; бо тим, що є невинуватий, ти і є винуватий.  —  Признайтеся до Степки, же й я вас познаю,  —  моїми городами дороги сибі поробили до кладовиська; старе йде, то гочі у хустку понурить, а мале, то ще й упірве, що де бликше до межі; та я скіко вже поступалася, аж мині стіко світу, що це подвір’я; а я ни маю сили обсновувати і цей свій прихисток, бо їм тра ще цюдою повезти і гуртове, і люцьке; а вступися до хати і бійся духу свого виказати у світ, то ще й рами обдлубують, ще доказу їм тра, чи ціхо сиджу  —  та й; я перше заквітчувала свої межі чорнобривцями ще й нагідками, а це багатирі владу підкуповують та межі мині врізають, стовпи посеред двору встановляють, що бійсь ступити, туто тобі й смерть, бабо; за всякої влади сибі мали, то їм спиту й типір нима; то їм клопіт, що Степка де якою баюрою обминала їхні машини, їхні трактори, заступцем одвіку городика скопувала, що те держално поблискувало, як хрести на церкві; вони мині хтіли лихий розум укласти, а не йдеш на поклони до бригадирів, не показуєш оддалік, що там є чим задобрити, то харчуйся з свого розуму, а до нашого всього приступу не май; багатирі мому чоловікові снопи до спини прив’язували та підпалювали, бо як вони ховалися в житі під Дубиною, а він їхав кіньми та й не признавався до їх, що вони такі борці, що людей оббирають, а за ними влада полює, та мають навпіл з обкрадення; а тра було одібрати в людей останнє, то вони перш до Демняна зі Степкою галтування вчиняти, бо влада їм папери повидавала, щоб коні в Демняна сконфіскувати, але Демняна за їздового мати люцьку труповину звозити й так громаді служити,  —  вони йому свій розум уклали, вони йому ходу на конячу ступу зрівняли, а я мала за чоловіком дрипцювати і ввесь світ звеселяти: Демнян косить, Степка підгрібає; вони сина до себе служити взяли, щоб бригадирам папери писав та був кіля їх і не вповідав свого розуму на всі люди, ще й пишався, що батька хоронено од сіліради, але без музики, бо владі сором грати над повішалником та признаватися, скіко він хрестів непоставлених спокутував впроти вікон,  —  якої ночі не скинеся, то у вікні хрест,  —  то я мушу попід чужими хатами хрести оддавати та питатися, де я, люди, і чути на відповідь, в світі, бабо; чужі сини мині очі втворяють на світ гинакший, а я не годна вповісти «сину»; здоймають з пліч моїх в’язки сухої грабовини і рівчаками горбів глиняних зносять мої ноші вдолину, а я не достану піт втерти на їхніх чолах,  —  і коли б я мала голос зозулі, то накувала б їм вік незмирущий, і коли б вороною шугувала по акаційовому гіллю, то струшувала б пір’я своєї столітньої втоми на їхні плечі  —  хай би вони довше йшли та більше зазнали; але нам велено більший вік і сльози рясніші зрошувати глинясті баюри та вповільняти їхню ходу в долини  —  сумні долини, та суму вони не знають,  —  чужі сини мусять дбати за мої огорожі та зносити акацієві стовпи в долини, де не потребується сліз, бо люцькі баюри багном затяглися і ковтають німих і впосліджених, щоб їх на ранок знаходити вмерзлих, бо де їм за ночі дошукуватися люцьких свят, щоб це й їх привітали людьми і посадовили на мир і пригощання,  —  не знайде людина людину в темінні ночі, бо їдного гонить страх з хати, а другий зо страху в хатах замикається і свята вчиняє; заздрі на чужий розум, обступають хату бригадирники і багатирі люцькі, бо як мало їм вивозити машинами грабоване у городи своїм дітям на науку, бо як ті діти не матимуть вороття ні додому й нікуди, їдно злодіями прокрадатимуться в батьківські ночами кам’яниці, а вдосвіта машинами тікатимуть в городи, то їм розум чужий буде плутати кожну думку і кожну роботу  —  брехатимуть, хто батько, хто прадід, ховатимуть у шухлядах по альбомах гріхи своїх предків, що хліборобів поїли, а самі сіяти, жати не вміли,  —  коли б в цеї коси був моторчик, каже, то я б їх десять мав,  —  то попридумували контори, щоб там ховацця од чужого розуму, де не видко гріхів предківських, а чужих синів прихищати на безхатті  —  то ви-и геро-ої; їм тра калік виставляти на мучеників світових, щоб самим світом правити, а калік грамотами вдобряти, та штрафи накладати за порубані посадки й ліси, а до мене під вікна насилати об’їщиків, щоб стерегли, які це там Степка книжки читає,  —  вони в чоловіків та синів розум одбирають, на калік штрафи накладають, а бабський розум їм спати не дає; вони такі машини хочуть попридумувати, що сиди собі вдома й читай, хто де шо коли як подумає, та й красти чужий розум і своїм дітям у городи переказувати, та й гроші з чужого ума заробляти, та й віру свою над каліками й сиротами настановляти,  —  бо їм тра вірити, щоб не казати «вірую», але щоб про них казали «віруючі», і такого світу потребується, щоб це й не світ був, і неназиваний ніяк, і аби вони там жили, і аби не видко їх було ні з якого кінця, і то буде світ, де й каліки й сироти не тра будуть, бо що ж ті каліки й сироти  —  то вони перш давали їм своє каліцтво оправдувати та спихати на цих калік і сиріт який гріх, яке що, а то вже ці немов як-то вдокір наспоминатимуть їхнє власне каліцтво й безпам’ятство; то такий світ буде, де чужий розум у сховку їм силу даватиме, й то вони так бояться калік і сиріт, бо  повчиняють сховки і поповзнають крадений розум; то такий світ буде, що не знати, де мерці, а де живі, де народини, де поховини, де верхи, де низи, ворота не вчинятимуться  —  не стане воріт, стане достаток з нічого і ніщо нічим; бо вони сперед зароблене чуже поодбирали, а впослі розум позамикають, та й їм довіку поживку стане; вони типір капличку обгороджають, щоб до водиці приступу не було, бо перш їхні батьки капличку на дрова ламали, а це вже й струмочка залізом обковують та замка накладають, щоб дітям їхнім чистішу воду споживати; уже похоронам нема дороги капличкою, нема водиці небіжчикові лице покропити,  —  люди мею межею знають до кладовиська сходжати, а я сухим гіллям затуляю дірочку у гулицю, щоб багатирі не взнали дороги, а чужі сини мені в безу стовпчики з дубів наскладують на хрести, щоб я могла корою в печі пропалити та застуджену голову вигрівати  —  то вогонь мені розум дужчішим робить, але я на очі темніти стала; люди хрести в безу нашукують з старих дубів, бо нові набралися чаду, і бійся в ліс чи посадку ступити,  —  дерева кілько не маємо, аби на себе домовини наробити, бо ліси не нашу гадку співають,  —  кладіть на возика якого здужаєте стовпця, бо камінь розібрано на пам’ятники й доми, а сини чужі хрести на горби світові повиносили, а на свій горб нездужають свого хреста вознести; залізо в кузнях громацьких позамикувано, і котра жінка ковалева хоче вкрасти яку залізяку на огорожі на люцькі могили, то їй дуром голову заливають, щоб не втрапила на люцькі стежки,  —  їдно бабам по кущах що залізо, що дериво вигрібати і дротиками ладнати на впомин, і коли вітер зірве з гребеня півзину трухляву, то видлубаєш цьваха іржавого, та й тим не зіб’єш деревини докупи, а хва-а-алишся, хто де йде,  —  машинами у двір зариґовують  —  здавай, бабо, залізо; а рушника видобудеш зо дна скрині хрести об’язати,  —  здавай, бабо, ганчір’я, то матимеш гас і газ і що хоч; то прикопуєш шиферину  —  бачи-иш, хату думає перекривати, а бі-і-ідна,  —  здоймаю гілляки й несу шиферину канавку перекласти, щоб возиком мона було переїхати; їдьте й ви.  —  Світ мотузочками й дротиками позасновуваний, не знати, де йти, де проїхати  —  гразь поверх камінців, то я могла втрапляти у кінські й коров’ячі ступаки, а їдна колія завузька для возика, а в дві колії не потрапиш; де тих мулярів дошукатися, щоб намостили дорогу для мого сина,  —  я мостила цеглинками з печі дорогу в яр, щоб проїхати з кілька днів, а верталася по цеглини, то каша в ногах стояла; лєтніка материного вдягла, щоб сховати синочкові медалі,  —  і перш матирі по цеглиночці підносила, щоб вона бачила, та вбіцяла її в нову хату на піч перенести, а вона лєтніка оддавала під дощ, аби я її з старої хати не забирала; казала, осьо приїде сестра, то ми ще не таку піч змуруємо, і зберуться усі докупи і будемо разом і осінь і зиму; а коли ж то гонук мій приїде,  —  я казала, що яку дорогу викладу аж до автобуса; мати правду допитується, а я мушу неправдою вповідати, аби ‘ї душа не була замикана,  —  я ‘ї вповідаю брехнею про світ чужий для неї та з її втіхи сили якоїсь-то набираюся; вона згадає своє дівування та й хрипом сміється  —  накрила Гендзюрівна спідницею Марусича!  —  а я й собі в сміх,  —  бо-ж, яка ти смішна, Ганько, з цеглиною перед материним напіввидющим зором; а яка ж у мого гонука сімня, де в нього квартира, хай би цюди приїжджав та й жив, як йому нема де, бо я вже хати не пересиджу, Гань,  —  одношу й цю цеглину на дощ, і дощ мої сльози злизує і каже ще плакати, бо так солоненьке йому смакує, аж-жа-жа-ж, та торигаю в двері, і в перші, і в другі, і в треті, та якісь пальчатки натягую, щоб мати моїх рук не познала, цілуючи на одпрощення,  —  це такі в армії видають, син’, дощі зганяють людей до цього села, і вони не діждуть, доки цю стежку викладу, щоб цей похорон відбувати, та не приходить смерть їм на полегшення, бо не діждати ні одправи, ні сповіді серед світу розграбастаного; не діждати суботи зеленої, щоб пом’янути загиблих на далеких дорогах та у чужих краях, та самогубців у краю своєму,  —  порозкисають стежки й дороги; повертаю вже дорогою третьою, і нема дзеркалець на машинах, щоб хустиною обіпнути,  —  не стає хустинок вікна обпинати на чорних хатах усередині; я собі дорогу ладнаю повз ці пустки та саркофаги, бо дороги низом та асфальти всесвітні живою труповиною позагачувані; мотузочки й дроти електрикою попросилювані  —  худоба перечіпляється і здихає, і всі забули дорогу на бойню; вмилостивиш брехнею помиральну матір і здобудеш лєтніка синові худобу піти попорати,  —  буде і йому спочивок у другій хаті, де подушки повишивувані на ліжках йому на весілля, де чекати йому, доки вимощу під блискавицями сирівцеву стежечку, де не заснути йому і зо сну не скинутись, бо й птицям заснути не дано; і борщу не звариш, і хліба не вріжеш, і людей не впустиш, і одпоминання не справиш, і Господа не пом’янеш, бо душа не замикана й не одмикана, і дорога на гору тілько та, де духи витають, але в яку домівку чекати духів дітей на Сьватий вечір, як вони в світі гинуть і вертаються і не духом, і не тілом, а знаком духу і тіла,  —  не велено розбивати світові замурівки з тілами дітей, і як я матирі неправдоньку сповіщаю, то з якою неправдою до замурованих дітей навертатися  —  нема такої неправди; не зрікалися вони батьків і звичаїв батьківських, а мусять блукати у позасвіті, й невинуваті, й непрощені; світ гріхи свої виповняє, не звідуючись наших душ, та накидає послідок гріхів своїх на наші душі; а люцький світ гальтує за вмерлими, щоб відправи робити, та й так страх свій ховати перед оком світу чужого,  —  то це я маю стежками чаїтися та товарячими ступаками бовтати, церкви минати та люцького гласу збігати; бо церква мені за світ була, та обминула мого сина домівкою, бо яке сьвато, яке що, ми з матір’ю не вилазили, батюшка мене по голівці гладить та нахвалює голос мій, а вже як з буряків невилаз був, то городами обминала; а батько на Йордань таких хрестів на ставку повирізує, ще й буряковим соком пофарбить, то батюшка, й програвши у шахи батькові, тільки милостиво буркоче, що тебе, Максиме, й тут Бог не забуває,  —  я мала церкву перед очима, та мінялися батюшки, і так забувалося мені оббігання городами, і коли світ всесвітній торигав у закуток цей з хатами і церквою, садками й ялинами, снігом білезним, не ставало сповіді і одпрощення, сам собі сповідь і одпрощення, сам одправа і хороніння  —  сини хрещені та не поратовані, матері смерті не діждуть, та впослід гонуків їм помирати, а нам неправдою їх втішати, а до синів їдно душею вбзиватися та своєю невмиральністю світовий регіт піддужувати,  —  їдна ця дорога, де й звір не забіжить, і товар на ступить; їден час і їдне голосіння за родом, якого і не цуралася, і не збігала, а в якому робітницею пробувала, а світ мені дякує за мій впослух, що я наплоду збулася, та не йнак, як з його ласки,  —  то яким ще копанникам молоденьким оддати материну пінжачину, аби викопали мому синові широку ямчину, бо їм наказують копати ями їдна проз їдну, та й плати за дві ями, та й сама прикопуй їдну, щоб було квіточки посадити, щоб було де родом-півродом посідати; то якому це паламареві синочкового паска з бляхою оддати та кирзові чоботи, аби дзвонив через тиждень йому до суботи; яким телям оддячити дякові, аби він читав салтироньку з вечора до дня; а чи материні гроші з хустини на похорон попові молодому втулити, аби ж відправили за синочком штири парастаси; не йде рід до роду  —  не стало роду; маю сестри, та сестри не пересидять хати; мають сестри синів, та їх не видати; сини світові слави добували, а то не світ був, а той несвіт синів позабирав і чуму наслав, і до Бога порогів поназвишував, а до церкви дротами обперезав, а нам печі поруйнував, бо бляха і попіл так там блище і душить, як туга нас не душила, як сонце у крузі не калаталось.  —  А чи той це вже світ, що я ждала,  —  що ні день, ні ніч, ні гаряче, ні студене, торохкочуть вози небесні та й мене вповіщають про рай всевішній; чи вони так кого везуть, чи так їдуть,  —  янголи мене збуджають, бабо-бабо, вставайте, бо знов проґавите, і це немов-бо сплю сибі, а вони такі хазяйни кіля мене, що хату повиміта-а-ають, павутиння з кутків поздойма-а-ають; поховаються, гицлі такі,  —  нема їх; сторожують десь по тинах, чи син мій не йде, не їде, не торохкоче зеленим моцотиклом; ще не встану, ще гочі не розклеплю, а вже янголи на скрині вдежу тако порозкладають, де сорочка з плечиками повишивуваними, ще й з намистом у три разки погорі сорочки, де спідниця, запаска, ще й хустка на плечі; а з чобітьми, то їм, зна-аю, клопіт  —  носачками оден до їдного і поприхилювані халявками до скрині, бо їдна халявка по цей бік падає, а та по гинший бочок, то вони так понагучувалися ставити чобітки, щоб халявки увиш стриміли; такого ключика на шиї носять, аби скриню замиканою тримати та мому синові доступу не давати; але замочок бідний проти синової сокири  —  бо повиймувано до останньої копійчини зо дна скрині,  —  а вони все одмикають та замикають, гицлики такі цицлики; а це ж нам ще сю осінь осенувати, та й зиму сю зимувати, а кожуха й знаку нема, то не бути зимі і не вийти мині,  —  приторохкочуть й по мене вози небесні, бо не забрали мене, коли дівкою спухом лежала, ані коли бомбами стіни провалювало,  —  аж типір заберуть; чужі забирали кожуха й чоботи та й вертали, а це вже вроту не жди, бо не повісиш перепродану ікону, не вдягнеш за бутель горілки зміняного кожуха, а десь везуть у світи ікони й кожухи, і тра в світ вирушати по доплату за труд свій,  —  ступаєш під їдні двери  —  не вчиняють, благаєш цих голів під дверима якоїсть гречки торбину з комори на гостинець не знати кому в тому світі з такими хатами по поверхах з твоїми кожухами та іконами на відплату за труд свій ради світу того і гилять ногою двери та й буркають до тебе через плече, нема бабо; ступаєш під гинші двери,  —  признайся, бабо, в якій криниці син гроші замотані у лискучий папір притопив; під треті двери,  —  пиши, старуха, як тато жида лікаря з лагера в німців викупив та возами доправлював болотами й лісами до тих бандерів; то де шукати дітей того жида, що посвідчили б, що тато не вбив ані жида, ані москаля, а лиш газети якісь по селах розвозив та научав свого не забувати; а в четверті двери тебе вже як панію вводять та доплачують тобі і за тата, й за труд твій, та научають, що світ той не світ той, що був, а гинакший світ; оце то гина-а-акший, оце то сві-і-іт,  —  то роблять з тебе дурного та ногами вперід виволочують з хати  —  здавай, тітко, кожуха добровільно та й дурняєш себе цілий вік, чи що кожуха позбулася, чи така дурна й була; а то вистановляють впроти тебе дурних, та й кажи їм що  —  але ж то світ гинакший, вже ж то всі му-у-удрі; бери-но цю паку грошів та видобувайся кабінами такими  —  це вже тобі світ, і мудрість, і благоденствіє; везе тебе з цим одкупним за твої муки і дурість, за гріхи твої й твоїх батьків, а-же-ж гріхи то не гріхи, вже не так сибі думай, що гріх та й гріх, і не гріх то й не дурість, бо матимеш типір і дітям й гонукам на проїд, бо матимеш і худобі на впоїд  —  бо бережину не їсть, бо колосся горобці видзьогали, отаке-го, показуєш собі на пальцях; то якби в цій кабінці хоч якесь віконечко манєсєньке, то гукала б до сина, коли він вбереться вже цю пшеницю жати,  —  бо вона типір має за що найняти й рідного сина жати; не догукаєшся жадної душі  —  повимирало на всі боченьки світу, ані бликне нізвідки у жадну щілинку,  —  чи їдеш у безвість, чи межи землею і небом; ґвалт, тупотіння  —  не чутно ані свого голосу, ані гласу з-поза цеї домовини; ждітє, бабушка, вам помогут; та й діждали, що не знати, чи ти живий, чи ти мертвий, та ж діждали  —  що дід мій казав,  —  що буде вам в їднім місці і срач, і їдіння, що буде вам стіки грошей, стіко багато, що не відкупитеся й од смерті, бо будете не живі й не мертві, і так буде вам довіку, що будете божевільні, але незамикані; а хто при памняті, того замкнуть, і буде він радий смертоньці, та не діжде смертоньки; колосся буде, як голови, а зерна ні на макове зерня,  —  і заким не повмирають останні, то перші не повмирають, хоч і вік їм настане; а будете так плакати, аж сльози по сраці тектимуть, а сміятися  —  навиворіт душі, а хреста накладати не пучками, а ліктями; церков буде стіки, що не знамитеш, де помолитися, бо не буде знаття, якої ти віри; бо всі будуть такі віруючі, що не стане віри, і хто захоче, той стане попом й без науки, і научатиме не в храмах, а по кишляках усіляких,  —  отоді настане найбільша війна, якої світ не бачив; мертві лежатимуть по сто літ, а живі кіля їх годуватимуться,  —  та й вже так мені є; несли мене янголи ні живу, й ні мертву, ні з якого гиншого світу в ніякий гинший світ  —  стіни хатів мені чорні, а земля біла; янголи ці, гицлики невслухняні, вороняками вбидвома настерігають, що я зроблю, як ворухнуся,  —  знаю тіко, що то янголи, сторожі такі кіля мене, хазяйни нові у цій хаті,  —  ввесь світ мені домовина; що я посію, що посаджу  —  лиховіття як виростає; десь мої гроші в криниці притоплені, а міліціянти ніяк не знаходять,  —  то, може, вже світ знов перегинакшився, що хочуть назад мої гроші в казну повертати,  —  не знаю; питаються мого сина, а де ж твоя мати, Петрусю,  —  він каже, як в гості поїхала, то й досі немає; а що ж то за гості, що рік і два не чувати,  —  о, то такі гості; а то такі гості, що мусить мою пенсію забирати та матері на дорогу висилати, що ніяк не дійде не доїде,  —  йому тій циганці годити, що їй повний рот насери, а вона все кричить, що мало; механізаторів збулися  —  а ці пів села позасідали,  —  що циган, то на конях, що циганка, то доярка; кози глину обгризали аж попід вікна, мій Бурлака з тих бур’янів на городі не вилазить; а в мене подвір’я квіточками квітує, мальви у гулицю мею душею вибалакують: хто то йде, хто то йде,  —  старшенька не мого сина Бурлаки дитина, чорнява та закосичена; чи не з того двору нечвидного, чи з яких хоромів; а хлопченя то геть мій Бурлака, русявий і високий на зір; циганська дитина так чорнооко видивля-ається по мому подвір’ю, а мій гонучок аж руку сестрину тягне до мого двору  —  чи не лежить на лавці горішків та яблучок йому на гостинець; не пуска сестра од себе молодшого братика, щоб до школи із ним не впізнитися  —  яка тобі баба, нема давно-давнезно; не прийде гонук до баби, не привітає баба гонука, не вийме грошей з-під солом’яника, на якому їй ві-і-чний впокій; таку ж то маю невісточку,  —  ага, то ти мало грошей даєш, не хвата на ці весілля; голова боїться слова сказати, як побачить, які відра пруть з молоком; янголи мої присоромлено одводять гоченята, як син вкрадається під моїм матрацом пенсію одбирати; облупить невістка мого Бурлаку, та й на хутори до свого табору,  —  ввесь світ табором обступив мою хату; якої це пенсії хвате на ті весілля; приповзає мій син, мій Бурлака без грошей і без білого місця на тілі; янголи з мею душею місця сибі не знаходять, важка їм ця ноша, старіють і забувають солодку дорогу до світу всевішнього,  —  люди тіла мого ніяк не одпровадять, бо тіла ніде не знати, бо син пенсію материну справно рабує та вічне життя їй на цьому світі позначує; стаю на воротях та вітаю їздців і пішаниць; а вози все такі, що на їдну домовину  —  та підіпру хоч їдною рукою під гору; їдьте й ви  —  ще вам у ті-го ворота на горбочку, та й.

Торигало вже немов-то хатніми дверима  —  а яка це та хата, які це ті двери; світи вже такі понаходили, що тільки світи й знати,  —  береш тако один світ, зо два їх, скільки ще там не хоч, та й не зопріч же тобі світів, як-то з пучки, ай піднебіння горатить на видиво голки  —  гадання таке, що й ти світ і ті світи млакувато на вістрі голки незвіданням таким обкутують, кожде, яке не є, вповідання  —  позадсвіт, млак; запевне, як-то спогадання позадсвіту, то ще й не так десь, не в тім, не по тому  —  принашують округи землів, виходжують жахами проз очі,  —  ото вже внадження світу у світ і пощип од пучки до вістря голки; забутіло вицяцьковують сніння, та й сон, та й вгавання жахіття на взір обмолоту знебіння,  —  сни такі, випрошання жита: вистрахуєш зовтіху проз світ, проз бачіння, проз такі дверяні хатиська, що й жаху не знати  —  а познак жаху, вповідження жахових гибів по закутнях,  —  ще коли, ще як з татом такі молоді, кострубачать ці лантухи, сяєво зосвітів коморами й коморами навстріч дородів світових  —  зовстріч полотен страху, бачать тако у долині: зробилося наче полотно, гребеться її полотняних вдеж, зоднаковіти ж вам, полотнам тіла мого і полотнам долинів,  —  вифуркують цідельцем у драбини ті й ті полотна, страх зострахів бурею, полотнами, кіньми,  —  тра злізати, а тато тоді взяли й батогом, і теї хвилі полотно вляглося й щезло, буря втихла, та й коні пішли; і шапку татову вхватило, що й досі ніхто не знає де,  —  храмляють порешті світи клубаками, навздогін жах, на тобі й шапку татову,  —  та й це ще тоді: навздогін що одному, що другому, попуст одне одному, невдерж утіхи ненавздогону, заким не допомляться, а де ж твоє жито, скільки то мірка твоя удома в коморі,  —  а сорок гарців не є  —  справедливий корець; як не буде колода вщерть, і щіркач як не щиркне, і це твоя міра  —  чи навзворіт страху, чи страх недоміру, що й в шапку заховано, і полотна у долинах обжичені; отаковісінька бубка горбом вибабляється  —  повміст такого писання по басамагах рядовиняних,  —  колода така колода, видовбана, як корито, з дуба, не кругла, а поздовж, так, як корито, як скриня, що влізе якраз сорок гарців, корець,  —  догибаєш остатньої міри, та й то ще не так: ще впродаж тобі зосинання зовиднить  —  виписують на столах, на папірах полотних впродаж не остатньої мірки; а цей корець важить на вагу сім з половиною пудів,  —  там була така колода  —  на мірку, а третя  —  на півкорця, тоже так видовбані і справедливі, і такі послухи, таке щось як люди, вигибують замірятися шапками до татової шапки, і знати на все знаття уперід: колода там саме стояла, де потім драч на базарі був; й от ще рихтується ладовисько таке, що буде чи був такий чоловік, хтось його призначив, і то ж тобі знати од рання шляху: як не стане колоди, вже впослі, то на тому місці буде казньонна вага, така велика, на коромислі  —  і страх не той, що полотна, що фуркає в драбини, що не шапка татова впозад світу, а тако око одне на вмір твеї душі, на млак повідання, на змирк щиркання: вертатись легкісінько, двері в хати та комори вчинені, тато на війнах якихсь; і вгляд помочі на все, що є: випрошання жита. Торгикало ж наче вже хатніми дверима, і вваж на той страх, що осьдо вгребуться, то ти ще жива, ще прядеш всниділим зором на якесь випрошання по стіняних стругах  —  такими літерами, такими квітками; кинуться вовком  —  цю мишу присиділу з ночі на лобі винюшкувати повгреб рядна, дерев’яним поренчем, позад дихтовий лист при стіні,  —  та й тобі порятунок; бійсь око звернути на впростір хати  —  повсідалися лавою, дають їй ще час спам’ятатися, лантухи засипані, щиркають уже в хаті на лаві, коні храмкають буряки з опалків  —  чий це тато вертається за такою сторожею, що сторожа в хаті, а тато надворі. Звела одну ногу в коліні,  —  нога, ще мляво прив’язана до тіла, забираючи рядно з-під стіни, м’яким скрутнем звалилася на край ліжка. Шкіру з боку і з живота потягло за ногою, аж заболіло під лівою цицькою, а серденько, зраділе, що тіло, скорившись розумові, оговтується, мовби вітало той манєнький біль кількома дужчими поривами, і ця радість віддалася в скронях різким спазмом. Ще охляла, рука потяглася заступити голову од болю, але безтямно долонею звалилася на лоба та ліктем на груди. Не маючи сили в плечі ослобонити чоло від цієї важкої ноші, баба давала волю руці важко сповзати самій,  —  поминувши чоло, кострубаті пальці вчепилися за брову, й тільки втіхи, що, розчепірившись, впускали окові трохи світла, а так то іншим оком бачила чорного килима на стіні з червоними якимись цятками; те вільне око могло бачити трохи стіни навпроти, де нічого не висіло, але думку тішило, що з того боку стіна затулена шматярою пластика, й око, втішившись таким захистком від дощів і вітрів з поля, перемайнуло трохи вгору, вгледівши кінець бантини, підвішеної до гачка в стелі, яка другим кінцем заходила на піч попід стелю, але ще двох килимків, згорнених і накинених на бантину, око не діставало. От якби хто хотів украсти, то й цього з стіни, думаєш, не зняли б хіба. Од усього побаченого в голову вступала тривога, бо стіни, і килим, стеля, видні їй по цей бік, довше, певне, втримували в собі нічні ляки, і, лихі на хазяйку, що дає страхові тіпати хатою, дихали ще на неї сутінковою прохолодою. Аж коли пальці ковзнули по глевзякуватій шкірі далі, звільнивши інше око, світ у хаті почав спокійніше простилатися перед її зором, і тривожні сутінки попід стіною сплелися з сухим затишним світлом, яке проступало у троє вікон з поля, і хата давньою знайомою душею щось їй прошепотіла. Звологлим трохи на пучках пальцях знайшлася припона у ямках на щоках, але обличчя видовжилося і полегшило дорогу пальцям. Вони цупкіше вхопилися за розтулені, як у риби, губи, надавши цим судомним рухом більшої зосередженості очам і просвітленому розумові. Тепер можна було щось згадати й відомою тільки їй мовою відповісти хаті, але скластися цій мові перешкодила знов рука, бо щелепа під вагою долоні припала на груди, і пальці, зішкрібуючи по куточках рота засохлу з ночі слину, спробували свою силу на нижчій губі, здушивши її в лопушок, проте надовго тієї сили не вистачило, і вони, черкнувшись пучками по ряднині, під якою ледь вгадувалися розплескані груди, купкою збилися на впалому животі. В чеканні потужнішого поштовху крові, яка мала б оживити розм’яклі суглоби в плечі і лікті, пальці ще сіпнулися і, стулившись у кулак, завмерли у затишній ямці між стуленими ногами і животом. Тепер їй змога була пересохлим ротом хапнути повітря і видихнути його разом з залишками страху з таким аж гуком, від чого вона надовго закашлялася. Й найперш, коли відбухикалася, її взяв подив, що в двері більш не стугоніло. Дивися-но ти на них. Якусь тамо шматку налапала під подушкою й витерла чоло й шию. Так легко, як молода, ступила припухлими підошвами на долівку. Е-ге, пожди-но цього вечора, то геть самими кістками наче дибаєш. Тра було попід піччю тако пробратися до дверей і подивитися, що там. Ще якась тінь жила на вікні і нагадувала про нічні страхи. Обмацала ватяною рукою на припічку край старої полотнини, гладишку, алюмінієві миски на купці. Одною ногою влізла у рогачі і постояла з переляку, щоб цей шурхіт десь туди не пішов. А то вони причаїлися і чують по звуку, де вона. Штовхне тако двері в сіни й гукне, г-ах, щоб або вже амінь їй тут, або звільнити душу й зовсім. Нікого в сінях, коморі, затим на горищі не побачила. Відімкнула й ті двері й дала їм волю зі скрипом похилитися всередину аж до стіни й, узявшись рукою високо за одвірок, висунула голову у прохолодний ранковий світ. Хата дихала з-поза її спини рівніше й сухіше, мовби пишаючись перед заспаним, зарошеним на травах і на кущах смородини ранком. Лишаючи двері вскрізь порозчинювані, щоб хатнє й надвірне тепло перейшло одне в одне, баба ступила назад в хату й сіла на своє звичне місце на високому ослоні край столу, очима до дверей. Якби оце зара щось таке вскочило й глянуло поглядом іншого світу, то не страшно було б і вмерти тако біля столу, вдягнутій і спокійній. Заходьте, гості, коли вже вночі не добилися. Перша встрибнула в сіни курка, думаючи знайти зернину, але й не забуваючи боязко роззиратися, потім по драбині спустився кіт, стрибнувши з другої поперечки, й пробрався під лаву в хаті, де в нього місце було взимку. Ніхто нічого в баби не просив, бо не звикли дуже рано їсти. Баба, зразу боязко, одною рукою гладячи коліно, а другою ворушачи на столі, аж голосніше щось собі почала згадувати. Але ж вона лягла спати тако ввечері, та й лишень задрімала, як чує, щось її термосує за плечі. Вона встала, легенько звелася, так буцім до ліжка й не притулялася, аби воно й не чуло, що піднімає голову, подивилася, нема ніде нічого. Роззирається, чи де не сховалося у куток,  —  нема, нічого не видко, лишень чисті стіни. Вона лягла другий раз і щойно задрімала, а воно знов телепає. Встає тоді бере, обходить тако з-поза печі, а нею ну так телепає. Вона тоді вертається, рядно на голову та й знов лягла в ліжко. Задрімала третій раз, а то як щось прийшло, як вгріє якоюсь вориною в плечі, а вона собі гадає: бий тепер, кілько хоч, уже не встану. Чує, що б’є, а не бачить нікого. То її не боліло, лиш такий страх дало. «Мій Петро розказував, що йшов уночі, та й каже, що пліт тріщав і щось скакало на той бік, то на той бік». Хто це до неї балакає, що голос відомий, а не познає,  —  її самої це друга душа могла обзиватися. То чо це вона буде забуватися, оно Богиньку пам’ятає, як одного року прибилася мішечка позичати. В комору до себе нікому доступу не давала і винесла бабі в сіни. Тато ще такі замашні зчеплював мішечки. Не згадає тепер, коли в неї позичали, чи цей рік, чи той, але якось лапнула в коморі на скрині й не дорахувалася одного мішка. Татові полотняні сорочки, аж три, позв’язувані у вузол, висіли на дротяному гачку. А від мами нічого не лишилося, бо вона зарані померла. Все в хаті лежало, не чіпане чужою рукою. В корзині, перетрушені соломою, були виделки й чарки, але вже літ з двадцять ніяких свят не бувало. Богинька питалася, чи нема чарок і виделок, а вона забулася, що в коморі в корзині є. Коли ж це той похорон був, що вона не знає,  —  чийого це сина ховали, привезеного з цеї останньої війни. Ще так допитувалися, що вам помогти, бабо. Вона сама собі раду дасть. Принесли раз хліба київського, вона подякувала. Коли це той Петро йшов удосвіта, га,  —  якось така зима випала гарна, але темно чогось було в полі, і от вона спати вкладається, коли шибка полетіла. Душа з переляку як не пенькне, а потім двері почало вивалювати. Тако ж чула од сільських, що якісь зайди трапляються. Або з тих, що газ клали, повженювалися на місцевих, і досі гальтують. Коли погупотіло десь до сусідів. Вона куфайку на тіло і гайда в село,  —  лишають її вдома, а самі побрали шворні та й злапали, якраз вертався попри її хату. Розпитують, куди йде, а той допетрав, які це подорожні. Ведуть до свеї вже хати, а там дім щитовий, казенний, і двері тоненькі, то двері були побиті. Хотіли вбити, але пожаліли, що свято. Коли ж це той Петро йшов  —  вона б почула, якби якийсь рух був. Під ранок вона подрімує тільки, але не спить. Колись і тут стояло село о шістнадцяти хатах. Першим ділом чоловіка позбулася, вийшов на вуличку, гримнув до Лагути, чого ти товар пускаєш в город. А той з жінкою накинулися, як звірі, долотом носа стесали. Замкнулися в хаті  —  нема їх. Лагутиха впослі свідчила на суді: я його просила, щоб не вбивав. Е-ге, суд то тобі повірив, а це не розказуй  —  бачили у вікно, як шмаття з Лагути здирала окровавлене і запихала у піч. Чорт їх матір знає, що воно за люди, в крові обоє купалися б,  —  казав Більмович, той, що старостою за німців був. Але садовлять Лагуту, і та десь за ним повіялася, а ці дітлахи на кого. Мусила забирати до себе, щоб не повмирали. Не мала змоги раз викупити облігації, й що ти робитимеш. Почала думати, як корову продати. Коли об’явився лист від старшого сина Лагутиного, якийсь капітан на морі, і гроші од нього дістала. Викупіть, мамо, так пише, а корову не здумайте продавати, бо дітям без молока не мона. Викарзяли якось і ці з горем наполовину. «Забулася ти, як вона хвалилася,  —  відстібнутою зсередини кишені шпунькою єднала краї складеного на колінах мішечка, от дитинка така вийшла, ще й пробрала там, де голівка мала бути.  —  Мій Лагута курки не вб’є». «А людину вб’є,  —  згадала й собі,  —  так, так». Це була новина для неї, що сільським позичати, й тепер, як хоч, розминися з людиною. Стояла на порозі й чекала, коли Богинька надумається вже йти. Чогось страшно робилося, що це треба довше з людиною побути. То мало їм тако, що дай. Ще й віру подаруй, буцім це не горе чи скрута змушує до цих позичок, а іншого чогось потребували, й не поодходять, заким всього не скажуть. Вона розуміла й не могла дати ради. Ну й не така ж, щоб шкодувати, але хотілося, щоб мовчки. На і йди. То в селі вони там позвикали, не так щось, як побалакати. Зроби добро, і потім не позбудешся тієї вдячності, що гірш нема. «Петро мій раз писав, пише, Борисе, навідайся до свеї мами, вони самі зосталися на дві хати». Геть би скікнула тако з гарчанням  —  мені нащо ця поміч ваша, не потребувала її ні колись, ні зараз, але змертвілим поглядом і рухом долоні по одвірку трохи нижче, якого й далі не одпускала, пробачила й ще раз цьому світові надокучливому. Коли це той Петро вспів написати, що вона не знає,  —  таким мовчазним допевнянням допомагала Богиньці втриматися ще на одну цілу вічність в своїй душі, даючи право їй ступити знов на подвір’я. Притулений на стовпчику мішечок вказував на таку вже собі нетривку межу, яка на трохи знов поєднала обидвох: як її власність, робив тривкішим одвічний кордон між світом й усеньким іншим світом, ставав докором з-поза спини цієї прийшлої бабери, і та, бідна, пориваючись хоч душею, як не тілом, на ту дальшу заборонену ділянку чужого життя, яка ще більше вабила і робилася немов рідною, одколи опинилася в її руках часточка з того життя,  —  й просила б, ну не побоялася б, уголос, одлучуючи од тіла одну руку, яка таким змертвілим ворушінням оповідала не тільки про колишнє, а й за майбутнє не забувалася, а другою була готова втримати не дати впасти цьому своєму наче, але й ще позиченому згортку,  —  просила, впрошувала не так цю жінку на порозі хати, а немов аж якусь вищу силу, що керувала цим закутком, не дати обірватися цій павутині приязні. Ця хата стільки перебачила оно, але тривкого сліду нічийого не тримала в собі. Вона й себе немов-то гостею вважала, та й чом ні. Здалося тільки, осього коли вони з хатою душею до душі так перелякано пообзивалися,  —  коли навала якась обступила їх обох. От, на віру, легко було думати, що тут минуло й ще чиєсь життя, й якби тако хотіла, то поуявляла б тіні всіх перейдених тут душ, але чого це вона має їх одного з другим по пам’яті знов вигодовувати, знов у днів чорних одноманітних випрошувати для них сон чи їжу, як оно інші люблять. Було так: цими згадками вона й не думала жити, але все воно мало десь бути записане, й не словами на папері, не цими то млявими, то шпаркими спогадами в щоденних сутичках і замиреннях, бо для того літопису слова нічого не варті, і хай це були б тіні слів, з яких отамо десь  —  і ні в часі, ні в просторі, й не поза ними, але десь  —  складається справжня правда, до якої тра дорости й жити з нею або хоч доповзти до порога її оселі й сконати скраю; і це знання було її твердим переконанням, мовчазною втіхою довгого життя. Ці розлізлися, порятовані од голоду, одна лиш Марія не забуває, якісь штирі слові напише. Мамочко, ніколи мені в житті не було добре і ніколи я не була щаслива, як тоді, коли побачила вас у вікно з в’язкою соломи на спині. Але це така в’язка була, як хура ціла, і я бачу у вікні, що це не мамочка йде, а хура ціла суне, аж не видно ні голови, ні рук, а я вже знала, що то ви, я вже в хаті знала, ще ви й не зайшли, що це тепло до нас йде, і мені геть тепло так стало. Вона за ту хуру не забуде, горе ти моє, сяде на лавку під те саме вікно, що біля мисника, у яке й малою її виглядала, і за цю хуру починає. Не було хіба чогось іншого, спитайся; а ще припре недоїдків з свеї роботи, ну такі гостинці, і знов за цю хуру. Везуть їх машиною повз хату; бабка, яйка, млеко; десь нахапали по інтернатах, кому не вдалося позаховуватись; юде, юде; дивляться на неї ці оченята з-під брезенту, на її хату, на цей рай божеський  —  аж проситься одними очима; махає до цих: хай оно йде поможе; залопотіло босими п’ятами  —  горе, куди й звідки тобі тікати; припало до спідниці, то це тобі такий порятунок; гарикнуло десь з-позад лісу,  —  ці гер-гер і вйо, тільки закуріло; та й на тобі ще на догляд і жидівську дитину. Навчилася і її біль тепер сприймати, не показуючи свого роздратування, балакай, хіба мені що. Звикла собі дивитися з глибини очей, душа скам’яніла, тільки рука знала якусь роботу, викладена од ліктя до пальців на високий стіл; ця черепаха ворухнеться, зведеться на п’ятеро ратичок, горб якийсь, страхіття таке, візьме осьо відділиться од її тіла і поповзе хатою надвір, а там усеньким світом десь до лісу, до свеї схованки. Лякаючись цеї думки, придушувала черепаху черевом до столу і слухала про хуру. А третього чи когось десятого не так само хіба слухала б, вона нічого не позабувалася, але вже не могла видобути з теї минувшини якісь до прикладу випадки, минуле в ній закам’яніло і перебуває так само, як у стінах її хатини, здатне обізватися поглядом, похлипом, давніше й теперішнє злилося докупи, і вони обидві з хатою, оточені полем і страхом, вели цю мовчазну розмову з усеньким світом. Цей світ обступав їх, заглядав у саму душу, і вони думкою, поглядом зустрічали  його питанням однаковим щоразу  —  що тобі, світе, і світ, розуміючи саме таку їхню мову, таке питання, в якому ховалися й відповіді на всі запити світові, одступався і розступався, щоб потім знову надбіти, захекано, розлючено, підступно, улесливо, похнюплено; прошаком, вбивцею, злодієм, розбишакою, добродійником, мерцем з того світу, просто душею, страхом, тінню. Могла собі подумати й так, що то вони з хатою такі вічні, що не розграбастали їх у згадках і споминах, проте ж вони усі щось хочуть од них. Хай би вже брала цього мішечка та йшла, заки одчиняно, бо розберуть. Матиме час, то принесе, ніхто не каже, що взавтра. «Мені таке було раз,  —  вертається й ще крок подвір’ям,  —  як я за Петром у місті сиділа, признаюся осьо вам, їй-бо, стіни до мене балакають, а я до них ні». Вже була одною ногою в сіни одступила, але хата стояла позаду твердо, не потребуючи нового вертання і нових спогадів, й вернула ногу на кам’яний поріг свій, рукою так само тримаючись за одвірок, мізинною пучкою потрапляючи у невидне окові дупельце: стаючи на порозі своєї хати знов на повне світло й ведучи мовчазну розмову з Богинькою, тручала пучку далі в пошуки, доки не торкнулася чогось м’якого, живого. То воно собі там сховалося й думає у павутинці перебути до кращого часу. Але ніщо не ворухнулося, не одізвалося до її пучки, так хочучи обдурити бабу, мерцем прикинувшись чи справді вже мрець. Але попробуй мерцем не бути, як так хитало цю ніч стінами. Стривожений світ її хати довірливо обдаровував бабину пучку аж гарячим чимось з країв дупельця, впрошував не допоминатися далі загадки смерті й несмерті, вона сама, нажахана цим знанням, бігла б десь викричати чи вибалакати новий страх. Схололим і збайдужілим трохи серцем прийняла це нове знання, попустила руку, долучивши її до тіла, й була готова до чогось нового для себе у спілкуванні зі світом. Але ж душа хатина, щось прошепотівши, не звідала їй мовбито головної якоїсь думки, щоб це штовхнуло її до новішої дії, одмінної від попередньої, відсторонилася душею від їхньої ранішної спільності,  —  ти собі, бабо, побудь сама. Чи це світ здитинів геть, чи вона вдуріла зовсім, чи це весна така, чи осінь, що не розбере путньо. В душі трохи такого болю почувала, буцім тягло її в глибокі сіни й далі у хату лягти на своє дерев’яне ложе  —  чо ж ти так рано звелася, й ще частка ранішнього переконання, що й цього разу вижила, штовхала ступнути обидвома ногами за поріг, стати підошвами на холоднуваті такі пласкі камінці, які не давали робитись болотові перед самим порогом, і вже впритул стати до світу, який так просився його приголубити, не одпускати з двору з сумнівами і винуватістю. То хай би Богинька лишила собі цього мішечка, вона ще має такі на хазяйстві. Рука, звикла до дерева, налапувала продовження хати, переповзаючи без болю сучечки і закручені дротики на верхній латі, відшукувала більшої тривкості, ніж дарувала ця, без кори, деревина, і, цупко вхопившись за першу штахету, позбулася хоч трохи сумнівів, які хотіли відвоювати в її душі тепленьке десь кубельце, одколи вона пустилася порога; штахета з нефарбованого дерева, яке купками здовбувалося, стала руці дужчою підпорою, дарувала певнішу віру в свої давні звички. Та й тобі продовження хати  —  тріщав цей пліт перед ранком, але в його похилених старих ребрах ще жила хазяйська твердість і сподівання в свою потрібність. Такі тини не переставляють  —  ще підопреш з боку смородинових кущів, та й буде тобі не на один рік. Друга рука повелася до низу дальшої штахети, спрямувала її витрухлявілою діркою на цвях, що стримів у латі,  —  пригуцнула ногою. Цвях виліз по цей бік штахети, продерши голівкою ще більшу дірку, але вже не був таким сиротою, як допіру. І ліктем тепер зіперлася на щось темне й м’яке, не маючи змоги згадати одразу, що з свого добра не внесла до хати звечора; вивернула кишенею до себе одну полу і надлубала в кишені торішню квасолину. Згорнула знов свого піджачика, не знімаючи з штахетини, доторками й поправляннями вибачаючись за свою забудькуватість. Не забрало, ти бач, й аж трохи насмілилася озирнутися на хату, сердито й винувато, бо скільки їй шкрьомбати цим двориськом, долаючи принизливий шлях поступок і пробачень чужої невгамовності; зір вже одвертіше захопив півхати, а не тільки той ріг, що стримів проти перехрестя крайніх хатів села з великим шляхом, і погляд уже, а не позирк повідав цій півхаті трохи непередбачену новину, яка зрушувала аж на сміх,  —  мовляв, радій, бабо, що от не вкрало. Згорнутий у калачик піджачок завис між нею і Богинькою, ця рідна тканина ще тулилася до її руки, але і їй була радість перебувати у цьому урочистому русі до нової хазяйки; послужи й людям, як мені служив,  —  таке мовчазне обдаровування чужого світу потребувало якихось зо дві слові, але з наступним кроком вздовж тину до воріт і ця потреба згубилася, навіть подумані оці слова  —  нате оддайте Петрові  —  вона не допустила до погляду й виразу вуст, щоб вони не те що не постали у зорі її чи відбилися на вустах, але й не сколихнули її зсередини. «Була б Петра прислала, хай би поміг що зробити»,  —  не було віри, що зможе цю ношу відтербічити, і не думала ні руки простягнути, ні порух зробити, щоб виказати й свою прихильність до цеї хутірської баби, хоч більше то до цього таємничого закутка, бо вже що б не зробила, яке слово не сказала, однаково пролягала дорога назад не в тій радості одкровення й пізнання, яка сюди її привела,  —  і щоб хоч так борг за свою нещасну втіху сплатити, аж вигукнула, аж душею звернулася десь на той край світу: то хай би Петро що поміг. Щось собі таке намислила, шкребучи пучками жилаву шию, за тих людей, що їй усе в спомин, хоч вона то їм нічого не заподіяла. Скільки цеї крові, аж коржі оддирати від стін треба. Вони лихо перебули і всталися живі, то їм тепер треба їсти й пити, щоб викарзяти трохи. Вони всі щось до неї мають, але хіба їм ті позички в голові, скажи. Не все хіба пооддавала, не всі дерева повирубувала в садку, коли ці чотири роти мала в хаті. Не сміх хіба, як цей кривенький приходив та боявся в подвір’я зайти. Скільки щеп у вас, цьотко, а само в очі не дивиться. Скаже йому з порога, а він запише на одно менше й гайда. Чо це дерево всохло, Марто,  —  той старший з сільради. А я плакать під нього виходжу вночі, а сльози гарячі. За цього меншого, Гандрея, очі видирали, коли вже він виросте; хай росте, вона йому не боронить, хіба у них в канцелярії не записані года всіх її дітей, чо ви сікаєтеся. Їй не тоді страшно було, як записувала Гандрея, осьдо тепер думай, як цей дядько прокльони десь посилає, що до пенсії на три роки більше тягти. Ото молодий годами, та старий літами. А єй-бо, вона чогось до цього меншого більш ласки мала, ті як-то чужіші були, і що дальш цю свою провину залатувала то ласкавим словом, чи коржиком припасеним. Але ж ці очі щось знали, що так дивилися,  —  раділи та дякували за хліб і сіль, ждучи, певне, коли вже вигребуться з неріднього кубла. А Гандрійко прикипав до духу й звичаю її хати  —  що менший був, то од спідниці не відступить, а далі то вже ого яка поміч була. Такий був моцний, що од людожерки втік, прибігає радісінький; мам, мене тітка в льосі зачинила, а я через верх продерся. Чогось, знає, сиділи тако сім’єю на лаві й дивилися, як він біля печі на ослоні вибирає з миски пісний борщик, забувся за їжею про своє щастя, що живий зостався, і їй тоді плакать захтілося, цьомнути в голову цю чужу дитину, поприсувати до себе й цих старших трьох, які так і не позбулися страху перед нею: ця тітка лиха до нас, вона нам не мама ніяка. Просила, називаючи донею, щоб не витирав рук об ослін, і він слухняно тер обома рученятами об штанці на колінах,  —  не так протиратимуться, як масне. Стукоту полякалися ті перші, аж од мисника так на неї повитріщувалися, а Гандрійко вже в пелену ліктями вперся і з цієї колиски видивлявся на двері, хто це його думає назад знов у льох повернути, ще радість йому не минає, що от послухався маму, та й будуть його штани як брезент та й чорта порвуться, то вона, щоб не перебити йому втіхи, тільки нагадувала, щоб сидів і не ворушився, обіцяла, що більш його по сірники ніхто не посилатиме, й ті, пораділі з її певності, радо допитувалися, чи відчиняти, кажучи до неї мамо. «Хтось так біг на шлях, аж гупало,  —  ще з сіней, одхиливши двері, голосно забалакала Богинька,  —  а в вас не світиться, думаю бож-ж». Бачила Гандрійка біля колгоспу, а послям чує, жінки балакають, буцім заходив до Килини, і їй тра було на ту гулицю, і щось повело в двір, а там тако двері на усе розчинені і з темних сіней чиргик-чиргик,  —  бо-ж, ножа гострить, де цей Гандрей. «А осьдо-го я, гов»,  —  з пелени на всю хату гукнуло, й вона йому цю радість ну не знала б як продовжити, та й знов його в пелену та коліньми здушує, а сиди, бо оно ще не таке ввалить до хати. «А то що,  —  витріщився,  —  прийде мій тато й вашого дядька цюкне». Й мову їй одняло, а ці старші повкипали в стіну, ото, думають, зара буде. «Цить, дурний, твій тато ще вернеться, а дядькові вороття не буде. Твій тато десь чоботи у лісах шиє людям, щоб їм ноги не мерзли».  —  «А ваш дядько коні й там пасе?»  —  «Дядько Кіндрат щось до твого тата мав, а твій тато двічі його вбив. Хто двічі вбитий, не прийде ніколи. Як дядько Кіндрат помер, почав навідуватися до мене. Але що не йде, то по дорозі стане в твого тата під вікном та й каже: «Нащо це ти мені черевики тісні пошив?» А чи вертався знов назад, то знов не забував сказати в твого тата під вікном: «Нащо це ти мені черевики тісні пошив?» Твій тато як сказився, бігав до мене й молив, що пошиє нові черевики й щоб я їх віддала Кіндратові та щоб він більше не ставав під вікном і не казав. А скільки ж ти за нові черевики возьмеш, Пилипе, питаюся твого тата».  —  «Мого тата в допр забрали, і він не мав коли шити, правда, мам?»  —  «Тоді такий час був, що й суду не було. Але він сам собі суд вчинив. Дядько Кіндрат хазяїном був, раз настрашив колядників. Він думав, це хтось у комору закрався, я винесла калача, а він пішов за ними, і вони побачили, й полякалися, й в ноги. А він прийшов під вікно й стоїть. Діти понастрашувалися і почали казати: «Мамо, подивіться, що це дивиться в вікно». І мати подивилася, що це не Кіндрат, а вмерлий Кіндрат. Потім почали допитуватися в дітей, що то є. Вони почали відповідати, що вони колядували в тітки Марти, а він за ними біг від самої хати».  —  «Ми показали й татові калача, а вони в ґвалт та в сіни, а потім у коморі страшно тарабаніли, коли це заходять бліді геть і сіли чогось на ослінчику біля припічка».  —  «Скоро ж йому той осиковий кілок і послужив».  —  Богинька й собі право здобула далі пробратися в хату. Марта помалу в пелену далі розповідала: «Так собі другу смерть знайшов, ходив, поки осиковим кілком не прибили. Так кров, казав впослі Пилип, по тому кілку і цвиркнула».  —  «Баба Марценька тата й маму чортом лякали, та й вони боялися у колгосп та й поїхали десь»,  —  старшенька підпряглася до розмови. Старший од Гандрея хлопчик згадав і собі щось: «Баба Марценька лякала, що як підуть у голгосп, то чортові душу запродадуть, і ми з мамою плакали».  —  «Бо на чорта й душі не стачило,  —  од печі Богинька,  —  як вона в них дияволу запродалася ще перед початком роду людського». Заворушився Гандрійко, аж мокрий, гукає на всю хату: «А тато хвалився, що курки не зарубають».  —  «Цить,  —  до нього сестричка,  —  тато приїдуть, то знатимеш».  —  «Біжи-но, Ганю,  —  до старшої,  —  може, курка знесла, то тітці гостинця дамо». Тягне й тих двох, щоб не так страшно; то двері хай будуть вчинені. Не думає вона в Західну йти по картоплю, на кого цю дітлашню покине. Лушпайки посадимо, та й, може, щось вродить. Повлазили двоє менших до хати й поставали на порозі, нема яєчка.

«Мартунько, вчиніть-но»,  —  середночі погупало в шибку, але то тільки Богиньчиним голосом закликало надвір, чогось вона не впізнавала жіночої постаті за вікном. Оддалеки, зіпершись на край лави, довго видивлялася у мрячний світ. Побачила мішка над зведеними Богиньчиними руками й тоді розібрала, що дощ ляпотить. «Йдіть поможете, Марто,  —  шепотіло з-під мішка.  —  Я бігала Василя Фурмана погукати, але Марина каже, десь до жидів найнявся дрова возити». Зняла з драбини зсуканого з старого рядна мотузка, і під одним мішком нагинці побігли городами до крайньої хати. «Я вже спорядила,  —  до неї з сіней,  —  сядьте трохи, Марто». Сповзла по одвірку на поріг, та стали розплутувати мотузка. «Такий важкий, що не подужаю. А так просив, щоб не кидала незакопаного. Але що ж, я цеї ями сама не викопаю». Біля високих могилок попадали на коліна, щоб відпочити. «Будемо водою тягнути, бо з кладки попадаємо». Тріщало тим краєм кладовиська, і вони заціпеніли над ношею. Коли вибігало з яру під гору, побачили: хтось хреста пер. Царство небесне обидві проказали і хай земля буде пухом, кинули по дві грудки глевкої землі. Була чутка, що вранці яму цю закидають, ото допитуватимуться, а де ще один, бо без повного списка у волость не їдь. Та й мусять збрехати цим машталірам, що бачили вчора і позавчора, а сьогодні, як з ночі звернуло, чули, що збирався десь на колгосп, і більш вони ніколи не бачили. Вони спиту не робитимуть, вони теперички в яму не лізуть, тепер так на слово вірять, аж ну. Хай заходять до хати й дивляться по всіх закутках  —  нема за душею й зернини; а не діждуть на брехні зловити. Є віра, що й там десь світові треба, і якщо світ потребує їхньої смерті, то вони світові не вороги. І їх занапащені світом душі запишуться у щасливе царство усього світу й там перебудуть вовіки, без докору світові, без умислу злого до його діянь, вони й там, у захмарному царстві цього щасливого світу, притуляться до найкрайнішого стовпа  —  попросяться в старшин того світу зробитися пам’ятником чи каменем, щоб відбитися пам’яттю не в цьому живому всьому, а в хмаровиськах цих, вітрюганах, у водах, ріллі. Посидять ще трохи, бо їм тепер що, бо де їхня дома, світу оно як багацько, а де не ступиш, то все завузько. Впустиш облуду й брехню в свою душу  —  то якби ж знав, що її в світі поменшає; а одступися й затулися, то вони шукають іншого притулку, і товчуться довкола, і ніде не щезають. То всю облуду й брехню забрав би з собою і став би перед Всевишнім, хай її одну питає й карає, але цих людей невинних не зачіпає. То що ж цій душі діяти, не втекти ні в глибини, ні у горнє, ні одступитися, ні розтулитися, ні тверде, ні м’ке, ні холодне, ні тепле. Досі хоч знаття було, що правда, що неправда, що сміх, що сльоза, що світ і що твоя душа; дівкою була гарна, то вийшло так, що мусила на чужих людей робити, але довго ніде не втримувалася, бо то хазяїн почне допікати, а в кого й син чи дочка люті, то зразу їй і рощот, і йде нових хазяїв шукати. Але коли й за Кіндратом була, то ще виганяли, не могли так її краси зносити, аж поки в шляхтичів не урвалося. Діло було на самий Великдень. Вони ото, скільки їх не було в горницях, товклися всю ніч, трохи не до світла, ті прибирали, ті ванни гріли, то панів купали і так виморилися, що й Боже. Вона після купання панів понесла білля на двір, порозвішувала його. А потім того поки позамітала, то вже стало світати. А хто ж нам, питає її друга горнишна, що дівкою була, завтра паски посвяте. Хто ж, піп, одказує. Та ні, таки хто. Називає себе, шуткуючи, що посвятить. А їхня пані та не любила старого отця Левонтія Щетинського, хоч він і бував у них, та ще й часто бував, а послала до Петрівки по другого, щоб той приїхав паски святити. Ну, а вони ж того нічого не знають, вона їм нікому про те не сказала. Якби ж вона сказала, щоб глядіти, до нас приїде батюшка, то вони б і дождали. А то вони як управилися, як і всі дівчата, та й полягали собі спати. Вона лягла в дівичій, якраз супроти кімнати пані. Як лягла вона, то так зразу й заснула, ну, звісно, як наморений чоловік. Як ось ранком приїхав батюшка. А двері у них були такі старі, що як зачиниш, було, та й треба було їх одчиняти, підкладаючи під них лома. Так батюшка стукав, стукав, а вони сплять і байдуже, як побиті. Як тут почула сама пані. Як вискоче з свеї кімнати та до неї першої. Вхопила її сонну обома руками за коси та й тягне з-за потилиці. Аж голова у неї тріщить. А вона нічого не знає, як, що і за що. Витягла її в сіни та б’є і все б’є. А вона спросоння тільки утирається, а не розбере, що з нею й робиться, що втреться, а воно їй і заліпить очі, що втреться, та й кине щось на долівку, а воно й шльопне. Коли повернулася лицем до пані, а та як крикне, ич, стерва яка, та й покинула її бити. А вона як дурна ходить по сінях і не найде дверей, так її вивели з сіней дівчата. А пан як побачив, що вона облита кров’ю, та й почав пані наговоряти, як їй не гріх, таке свято, а та таке зробила. Сьогодні й цар невольників не карає, а випускає на прогулянку, і Бог за таке не простить. З тих пір у неї коло очей виступають якісь-то круги. Відтоді на очі почала слабувати, їй і тепер плакать не можна, сліпне надовго. Світ вроди її не пробачив, але вона світові не дорікала і працею важкою спокутувала чужі гріхи. Але й праці важкої було замало старшинам; і каліцтво їм не ознака,  —  беруть її Кіндрата десь на війну, а він просить, щоб не йшла за ним. Вивела за ворота, він у вуличку пішов, як тамо до церкви звертати, оглянувся, а вона стоїть, дивиться. Вже й за селом, як тако в яр спускатися, а вона оддалеки назирці за ним. Той кричить, щоб верталася; а що ж з коровою робити, це вже таке, що не могла не спитати. Нехай, махнув якось так рукою, не дав їй вказу на прощання. Чи це так сподівався вернутися. Бог його знає. Але йшла, поки зовсім його не стало видко. Написано їй на віку самій цей шлях пройти, щось цей світ їй не доказав, не домовив, а вже дає як-то нову надію, і вабить, й не вибере з неї сил до кінця, може, думає, що вона не людина у ньому, що дух якийсь,  —  то нащо ж ці спокути, дай волю духові жити вскрізь і ніде, бути красою у світі цілому, а не в закутку людському. А врода її віри все новішої додає, тільки ж віра не хати тулиться, не города, не що придбати, не про запас; красу збуває, і здоров’я спливає за водою, а віра вже десь і не в ній, а понад нею й перед нею. Розкололася хата навпіл, вона за людьми в поле, а Кіндрат з позичок не вилазить. Сміються жінки, мовляв, Кіндрат знов пішов заявлятися, щоб доводили до двора. А то сподівався пересидіти на свому заробленому, позакопував борони і пашню, що й сам не годен був згадати, а вона йому з цього спільного крихти вділяла, та й ниточка перервалася. Прийдуть вдосвіта загадувати на двох, а вона собі вже як схоче, то йде, то не йде. Хай гонять хоч у штрафну бригаду  —  ще тобі одненька спокута. Цей світ їй щось белькоче, а душа німа. Тримаєшся, Марто, впроти світу, а він її за безцінок забирає, бо він гадає, що він світ, а вона його душа; то старшинам він вік долічує, а її хоче мати і тут, і там, і де хоч. Бо діти не нагодовані, бо мерці не заховані, та й вільно їй пройти завтра під прапорами сорому і сорому не мати ні перед світом, ні перед людьми. Ви собі того не дозволите, світ постукався раз до вас, а ви його не впустили. Хоче цею крем’янистою дорогою пройти до кінця, множачи гріхи. Ви взяли людський гріх на себе та й вже тим святі, а вона мусить гріхи світові набирати та множити, а там нема відома, де святість, а де переступництво. За вами старшини полюють, а вона вільна сама йти до них. Позичками та внабор хтять перед цим світом попуст собі здобути ще на час, а що вже той світ, що все твоє, коли поділ настане і що кому припаде,  —  поділилися світом, а світу не знати: прийде ж перший і прийде останній, і суду не буде над ким вчиняти; двері будуть порозчинювані, і порожні мішки не поділять, миші на зиму не вернуться в хату, страх собі стане оддалік та й очі пуком поставить: а де ж це ви всі, чи це я так невчасно навідався. А що ж ти хтів  —  як ти одних у вірі, боронь Боже, тримав, а інших третьою дорогою обминав, бо то тобі не люди, бо то нема кого лякати; а що ж ти хтів  —  тут усього свого позбувся, а чужому лад давай, а ти гасаєш за півмертвими та вищерблюєш і останній впомин та старцем під вікна до старців придибаєш та гукаєш, а де я, бабо,  —  у світі, ляче; але ж ми й смішні з тобою, ляче. Хмари не хмари, хмаровиська одні, але й знати тако, що сонце десь краєм ступало, півсвіту такого: що це роса, камінь, дерево слизьке, кукурудзиння снопиками, де межі такі межи світом і собою поназначувала,  —  то вона й раніше так усе знала; що туман приховував десь ліси і село, і з-перед цієї сусідської покинутої хати трохи такої рідкої сивини снувалося,  —  але ж хмаровинню цьому дорога й не зверху, й не обрієм, але як-то вже пройшло воно й видко знак: хмаровиння було. Вони ще до цього світу діло хтять мати якесь, а не знають, що світ перестав мати поділ на чорне і біле, холодне і тепле, добре й зле, чоловік і жінка, і настає день, про який мріяв хтось десь один у своїй норі, а далі перебрав на свою віру й інших норівників, і вони дочекалися того дня, а впослі посунули мовчазними юрмами по всенькій землі творити пустку і попихати людей, котрі де жили, і казали їм про їхнє буцім неправедне життя, і люди нумо втрачати віру і спокій, а їхні хати все під вітром, під морозами все почали перебувати,  —  затишок вихляв, тепло порозбігалося по кутках, і в людей почали знаходити гроші залізні у відрах, присипані зверху попелом, люди вмирали і не знаходили грошам потреби, і не признавалися ні родичам, ні владі, що вони в них є, страх уступив у душу, і від того почали порожніти хати. Та й не добро хіба цим орачам, що ніхто не перепинить і не обізветься більш, ори собі. Страх хатній і страх хмаровиння злився у гуркоті понадсвітовому і проорював у тумані не видні ні орачеві, ні її запалим очиськам борозни, але вона наважилася у цьому німому світі вийти аж трохи навперейми гуркотові. Обдурили її вуха та й очі, що повірила, де той звук, а він уже тінню проковзував за горбком, зачепивши ще на долоню більше цілини, за яку вона щовесни боролася: ґвалт зчиняла,  —  то вам ці могилки без хрестів доточаться до ваших земель та й вам більше наїдку ще з їдної борозни, та не впокоїтеся, доки кісточок дитячих не повиорюєте. А це тілька каркнула, як ворона, й гупнулася коліньми на відбатовану жилаву скибу. Захарчала й постукала себе кулаком у груди  —  така віра була, що голос проб’є. Вергала шмат брили, влізши коліньми на той бік у ріллю, щоб це так долучити до цілини,  —  розворушена скиба запахла травичкою і сухими торішніми миколайчиками, тільки земля, вивернута нутром, корінчиками і комашиними дупельцями, не озивалася до неї і нічим не пахла. «Гов, а чи є хто в хаті?  —  й кинулася до цього голосу з такою ну аж довірою, бо це щось спасенне, і не просило оддяки за свою добрість.  —  Йшли ми, йшли,  —  далі радісно оповідало спасенне,  —  та й прийшли, та й дивимося, аж ось де наша куниця-дівиця». «А всьдо-го я,  —  надумала й собі радість вчинити,  —  але щось ви, пане старосто, не туди забрели». «Велено не минати першої хати на хуторі,  —  звеселіло спасенне,  —  але ж я знаю, що тут одна хата, а другої вже нема. Голова каже, йди в першу хату, а я знаю, що й першої нема». «То було б у другу одразу й заходити,  —  ще й у садок не ступивши, забалакувала до спасенного у вибиті вікна.  —  Ці хазяї полякалися, як почули, що старости йтимуть, та й вибралися». «А певне, таку молодичку я б не вгавив.  —  Ще не добачала нікого у нутрощах цеї покинутої хатини, але щось там длубалося біля розваленої печі.  —  Я вік у сільраді проробив, то мою чесність люди знають. Я татові гріхи скупив повністю. Сестра не хоче пробачити, чули, цьоць, рі-ідна дочка». «То чось же ця тебе не схотіла». «Бо я правду тітці Феліксі за дядька Петра вповів. А ця, може, на гроші батькові заздріла, ну то мені такої жінки не тра-а. Ви чули, щоб я коли збрехав людині? Я до правди людей вів, але як вони мене не хтять слухати. Хто знає, що дядько гроші спалив, цілих шість тисяч грошів? Їден я. Сини хтіли машини мать. А невістка добра, з холери, з батька кров цебенить, а вона трапкою підтирає. Цьоць, я вже знаю. Людей і так не навчиш, і влада не помагає. Людям щось гинше треба. Чули, що кажуть. У селі закону нема, тільки один закон: кожен в свою кишеню. А я то вже дальш не можу. Правду їм доказав, то вони тепер мене на прокльони звели. Старий нікому не хтів казати. Він вік ці гроші складав по копійці, і злякався, що за раз їх може не стати. Людині тра знать, що в неї за душею копійка є нечіпана. Це я прожив без нічого. Старий знав, що мені його гроші не треба. Але як таких діток мав. Вони батькові на городі смерть заподіяли. Е-ге, кажіть тепер, що на вила нахромився. А три ножаки в живіт не хочеш! Вони собі довели розмову до кінця. Котрий вийшов до нього на город  —  Володька, Олександр? Мені не дали далі справу вести. Їх треба було поодиначки викликати, і все розказали б. А так втихло, а чужим людям воно не треба. Тітка Фелікса щось знала, але вже не скаже, їй тра між дітьми жити. Дядько, ще як при пам’яті був, покликав, щось хтів сказати. Він міг сказати, котрий зять саме. А я вже знав, їм цей похорон на носі, а я йду правду казати. Тітко Феліксо, йдіть-но цюди, маю до вас слово. Май тепер дві слові, й три, й штири, а як ти друний, то дурний навіки. Я ж хотів її на свою чесність привести, а вони гроші рідного батька не поділили. Та й май таку жінку. А матінці, голубоньці, серденьку, як серед них? Правда людей жене у світ чи брехня, кажіть!»

То ти хоч знати усю правду од людей, а од кого ж вони її всю мають, ти спитайся. Хати у світ порожніми очима дивляться, а ви йдете до них з обшуком. Вона на грошах сиділа, але ніколи не мала їх, бігла позичити солі. Візьми собі в солятирці на припічку в жменю скільки хоч. Ті діти колотили ними, як хтіли, і поїдемо з нами, і в нас жити будемо. То їм до цеї землі хіба діло було. Петро в емтеесі одсторожував вік, а вона буряків, як захоче, візьме гектар, та й мають щось на зиму. Але ж до його грошей складала, бо як не стало Петра, то діти на похорон складалися. Треба тата гарно поховати, щоб люди не казали. Дві хати на хуторі, а миру не стало. Ті вселилися по війні, довели хату до пуття, а тепер і той толк вигорів. Ти до неї з правдою, а вони з горем до тебе. Марто, я дурна роблюся. Ще чоловікові ноги не прохололи, а вони вже думають у хаті землю рити. Нема в землі грошей, діти, перед Богом клянуся, нема. Нагляньте за мею хатою, Марто, а я поїду до старшого сина, він до мене добріший був. Йду ключа брати, а в хаті поночі, й щось ворушиться, і людський голос у вікні чутно. Одежу розстелену чоловікову стало видко, а вона гладить її і примовляє. Свічки стало видко мені в хаті. Вона цю хату незамикану покинула, як опівночі вийду, то все вогники стоять. Вернеться Світланка, то ви ще в цій хаті поживете. Не плач. Я ключі тримаю.

«Мені ще раз владі послужити, та й я більш ніде нічого не потребую. Бачите цього пальця, я ним тако-о показую, мені брехати нізащо не мона. Одколи йду, то не опускаю пальця, бо це мій знак влади. Замислився абощо, раз  —  і палець при ділі. Дивіться, осьдо я входжу у сільраду, так все, як то й щоразу, я собі тако,  —  ну, ви знаєте, я в очі не лізу. Не те щось, не те! Чую, прізвище моє й татове потиху, вже й біля мене, але ще людей мені чось не видно. Де я й що. Палець при ділі, мислення цупке. Не питаю, де мій стіл, за яким стільки списано й передумано, повна заміна меблів, все таке темнувате й блискуче, на моєму столику бачок з водою під вікном вкраю коридорчика. Мій шлях обривається за порогом  —  заміна кабінету. То було йти та йти, а це розчинено навстіж, і люди, і тільки прізвище моє й татове постає з того нового простору. Більмович. Вам на суді не доводилося ніколи бути, ні свідчити, ні позивати. Таке щось вже як суд, коли тебе тільки одним твоїм прізвищем названо, й більш нічого, а ти вже готовий. Тобі слово надано. Раз тобі надано сказати всю правду, перед законом, перед людьми. Хутко пам’ять підказує день, число з роком, фіксує місцеперебування. Ми щодня на суді, нам тільки не усе вказують місце й час, щоб ми не дуже собі вигризали душу й пам’ять, ми такі їм тра, буцім ще нічого не знаємо, людям дається відпочинок незнанням і непам’яттю, щоб вони собі трохи пораділи. Але чуйте-но далі що. Прізвище наше з татом живе в цьому просторі, який я собі означив і місцем, і датою, але ні перед названням прізвища, ні після того, як втих звук, більш нічого словесного не існувало, щоб можна було уповати на право ступити й ще на один поріг, і палець мені вказує правдивий рух: стань і замри. Щоб що. Це б вам загадка була, але ж вам ці загадки до їдного місця. І не вгадуйте, ай-бо, не тра, бо це треба все моє життя прожити з початку до останку, щоб... де! Яке там вгадувать  —  відчути шкурою, карком, пальцями на ногах. Та де! Ніхтями; пазюряками. О-о, це й тато позаздрили б на таке випробування, всі міністри світу й президенти не захтіли б нічого більш, як хоч стати за мею спиною й почути. Цьотко, чуйте-но, станьте бликше до вікна, буду вам тихше говорити. Нікому не признавався, а вам скажу як на духу. Я заготував листа, з печаткою в сіліраді, коли ще мав доступ. Звертання до всіх міністрів і президентів, голів колгоспів і агрономів. Але далі йдьомте  —  ви поки нічого не чуєте, і зір ваш простягся у простір, в якому ще ні людей, ні речей, але відчутні вам такі-от поняття, як влада, закон, і ви навіть не поспішайте до тями приходити, не вгадуйте, де хто й що, живіть цим духом всього і всякого, що не дрібнить ваш зір і уяву. Хай сказане впослі кимсь увійде до вашої голови, до баняка вашого,  —  їй-бо, не смійтеся, цьоць,  —  серед такого душевного безгоміння, і ось ви чуєте, ну геть вам чутно, але ж ви собі термін взяли, і зась одступатися, Боже збав ворухнутися чи там носака на новий поріг посунути  —  вас нема! І з глибини того простору, віків цілих, де Гонту й Залізняка катували, а один на палі казав, що от говорили, що болітиме, а воно й не боляче, де Фекла Костик писала до губернатора Волинського, що її чоловік не брав участі в банді, де мій батько хтів служити людям, а не ворогові, де ви дітей рятували,  —  от мовчіть, бабо, не перечте, це політика, ви не розумієте,  —  де  —  я стою у вічності,  —  вибухає півсвіту вогнякою такою, але не одразу, перш дзвін такий, самольоти такі йдуть, як у війну, а далі гах! Що ви хтіли. Мене у моїй сіліраді питають. Нас там не тра. Втікай, заки не пізно, але де ж дома, а її нема, я йшов додоми, а мене не потребують. Ти влазиш, уповзаєш, у найкрайнішому куточку, у найостаннішому притулку твоя душа знаходить відпочинок. Такі високі крісла, що потилиця лягає на м’яке, я є, й нема мене. Але ж не сам я, люди, світ якийсь же вповз зі мною, ворушиться й собі вигадує хоч крайньої обителі. То й світ не нужен! З двох міліціонерів молодший каже, хай он Більмович збігає. Сміх йому, бо вже при формі, а як я його вчора на Солом’яній сфотографував, з хлопцями йшов  —  ну, бабо, людину всяко можна налякати, два пальці рогачиком на долоню, третім поміж рогачик, і фото є. Одвертався від мене, голову в комір тако, що ж, як сліпи позаливали, ще десь у гості йшли. Передано від голови ще двома парами рук цю папірку. Хтось накострубачив добре, мені почерки трохи відомі, але я мовчу. Всіх покладено на прізвище, ну це горе, цьоць, ви самі знаєте. Та обслуговує тракторний стан, а далі  —  ой, горе,  —  вчительку не пошкодували. З емтеесу хлопці ходять. Чуйте, я цих людей не осуджую, їх не повинно бути, але й на страту б їх не повів,  —  гонять, а куди ж ти подінешся в цьому світі, гонять! Я рідного батька не міг одучити, не займай, каже, я сам спользовую. Роблять вчора облаву на містечку і знаходять у вчительки. Прошу вже наче сам, що сам на хутір піду, бажання таке виявляю самостійне. Не осуджую й тих, хто купує й споживає. Що ж ця жінка винувата, вона до влади звертається, йдіть туди й до того, там знайдете, бо в неї чоловік сам тракторист, стають на ремонт, то дня без бутельки не буває. Люди вже бояться, цьотко! Сказати прийти бояться, бо нема віри в слово, бо не хочуть мати клопоту. Це двох ворогів здобуваєш одразу, хіба ні? Та на тебе зло заховає, а чоловік спуску не дасть. То ця бідна жінка сідає й на листочку з синового зошита пише. З власної волі на хутір прийшов, бо знаю, що хтось другий тільки мотлоху наробить, а мені вдразу витко, чи винувата людина». «Що ти нишпориш там, Юрку. Не тримали вони». «Не бійтесь, цьотко, я вже не при законі, це людське право погнало мене сюди. Небіжчик був добрий до мене, хай йому буде земля пухом, він мені неправди й слова не сказав. Але я хочу знати всю правду». Ти з мертвого правди питаєш, горе мені. Ти мені ту-то все порозвалюєш, а хазяї прийдуть і з мене питатимуть. Вікна не встерегла, хай це ліжко стоїть і стіл нечіпаний буде. На горі тамо прялка є, грібінка з днищем у соломі,  —  нічого в хаті не взято, але розгардіяш, людям чогось так треба, щоб розора була. Що в цьому житті є путнього: як хата будується і як валиться. Влазиш через вікно, длубаєшся в печі, лізеш на гору і чавиш те, що невидне. Нічого не взяв, а вже злодій. Не кажи, що ти так собі, по якому праву. Не чіпай-но те шило, ще гочі собі повиколюєш. Як це ти вліз, що тепер вилізти не можеш, піду цього трактора покличу витягнути тебе. Ластівки позлітаються та вікна позамощують, та й здохнеш тамечки, як горобець, та й буде мені смердіти через стежку, що де хоч дівайся тоді. Почнуть іти з сільради, та й до кого перш  —  до мене. А я їм казатиму, лізло щось поночі в вікна, а я боялася вийти гукнути, хто там, а потім стрельнуло десь на тому кутку села, але так довго гуло, як щось з землі вилітає й гуде вгорі і внизу, і хатами трусило, як не трусило з коли ще  —  коли суша ця землями, горбами згруділими, померхлими тинами  —  ну, світ світом, суша така; квасолиння розпукується, і пальцем не вдовбеш квасолину  —  репи такі городом, пальці вшурхають у дюри, і ящірки лижуть п’яти, як ця земля, і крові досмокчуються у репах тіла,  —  то буде тобі хотітися десь іншого світу  —  лісу отого, що холодочком так вабить, а бійся вступити; ото тільки криком хитнеся: а покиньте ту каску, бо над’їде німець, то буде вам каска, й квасоля, і цей вогонь,  —  хай бачать, хто хоче, як вона з цею батюгою зривається з городу та заганяє аж понад лісом своє голодне кодло,  —  як ви цеї квасолі надлубали; а приїде німець та порахує, то що будете казати; уже ж і вони про око людське верещать, такі раді, що виманили матір од хати,  —  хапаємо цього казанка з недовареною квасолею, ото буде козі в поїд,  —  ще тако їм ліщиною прокрастися, де їхня годувальниця причаїлася; звір її не загриз, лякаючись гуду земного й небесного; гадина не кусала, чекаючи на цвірк молока,  —  а бачите, мамуню, як ми дядьків німців обдурили; я буду доїти, я; а цей гуд мотоцикляний уже першій козі у вуха вступає  —  мало їй цього мотузяного оривка; хапайте та поприсідаємо, заким перегуде; заким та квасоля перетріскоче об стіни, шибки; вертаємо вже не самі, з козою  —  пташинячі гнізда аж признаються до нас, виспівує ліс, як ще ніколи так не співав, радий тиші земній і небесній,  —  та й це тобі такий ратунок, що ми самі зосталися на хуторі, ні людей, ні товару,  —  бач, а ти кажеш; не штрикай-но тим-го шилом, ще тобі пальці тра будуть.

«Тато сибі вцідять з бачка й, розливаючи під ноги, сідають з квартою край столу в куточку біля вікна у літній кухоньці, де в них свій тапчан є і жердка тако дуже вгорі, на яку вони лєтніка свого вішають та дві куфайки. Як мені тра до худоби чи на город, я випрошую в тата куфайку, а вони на куфайки чогось скупі і довго не дають. Вони думають, що мені на службі куфайка положена, і гукають, щоб ішов там брав. Ну, татові пробачити можна, вони нікому нічого не шкодують, але куфайкам порядок знають. Одна вже тут купована, така на вихід у них, а друга звідти привезена. Вдягни-но, часом так вишкіряються до мене й дивляться, але ж знають, що цю я не займу, бо якби раз ніби послухався і вдягнув, то кварта мені по голові походила, їй-бо-б. Й от вони знають, що не вдягну, і я знаю, але вони, як веселі коли, то за це вдягання бігом. Це я собі придумав так: як їх та куфаєчка гріла в холодному краї, то вона їм рідніша за все на світі,  —  аж бачу, як вони там відра роблять,  —  вот хохол, вот умєлєц,  —  корівчину обтушкують теплішим чимсь, та й уже є молоко. Лагута, мов той кіт, заглядає: цьоцю, моні, дядю, моні,  —  глитне кухлик свіженького, втреться, а тоді очі рогом  —  га-а, ви, бандери, німцям родіну спродали; тато тако пальці м’яшкорать, а їм кулак не згинається,  —  хіба ж ти так вже зіграв би, як то коли ще  —  ще коли їх возили по Україні, люди з хуторів бігли послухати цих бандуристів; а тоді раз  —  вказ новий, включити до репертуару пісню про вождя; тато: вбийте, а цеї співати не буду; якось начальству у вуха не вклали, а то було б татові; цей поет такий з ними їздив,  —  одсилає тата додоми, як-то за станом здоров’я; то це вони типір, після другої кварти, добрішають та й дзюськають мене: а хоч, сину, заспіваю про вождя, тіки ж не тої, що нас заставляли; а проте бандури до рук не беруть, зачинають п’яненьким голосом  —  кварту вбидвома руками порожню межи коліньми тримають, ще й тако похитуються: жито пшениця й горох пішли у Німеччину втрох просо ячмінь і овес забрав емтеес а те що в стерні одержали на трудодні в жорнах мелють в ступах товчуть хіба ж тобі батьку Сталіне в Москву не чуть,  —  будеш слухать, то дам куфайчину вдіти,  —  о, в сіліраду завтра зодягнеш, хай бачать; тато тако похитуються, буцім це їх на возі так хилитає; сестра увійде  —  вони вмовкають,  —  вона татові рідніша, як я, але татові не пробачила свеї недолі  —  ет, то таке, що вірші складала, то хай, але це ж десь вчиться хотіла, ну то пригадали за тата,  —  бабо, не думайте, я їм був захистком од цілого світу; сестру вже десь викликать хтіли, та я конавертика приховав, не вніс у реєстр, одне слово; хіба ви забули, як учителів трусили, Михайло Сергійович директорства позбувся, бо учням давав читати. Кажіть, бабо, не мовчіть».

Такий з тебе ухисток  —  од куті до різдва; вже сонце на заході,  —  Богинька прокралася полем: Мартунько, вчиніть-но; Більмовичка свого чоловіка питає, ти там був?  —  а я нічого лихого не робив; якісь мов-то партизани побили німців, де та дорога до станції лісом; питають, приїхавши, це ваші вбили?  —  Більмович, так наче рятуючи село, забожився: це не на нашій дільниці, десь далі. А що ж далі  —  як їм цей хутір на перепоні,  —  колись то вони хутором були одділені від села ліском молодим; агрономи ще такі були, що дбали; а це вже закортіло більш поля мати, та якогось рівчака гнилого пустили,  —  приєднали, бачся, хутірця до села: то звірина мала встид не дертися в вікна, а це людини живої бійся. Та й до кого ж з тим виправдом  —  мертві уже не почують, а живому воно нащо,  —  от ці тільки вішні, що світ їм забагато, а півсвіту замало, вже не знати, за яку правду життя скласти; ти туто дуже мудрий, то розкажи-но чого веселішого,  —  як це Лагута, оно який, а вгавив; як сто грамів не налив, то будеш ти мати, в що заливать,  —  ніч йому матінка рідна, глядь, під хатою на ослоні кадка така замашна, а що ж, возьмьом; а як він цю яму не оминув  —  за це розкажи; і сам не вилізе, і кадки шкода; під ранок Більмович присідає над ямою, кварту подає,  —  то ти не міг, келеп, на діжку стати?  —  а чим би я потім її дістав?  —  а тим, чим дітей наробив та на люди лишив; буде ж і тобі яма, пожди-но ти. Ото тепер має Більмович яму, та не яку, а дармову  —  шиферинами затуляла, ні тобі дощ, ані сніг, аби який впав; не раз пройде повз хату  —  йде перевідати Більмовичеву могилу,  —  не раз гукне: оно дубок коло колхозу, якраз по тобі виріс; та й той зарегоче: і діти твої повиростали. Дожилися, що дві ями їдна кіля другої копають; хоч мати більше місця  —  плати за обидві; дерева на домовину не стало  —  людей в салафани загортують і так опускають на дно; та й людям немов-то не в подив; мерці обсмаляні, вчаділі, без гочей, без рук; такий-то вік настав, що з жалю чи страху живе очі одводить від мертвого; мати мертвій дитині не зголубить чоло і чубчика  —  народжуються невидкі і одходять невидні; сліпці живі мацають тинами, стінами, обзиваються на мигах  —  а де ж то ми. Страх і казати  —  бидло якесь повелося, не в тім, що люди перевелися, але таке ними крутить; і що ж, усе довкола того ж  —  земля, межі, кудою проїхати, чия курка куди ступнула; візьме в тебе тридцять гарбузів, а одною курячою тушкою відплатить, ще й походжає хитренько  —  таки ж хазяїн! Посадиш десь деревце,  —  видеруть з землі люто, бо, бач, тут йому проїжджати треба, ще й дочку малу підошлють, щоб випитала. Але ж ні, є люди, оті баби згорьовані на лавочках побіля ворітець; і спинить тебе, аби побалакати, і ліжко старе, іржаве оддадуть з-під хлівчика, щоб було на чому спати зайшлій людині; або й ці дядьки поспивані, що за півлітру й чорта зроблять, не те що. Ну от і ці ще, котрі на тракторах, машинах в колгоспі  —  ці крадуть, і не тако щоб колодку чи в мішечок,  —  причепами в двір завозять; а бідній бабі так: не маєш могорича, а з цим карбованцем і не підступайся; одна оно плакала з розпачу, бо города довго не зорювали. Усе воно, як і було на Україні, але що з людьми поробили  —  якась лиховина інша в’їлася, доконала кров’ю, умислом, попсувала вроду,  —  душа скулилася, гребе під себе  —  така подоба божеська і машину державну вгробить, і коней поганятиме з лютістю; машина з конякою найзанапащеніші в світі; от свійське усе  —  те перебирає хутко од хазяїв; уже й не скажеш корівка, як не скажеш людина,  —  сліпцям їдна дорога  —  кладовищем; кудою йти,  —  кладовищем; де бачив,  —  кіля кладовища; кудою їхало,  —  попри кладовищ; типіро приїхав, спитають,  —  та перш на кладовище зайшов; такого світ не бачив, це тільки в нас: мерці з живими перемішалися, й скажи ти, хто де; не люди втомилися од життя, а воно од людей. То ти мусиш бути дитиною, щоб ці похорони в тобі сміхи збуджали, та й мусиш у старощах таких пробувати, щоб сухими очима зовстріч мерців таку саму гадку снувати,  —  одмикай які хоч засувки, а все свято та й свято: мене сей світ породив, але я йому неналежна, бо він вандрує де хоче, а я їдними стежками ходжу. Ти шилом куди не штрикни, то все у світ попадеш,  —  то хоч бути таким мудрим, як той штрикнутий світ; щоб ніде не бути і вскрізь пробувати, нічого не знати і на все тяму мати? А є такі мудрі, а їх багацько, то ставай і ти кіля їх. Як ти мені того Сковороду переповідаєш  —  то де ж він був, у світі чи де? А хіба був іще такий світ, що хотів упіймати, а чи йому в голові на такі лови ставати, як це в душі ширше, як того всенького світу,  —  де це таке ще було, ти-но мов; як той світ і той люд не діждуться чиєїсь смерті, щоб їм легше далі було свою думку снувати; хоч померти і дати їм волю на все їхнє царство, світове й люцьке?

«Я татові руку хтів цілувати, а вони не дали,  —  якби ж то хоч реготнули, їй-бо мені легш було; я мамі руки перший раз цілував у труні, та й то люди штовхали й суворо понадо мною звишалися; та й це що  —  я зо страху мамині руки й чоло і нозі малим цілував, але тато страхом мене не лякають, вони іншу думку сховали, вони й за мамою не схотіли податися, а ревіли потому з рік,  —  мама сором за тата ще молодицею одбула в смерті, а тато не поступалися ані владі, ні людям. Я так мушу татову гадку розгадувати  —  мені ще півсвіту оббігти та й буду знати. Голоду ще зазнати, на войнах усеньких побути, землею пробратися аж по той бік,  —  бо ми з татом не помирані по всей вік; сестра моя татовим духом пішла та й змерхла собі внутрі, а я то знаю: вона тата догледить і в зненависті, а тато до мене балакають і світ з його очей гнобить мене до землі; служив же хто людям  —  од людей попусту всеїднак не буде; держава тебе возвишує, а якими стежками за тою державою поспівати,  —  я собі намислив за всіх і за все одбути  —  яку там службу, яку роботу, чий гріх, чиє щастя вщерть,  —  га-га, по Марусин поясок! Це ви, бабо, тако собі не думайте, що там щось аж дуже вже так, що де шо не візьми, та й уже вам є,  —  бо перш треба знак мати, а впослі думайте та міркуйте, як вам там уже що підказує; бо й дитина поратована, що вам тепер обідання притербічує зо світу, і Петро Сліпий зі Степка, татів побратим по горю й возвишенню посеред усьогенного народу,  —  то хоч до купи тули їх, а хоч нарізно призбіруй, а все воно що виходить, а виходить, що смерть ми несемо в собі од чого хочеш, од яблуньки зрізаної, бо державі тра мать і яблуньку, і людину, а людина вхитряється і без яблуньки; вам тої чужої дитини не тра, і обідання те нахалєру воно там,  —  страх одного штовхає до другого, але то ще не смерть, бо де ви бачили, щоб страх до смерті призводив,  —  то колись, як ми з хлопцями заклалися, хто піде на кладовисько і цьваха приб’є на хресті, щоб це наче знати, хто був уночі й не злякався, то до Махтея приїжджав такий наче зять, у шинелі, і він, герой, вам скажу, викликався, що він піде, і прибив полу шинелі до хреста й подумав, що його мрець ухватив і не пускає, та й там, при хресті, і помер зо страху,  —  як тато просили Петра Сліпого не покидати села, нашо тобі той Пітер, всеїдно обдурять, а він не послухав, і ходив тамечки по дворах, колодязях таких, і грав на бандурі, і йому тульку кидали з вікон  —  то це він так ратувався од голоду і сімню свою ратував; а послям татові каже, як ця війна, ти, Більмовичу, долі не одбіжиш, але чую, що правди нам не зіськати,  —  і так він пішов туди, де його ще не було,  —  грай, бандурко, грай, та воїнів проти ворога підіймай; а тато змовчали оттим разом, бо як на Пітер його одмовляли іти, то сим разом не відмовляли,  —  тато лиш раз, подивившись у вікно свеї кухоньки та лапнувши за поли куфайку, якраз ця святешна на них була, низом на два ґудзі не защібнута, вимовив двоє слів, чи то «одурений бандуриста», чи то «ошуканий келеп дурний»: я хтів правду відобновити, для сім’ї Петра Сліпого, татового побратима, пристаратися, а там ні та й ні,  —  бо він, сліпий, щось прозрів на фронтах, те, що й зрячі не бачили, і встромив собі ножаку у груди; та й ні од кого не допитаєшся, хто ворог, а хто оборонець,  —  я крав пайки і носив його жінці і дітям, а казав, що то люцьке, я виписував із комори, за того п’янички голови, яку пашню, яку гречку та п’яничкою їздовим передавав, а тато сміялися, аж бухикали, та тилом долоні об коліно били, бо пальці судомило на правій руці,  —  гехнуть об коліно, і пальці розкліщить хоч на часину,  —  г-от, ці мухи, г-от не давали сказати; ти,  —  гепць,  —  ще й Партизанові одтарабань,  —  гепць,  —  вони вбидвоє старалися, тільки що (тато цього не кажуть) їден у зневірі тяму собі добрав, а цей як-то спричинився, та й йому легш; та я татові хитрощі зна-а-аю, уся Партизанова сімня по списках у нас проходила,  —  ви мені осьо скажете, хто ж заробив у держави; але я знаю, що ви не скажете, я сибі так подумав, що це якби ви сказали, то я б щось там на одвіт промовив, але ви й цим разом змовчите, і я буцім тако сам у собі чую од вас питання, так мені хочеться, щоб хтось щось питав, та й уже на тобі відповідь, хоч і не питавши,  —  в мені такі люцькі питання багато сидять, а я раз та й одказав, раз та й; але що їх зводило у татовому садочку  —  ніхто не спитає: той Партизан цілі віки на хвіртці вистоював, аж заким вкрадеться попід вікном на стежечку щебенясту  —  й ніхто ж то його так наче й не бачить, і тато не огукнуть, а послухняно так увіходять у загорожку й за столик під яблуню всідаються,  —  то тра вже бачити, скільки ще тих віків вікецьких змине, аж як Партизан добудеться й собі до татової гостини; мені од хлівчика видко, мені це така аж воля, що якби яку хоч татову куфайчину зодяг, то прощений був би на всей цілий вік той один, що Партизан приголублює всім своїм видом і ходою: татові й ще їдна муха не дасть запокою  —  гепць,  —  і Партизан скам’яніє і догледжає виправу свою  —  яка в нього шапка, що кучми там більше, як шапки, який той його френч, і галіфе, і кальсони до кісточок, а ще й поворозки теліпом тягнуться, а то й, бува, їдна поворозка між пальці прошилена, що аж ступає нею; я більше думав, чи це йому так не мулько, чи це тому мнясові не колько од задзюблених ніхтів; та мені не вільно приступатися, а лиш вільно наглядати, бо одтоді, як я малим зрадив тата й Петра Сліпого, як наслухався їхньої таємної мови та в школі на добридень учительки одгукнув «кудень клевитий» і всі подумали, що я матюкаюся, то більш мені доступу не було,  —  але мені так ще добріше, я як той цар немов зоглядаю од хлівів з худобою, од шури з сіном на цілу таку аж історію, наче немов я кіно дивлюся, і це мені тато й ще їдну загадку вкладають у тяму  —  от одгадайте, бабуню, що є вище понад усе, що хочете, понад світ, і політику, войни, й що хочете, як це вони, тато й Партизан, аж так наче підкрадаються їден попри другого, один сидячи вже, а другий в дорозі; мені така тяма вступає дивитися зоддалік віків, і це вже ж не те що там тато чи хто, чи там я осьо брати, чи то вже що діється, чи нічого не відбувається, й ані вам щоб утома якась там чи здогад про прихід і відхід  —  я то вашу хитрість осьо ого-го як бачу, ще й як,  —  а вже як-то вішність така обступає, таке вішнє мливо без переду й заду, що в який бік не смикнися, то буде аж так далеко, аж стій і не рухайся, і таке твоє в цьому спасіння. Тато вішність мені цю проказують, і я мушу довіку слухняно пристоювати біля їхніх мовчазних молитв і мовчазних балачок,  —  я де не йду, що не роблю, а мушу довше стояти, як йти і робити; бо що я собі не назначу зробити, де побувати, то ха-но я постою, скілько там тра, і вже до мене само приходить і жде, що я хочу чи мушу сказати,  —  воно оте все до мене таємною мовою промовляє, а я й не покваплюся залепетати ані жодною з потаємних мов, бо мені їх тра знати, але не признаватися, бо забалакаєш хоч одною, то вже й чути, вже й ошкіряється все таке, що не є, що не хочеш, бач, а бач, не потрафив; то ви скажіть, хіба ми не такі мудрі, не такого всього назналися, щоб одно мовчати й мовчати; не такі ми близькі, що аж нам не видко всього перед нами, а чи не так далеко, що й не розгледіти,  —  так воно є, і ще довго буде, а не стане когось із вішніх, і втворяться двері до чогось одного, що ти його аж благаєш явитися в сні й понад сном, а воно як проступить, як явиться, та тебе всього як забере, й ото буде те, що ми всі так ждали, до чого ми так примовляли, а воно не йшло та й не йшло, доки вішні його такою марлею застували; і то мені треба знати, чи я боюся, чи ні, як я зостануся сам і що вже там буде, як мені йти без наглядання і товариства; і то ще  —  не смерть, хай нікому і в думці не стане; то ще таке буде, що буцім ти думаєш, що ти один і тако більш ніде анікого, і скільки тамечки тобі не йти і не зазнавати, а вибредеш на таке горбисько і вгледиш рай такий, що наче ж ти його знав і десь відти почав своє подорожування, і з гиншого боку, не од раю угледженого, а з-за камінців таких, з такої пустки на взір твій вибредатимуть такими сімнями; купами, аж родами усі, в такому вбранні, сорочках таких довгих, як це вони буцім з ліжок дерев’яних поуставали і захтіли всі разом рушати, і от десь то тра буде так поставати, тобі і тим усім, і побачити одне одних,  —  і що ж ти мусиш сказати, яке твоє перше слово з перестраху чи всезнання, і як це воно усе має бути, щоб не було поговору, ні слави на зустрічання,  —  це я собі перше таке надумав, а далі то ще це кіно мені ну не розкрутилося; я ще собі хитрувато придержуюся то тут, то тамечки, бо поквапишся, то знов якісь войни, якесь щось, і от не дадуть, переймуть на моєму замисленні, і шукай тоді знов».

Виволікують тебе в цей світ, аби й мовчанням передержати душу, скіки їм там кому треба,  —  вже й Богиньчина тінь кіля кладовиська вникає, а хоч пів душі то вони щокожен тут зоставляють; не знав ти, скажи, скілько душ поуписувано до ваших тих книг, щоб удержати владу для себе й о собі,  —  якими ж світами вертати їм до оцих-о хатниськ та ставити свої закарлюки за пенсії чи там що,  —  мертві живіші од цих живих; їм тра мертвого, бо живе в очі дивиться і хоч мовчкома а допевнюється якої потребизни; їм тра таких мерців, щоб були царями без царства, щоб жили в хатах безо стін, щоб тако попід стріху в’їжджати і входити; вони таких хрестів наставляють, що буцімто там могила, але нема, і настановлять такого чоловіка, щоб він стеріг ті хрести, але не могили, а ці бідні мерці вертаються до своїх могил та й питають, чи є там місце лягти, а він мусить відповідати, що нема, йдіть далі, а ці хитрі пообциркльовують призьби вугльом зі спалених хрестів, щоб до їхніх хатів ніяка чума не вступила, і того чоловіка наймають щоб казав мерцям, що тут їхніх могил нема,  —  то так вони обдурюють мерців зодвічі: мають пенсії з них, і душі в реєстрах, і вугля з хрестів із їхніх могил, та ще й не дають їм дороги назад у могили,  —  то мерці робляться хитріші од живих, вони того сторожа піддобрюють, кажуть йому, що він матиме найгарнішу могилу спосередь отих, що вони мали; що найдобріший мерлець поступиться для нього свею могилою, а піде до сусіда, а цей ляже в його могилу; то так його піддобрахають, аж він уже гукає і до живого, як хто питатиметься, чи є місце,  —  многі, многі є, одгукує, йдіть і ви; то ті його настановлювачі, які йому платять за сторожування, женуться за ним, щоб убити й гроші одібрати. Богиньці то знати, як ті душі допомляються мертвого тіла, як допитуються, а де ж їм бути, то хрест одказує, щоб не плакали, що з ним будуть; а Салимян для тих душ такі оселі повибудовував  —  чи то в небі, чи на землі, що кругом море та й море, і є їм там що їсти і пити, але їжі й питва не вбуває, бо вони живляться парою од їжі й питва, і всякого до своїх осель приймають, і добре їм там, але як хто хоче назад вернутися, то не пускають, щоб не розказував, як там; гудуть собі там, як бджоли,  —  а ці понаучувалися й мерців викликати, а душам типір невпокій, вони, як котрі в раю, то просять Салимяна тих, котрі хрести палили, одсилати до пекла і харчувати їх золою; то пекло і рай були собі самі собі кожде по собі, а це вже війна така несказанна  —  гірш од земної; такі сторожі при кождому, і як же ти його вмовиш  —  чи йому сторожування сповняти, чи кого іншого слухати і з грошима тікати од убієнія. Ти мені цю пенсію муляєш, а я її ні од кого не хочу мати, бо я ні на кого не працювала й ні од кого не заробила; світ паперами позатикуваний, шукають, кому б уткнути ці грошані скрутні,  —  а де ж то ту закарлюку поставити, чи на листочку зеленому, чи на хмарі в небі; чи мертве живого перепрошує, чи живе мертвого,  —  оно Богинька тобі вповість, де їй за свідка бувати  —  попри яких перепрошень, яких допевнянь; за кожним щось ходить, біжить, теліпає, а оглянься одігнати, то буде тобі на оті всі твої віки чи сторіччя  —  ступнеш на крок, і воно за тобою, одкишкаєш, аж надбіжиш кружка,  —  і воно одступить настільки; чи то вже душа вступилася тіла та нишпорить назирці, що й з тілом укупі боїться, хоч там під пахвою, але й геть десь тако повандрувати ще більший їй страх; вона того пса гнатиме аж поцюди, і це чи їй те кишкання вклопіт, чи так знов потреба вертатися та доказувати що кому в спомин,  —  то ти їй з пенсії тої осьо вділи, а те собі зостав, як ти маєш таку роботу,  —  де-якого рубля втицьнеш шоферові, та й вже скоріш буде. Вона кіля кладовиська по пеньках розкладує або того мішечка, або піджачка, то це їй такі познаки на вертання ....................... туто з оцим-го всим ради не знаєш дати, то ще горбатеньку стрінь,  —  ото сторожівство має; страху такого нагонить тобі це гоко.  —  Щоб тебе грім убив у путі і в дорозі, і в глибокій долині, і в чужій україні! Щоб тебе не бачила і не чула, щоб не тільки ти до мене не прийшла, а щоб і ім’я твоє не дійшло!  —  Таке гочиськові тому невпокій, зо дна темнощів поводирем пристає, що вступися цій підводі, і глинище кропив’яне раєм здається; змете й горбатенької слід за підводою, аж не так діставатимуть проклинання навпослідку.  —  Щоб тебе руда глина вбила та лиха година та несвіцький сором! Подерже тебе Бог на світі, як пісок на вилах!  —  Біжу на ваш куток, Женько. В цій-го криничці вода вглиб землі пішла. Нема доступу. Дожилися, що-но картоплю торішню дають їсти право. Питаюся баби Марти, чи вона це молоко п’є. А що ж, кіт п’є, то мені хіба не мона. От ще ж. Питайтеся в горбатенької, що вона в наїдок має. За таким хадзяйством  —  ого! Думаєте, воно їй усе в поїд? Така пиндиста, що перед церквою не вклониться, а ві-і-іруюча. Синочкові ця-го вода смакувала; таке паленить його. Ай-бо, така суша настала, як-то перед голодом колись; павутинням кущі геть пообсновувало. А вороння скільки в степах позалітало. Догоджання, глядіть, не мине,  —  та побігла замочка прищіплювати. Якась кара Господня над цим селом; занесло нас, куди й глас людський не доходить,  —  на оборот світа! Думала горою перейти, де хатів менше; е-ге, втечеш од цього ревища. Не село, а бригада переїжджа. Вступилася аж під глинище, буцім перекутатися хотіла. Яка це пора, що вже діти зі шкоди дрипцюють. Але в цьому рову так сухо було й тепло од глиняної стіни, що не бажала вгору глянути, де те сонце. Ще вчора під ніч начухрала собі в цьому місці відерце глини, щоб ямки не робити, як оно інші, бо лаються, коли тут брати.  Перла це кам’яне відро й боялася озирнутися. А що ж, як ти злодій. Ще мати навчала  —  як ідеш, то йди, а сидиш, то сиди, але не озирайся. Але то всяка нечиста сила за людиною полювала, а тепер вже й сам не знаєш, чого боятися. То вони знали: нечиста сила. А це взирайся не взирайся, вже страх уступив у душу, і що тобі де поможе. Речі довкола питаються, що з нею, та й притуляйся лобом до цеї сухої стіни. Як сили було подивитися трохи вище стіною, то вона бачить, що вже дереться, мов дурнувата, до верхніх кущів, а внизу татари якісь чи німці. Чого не було раніше, то на старість придбала, радуйся,  —  страх був не той, як боїшся, що хтось за дверима підстерігає, й вступи-но у темні сінці, то душитиме довго, попускаючн трохи, й знов. Такої смерті найбільше боятися треба, але це новий страх був страхом не однієї людської душі. Ну то за дня й весело бачити, що вже тебе ніяка хороба вгорі не дістане; ті вороги патичками длубають стіну, а такої дороги то не знають, як це їй відома. Ото вибрала собі шлях, сказися ти де,  —  що ступінь зробиш, то нове щось придумається; бачиш же, що осине гніздечко вище трохи голови, але чогось думка не навертається до всього цього  —  ну от гніздечко та й вже, та й мав би з утіхою думати про дрібніше од людського у цій норі життя, а встає кілочком слово  —  кулумака, та й стій, дивися. Лю-уди, скільки ця голова годна витримати, діда Віктора Надійці якісь лоханки ввижаються. Може, це нам якесь нове життя наготоване, де все не таке, як осьдо зараз, і мусиш заучувати нову мову, звичаї там якісь. Поприходять раз, буде мовлено вже тією іншою мовою щось, а ти як солдат гукнеш, і вйо. А котрого слова не виробиш, то ще тобі воля до якогось часу пожити у цьому світі. Та було б смішно думати, що кликатимуть потойбіч,  —  воно ж десь туто, може, й з хати свеї не доведеться зриватися. Назви, ну да ж, поміняються, хоч за декотрими то й сумно буде, там «хата», «перелаз», «серп» хоча б,  —  готуйся, бабо, до переселення. Глянь тако углиб цеї вулички, рову, сказати б,  —  бідою от чути. Страх позаду тебе все життя наступав, а попереду біда дожидається. Страх у душу вступив, трусить тобою, коли захоче, а біда все комизиться, так на потім одступає. Бач, що було, то це не така біда, от що далі жде тебе, знай. Од цих то тобі вдалося втекти, сидиш на горбку й регочеш, але горе якесь з горба попустить й сама до воріженьків проситися будеш,  —  ото біда. Ні люди втіхою не стануть, ну й сама собі каторгою будеш, а до ворога дорога й вільна, та завізна. Все той сон, який не забуває навідуватися, коли рятуєшся од якогось жаху, тих німців на мотоциклах, а біжком не виходить, але й тебе не наздоженуть, і прокинутися не можна, цим жахом скувало, просиш смерті краще. Вдосвіта пожаліє страх, дитиною в сповитку залишить, наказавши довго нічого не думати, й тиняєшся сновидою по хаті, боїшся до людей вийти, бо ж «мрець» скажуть. Сни життя ні колишнього, ні теперішнього не являють, а дух тілько уселюдського життя. Вона ж знала, що іншим бабам такого не сниться, ну й за свої сни не признавалася. Як її приречено на такі муки, як на ній, може, це людське замкнеться, як вона «остання», то що ж. Гукнула б до тих дітей, чого вони ніяк не рушають, чи баби цеї дожидаються, щоб слово сказала. Скільки не бачила, а очі в дітей ніколи іншими не бували,  —  з старечим сумом одвіку. Чи то це народ такий зістарений, хороба його маму знає. Її страх у немовля перекидає, а цим аби хоч трохи пожити. Ведуть її в якусь не ту вуличку, що їй треба, чиї це такі обоє, що й не скажеш, хлопчики чи дівчатка. Покидають біля якогось перелазу, і вже ж їх не видко. Що за лиха година: знов вона біля свеї хати, от тільки на горбі такому, що город у долину лягає, і там раєм таким стає. Чека-но, чого це Прокопчука Гандрея Сергій вибачався,  —  сідайте в цю хату, бабо; а вона хіба свеї не має, що мусить чужі стіни зогрівати. Там десь татова бібліотека закопана, та й мусить глядіти. А що ж. Як цим стане відомо, то вони бабу бігом на висілки, та й рити давай. Е-ге, не діждете. Вам розуму всеїднак не доточиться, що не давай. Перебабрають тільки. Хай краще в землі, як тут по листочках розтягуватимуть, ще й з допитом до тебе  —  а бач, бач. А ти думав що. Одної чутки досить, щоб ворога собі придбати. Горбатенька оно як подивилася, ще й плювалася вслід. Та чи мені твоя хата треба, людино ти лиха. Помирає Окраїнчиха, та й двоє господарів на цю хату, старий і ця, що жила з ними. Горбатенька перейшла на бригаду, там якійсь калікуватій жінці їсти варить, а Окраїнець вивісив оголошення «продається хата». Горбата зірвала, ну й суд мав бути. Приїхали переміряти, оцінили в три тисячі, наполам їй і йому. Так і стоїть хата. Той край геть сів. Це хто вселися, зразу грубу перекидай. Так-так, осьо займе, й чорта викуриш,  —  ото заживе на дві хати. Сергіяка завіз брикету: бабунь, їдьмо подивитеся, де будете жити. Нащось вона здалася їм, стара баба. Ото світ вдурів: зійшовся на старих бабах і старих цих хатах, ладу не наведе ніяк. Пожди-но ти, а хіба то Сергій був, що Гандрея Прокопчука син, що Окраїнець їм дав хату наглядати. А не Степан Кенда, не той Бурлака, що гупає колесом об її перелаз, як спиняється мотоциклом. Тако руку у кирзовій рукавиці здойме та пальцем одділеним покивує: якісь позички їм в голові. А то ж так, сиджу на грошах, та й ще сидітиму. Засіла хату жидівську, та й докопайся, аж заким я жива. Заталагунив їх німець, і десь під Вертикиївкою покоцали, а хлопці з дівчатами закралися ровом, та й бачили, так пла-а-акали. Канарський казав «а хто типір Одарку гратиме, як Ханки нема». То я тепер хадзяйка в жидівській хаті, піч палю, толюю гребеня замощую, щоб дощ мені не всівався та коржів не валив зі стелі. А хто ж то мій ворог: чи ті, що глиниськом угрібаються та за п’яти хапають, а чи ті, хто зизо на хатнисько моє зазіхають,  —  їдним тра татової бібліотеки, другим грошей жидівських. Го-о, я тепер багата, така багата, що ой. Живу на дві хаті, а жадна не моя. То голова опікунів надсилає, та й мусиш підставляти дрюка з сіней, щоб не влізли; вони мені на порозі ставлять слоїк молока, щоб воно біліло на увесь куток. У двері не вступлять, то в шибку шкребуться: бабо, вам тра в лікарню. А певне, вдуріла баба, й собі впроти шибки згинається очима навиворіт,  —  вже тобі і підвода, і самоскид готові під ворітьми рушати. Міліція, санітари, влада,  —  та скіки вас тамечки! Перевдяглася дідом чи яким чортом, з комори лазом, де за німця тримала поросятко, у льошок вигребеться, та й шукайте. Цим дітлашкам аж очі на потилиці  —  що це суне таке селом. Познаки їй такі впослід себе дають; то листочка калинового нахромляють на колюка, де низенько акацієве гіллячко, то камінчика на стовпчику вгледить, де які порозчинювані ворота,  —  жди, що танки погребуться навпереріз. От тобі й порятунок з цими шибениками, такими поводирями,  —  вступаєш у захисток найостаннішого прихистку: тинок, обплутаний малиновим гудинням, горіх та шовковиця прикликають ступити ще й далі, якось аж затуляють полушплені при землі стіни: то ще не хата, не та оселя. Розмикані двері приманюють сутінками порохнявими  —  чи то вже яка хороба піч та лежанку розгребла; слід од ікони ще з сіней такий виднючий. Вкрадаєшся буцім на дух якийсь, сморід,  —  пурхнуло щось у вибиту шибку; і заживай після страху знанова спізнані стіни, мисника, скриню з посунутою лядою, ліжко з розплесканими подертими куфайками, і приступайся до одволожілого закутня поза лежанкою, до цеї паручкої калюжки: вже хтось був. Начепить ще й цього замочка, і ціхо будь. Трохи світу цього давнішнього примкнеш, та й ступай у світ замиканий і незамиканий. Од кого ж ти що заховаєш,  —  комусь тра пройти цею хатою, десь таке щось мати, щоб душею покинутою проталагунити навпростець. Таке тирло десь мати, таке щось щоб нічиє, і не людське, і не Господнє, та й на тобі сторожівство на те нічиє. То це ти такий попасич чужих слідів, чужі прикмети позоставлювані примикаєш,  —  вертайся і раз, і вдруге, і втретє замочка цього посмикати: аніяк віри нема, що замикано. Другий такий тобі Січкар, що й од хати вертається замочка посмикати на майстерні; і сну тобі не буде, бо одне знаття: всеїднак незамикано. Та з якої дороги тобі вертання буде,  —  а не знати дороги, а сну не зазнати, аби схоплятися з переляку; світ оно який мудрий: то дітьми тебе заворожить, то мотоциклами та машинами памороки заб’є. Тако-о-ого світу, тако-о-ого всього, що ов. І не вийти з цього двору-райочку, та й назад уступу не буде: замикано. Цим-го дітям забавка водити десь бабою дурнуватою, та й покинути десь, а самі вдома! Гукнула б на півсвіта, та імено не згадає. Пождіть-но, пождіть, ще ви в баби попросите. Але чого це вона цього Степана злякалася, цього Кенду, чи це Бурлака був; тамо аж у вуличці глибокій гукав, щоб сідала, він вивезе аж до школи. Гі-і, та й знатиме, чиї це такі шкодливі водили її, а жадного знаку на вертання не лишили. Бабо, дайте рубля, то вивезу,  —  вивезе десь на оборот світа та й скине в яру. Так допомкуються тих грошей, ніяк собі віри не складуть; ці баби на ввесь світ багачки, мають собі на похорон, а більше не тра. Та ці гроші їм здоровецькіші, як усі світові гроші. Бо ці гроші видко на увесь світ, а ті поховані так, що й знаку не знати,  —  а вони на ці видкі гроші зазіхи мають, а вони в землі палюгами залізяними штрикають, і сниться їм дзенькіт об скрині обкуті. Предки скарбів надбали та й позакопували,  —  вони знаходять бляшанки з усякими планами, і бульдозери заганяють в землі прорви робити,  —  то цим треба на пляшку, а комусь то геть всенькі гроші. Цей возьме, то хоч до яру одтарабанить на вічний спочинок, а тим смерті твеї не треба, їм треба потроху забрати та й бачити, який ти жебрак,  —  вони ще хочуть мати мудрість із твого жебрацтва. Вони такий клопіт мають: ті приходять новий лад встановляти, а тим часом по замуляних рівчаках, що колись аж такими морями були, такі кораблі плавали, скарби вишуковують та й ладу не наведуть, і скарбів не познаходять. Ще один розум каже, я мудріший, я буду правив, та й посліднє оддай задля права хоч причинуватим добути якогось віка. А цих мудрих уже й не вистарчає на тебе їдну, вони вже не годні за твею душею впольовувати. Та й так хіба не буде  —  й мудрість чиясь комусь одригнеться, вжахнеться хтось наслідків мудрості своєї, бо й тобі туто жити, а де ж ти дінешся, у якій кам’яниці сховаєшся, будь і ти божевільний. Позоставляють грунти, де раніш панували, та й вйо на нові землі, коли ж глядь: а нема нових землів; уже ті, кого ви мудрості свеї навчали, мудріші од вас, їм не тра заживати осель, їм увесь світ оселя, позбулися й смаку до їжі, то чим ти їх теперички приманиш; ходжу осьо й наспівую, такі-і-і пісні прискладовуються, кругом воля та пустка; діти розуму як старі набувають, а старому дай погратися чи листочком або камінчиком, гу-х-а. Прошу в Марти кота, а вона мені якусь вдежу, якісь шклянки, а мені тра кота, щоб водити на мотузочку. Кіт як гавкне, то на півсвіта чувати,  —  де який мотоцикл, яка влада, він тако настовбу-урчиться. Заведеш собі козу, з рота свого годуватимеш, щоб та отрута до молока не спливала, та й буде котикові-муркотикові на щодень. Була собі вільна дорога на хутір  —  чи ворогові, а чи так кому, а це й того хутора їдна тільки хата, і спробуй вдерися,  —  такі брили понагорюють, що драбиною не перелізеш; то знала таку стежину кладовиськом, ще якось туди сторожівство це не занадилося. Де якого рушника відрихтуєш, навгинці та скраданням яку бур’янину зосмикнеш на забутих горбках, та й тобі наче вільніша дорога. Але на здумай признатися, як тобі серед мертвих вільно ходити, а од живих тікати й тікати,  —  приставлять до кождої могилки такого сторожа, усе поросте бур’яном, і земля стане ревом. Вільно тобі де ступати, а лиш не просто йдеш та ідеш,  —  ще ж і право здобудь перед оком невидним: пристане й до цих-о воріт наджидати якого похорону.  —  Уже й на вашому кутку, Женько, а не чувати музик, не видати люду. То ви мені й ще їдні ключі оддаровуєте од незамиканої хати, аби мені довша дорога була. Аби ці сторожі ганялися за такою ключницею та закликали владу, що я в них хліб одбираю та на ввесь світ сторожівство хочу мати. Я по всіх хатах папірці зоставляю,  —  ось наслиниш собі олівця та й записуєш, коли там де у кого похорон; вбираєшся святешною бабою, а чорну хустку в пазусі носиш. Осьдо перепнуся та й діжду на воротах мерлеця святого. Дощі мені хустку обкрапають, ключі в кишенях зоржавіють,  —  я собі зоддалік похоронів ступатиму. Я й свому синові похорони справлятиму за чужими синами, біля того хреста дубового вклякну, що під ним нічиєї могили немає, тільки думай, що там могила, тілько наглядай, як попи наїжджі не поділять хреста, але не могили,  —  не дотягтися вже хрестовини рушника порівняти, такі-і-і хрести вистановляють. А я пам’ятаю усі могилки, й хто де лежить без одправи,  —  Лагута клене, що не може вкосити доладньо поміж горбками, такого понастригує! Я до кожної могилки вклоняюся та записую в календарик імення, такі чубчики трав’янисті мені поштрикують руку,  —  лекше було тим горбкам ховатися під травою, як тепер ясніти на світ та нагадувати про себе. Я за всіма померлими відправи роблю, а не маю де вклонитися синовій могилі; деревина з кущами заступають мені дорогу: то ти ще не всім могилкам уклонилася, ще тобі не вільно ступати, де ти хочеш. Ото не хитрі ці баби, скажи-но,  —  за чужими похоронами вкрадаються, останню скраю кладовиська шипшинову гілочку вмилостивиш, аби пустила у рів. Приставляєш драбину до крайньої скиби, наспівуєш, якого синові піджачка впозичиш, яких чарок на обід впрохаєш, та й ще собі маєш право пройти й цього разу повз набурмосену сторожу.  —  Ви не бачили, Женько, що то бігло за мною, що то так донюшковувалося мого сліду, таким гоком висвердлювало дюрку на спині в куфайці: то ти знаєш, ти пам’ятаєш, ти бачила, чула! Каже мені голос: не обзирайся, ще ти не на тому горбку, де стати тобі й обзирнутися, та й зобачити і не страх, і не що, а вже вішність таку  —  то їм тра чужинецтва, безхаття на всенький світ, та й мого напоуму, аби я все бачила, чула та знала, їм тра віку мені доточити, щоб я у безвіку пробувала, а все своє, що я маю та знаю, носила у пазусі і нікому не признавалася. Та й цю хустку бійсь хоч хрензлика показати, бо враз наскочать та й ну галасувати, яке то крадене при душі тулиш,  —  от же ж тобі й твоє крадене аж миліше, й твоє знаття впокійніше. Не тра тобі розуму, одбіжиш і страху, як хтось розум і страх, і злодій на ввесь світ. Блукай, бабо, вішнім життям, тереби собі хрензлика в пазусі,  —  нам отаке добро! Їм тра мати причинуватого на ввесь світ, аби своє божевілля ховати, то враз уже п’ятами впоперед ступають, а регочуть навиворіт душі, то враз давай-но санітарів прикликувати, владу за петельки хапати: оно-го хто світ збаламутив, оно кому ліків на розум та попелу на голову, хай спокутує. Не вженешся за світовим гоком невидним, у чорні дюри вступай з того й того боку замикані, що ні тобі виступу з них не бути, й ані кому вступу туди не зазнати. Думала, вже кіля тої хати стою, де мені ключі винесуть на моє вічне сторожівство,  —  аж коли тінь така заступає півсвіта. Рипнешся заступити голову од тіні півсвітової, зо кілька хрензликів виснуєш попри гочі, чоло, такий прохолодок з душі нагрібаєш на розум та й зір: от же ж мала забрати останнього фартушка, останнє святешне убрання, а не дознала, в якої майстрині дешевше,  —  усе собі такий дарунок, аж ціни йому не складеш. Мені фартушика не страх надіпнути, то їм за хустку одно клопіт  —  що то за циганка селом гасає та видурює в людей,  —  я в фартушку така хадзяйка, що хто не глянь, то кажуть, це Богинька кіля нової хати порядкує. Мені й до могилок приступитися легш, як такі бережки повишивані хрестиком, геть як-то на рушничках на хрестах. Ще-но вступилася з цеї баюри, а вже тінь подвір’ям геть заснувала й вікна покрила,  —  вступає Катря з порога з цим фартушком на руках таких гостей з рушником а без хліба стрічати. Тінь аж вникає долі, поповзом приступається, вже пів стіни, по пів вікон чимсь таким сірим заквецює; а діждали якогось анцихриста, що й тепер бійсь його розпізнати, зо страху вічного і чию хоч спокуту приймеш, і хоч мовчання анцихристові буде вгодне. Вжахнеться тілько рушничка на руках, що йому приповзу не даватиме далі. А граблями такими догребуватиметься споришем, досукуватиметься одежі хапнутися,  —  прости мені. Чи це така знов війна, аж гудом дрижить земля і поцюди,  —  якісь літаки з-під землі ґля Розкопаної випурхують і мережать біленькі слідочки верхом неба, душу геть тако забирає за тими слідочками, а тоді вертає напохляп: брижать слідочки, сироваткою розтікаються, такими хрензликами, що вони білі, а в неї на хустці ще й чорні. З неба не одкидається тінь  —  ні тобі війною, ні перетишком, куйовдяться тіні землею, вигребують давній гріх живих поперед живими. Ти собі мовчки сторожею назирай, бійсь рухнутись, не зваж обізватися,  —  ходитиме це темнюще гоко впослід тебе й дозиратиме, якого це ти фартуха там хтіла забрати. До якого суду тобі добиватися, щоб посвідчити на й так мовчки прощений кимсь гріх,  —  аж гойднулася разом з вориною у загорожі, та ні ворина її не пускає, ні вона її не попускає  —  стій собі свідком закам’янілим. Вповіси на могилках, що ти знаєш. Наглядай за цими-го вкляклими  —  їдна на порозі, а другий навколішках. Пощезнуть гули небесні, і тілько світ, що затісно йому на цьому подвір’ї, дасть тобі знак на рушання. Та кинулася б навпереріз, перебила цю чужу муку: то ж до неї виходили з хати, виносили фартушка на її останнє подорожування. Катре, я впослі гроші занесла б,  —  десь ті гроші в коморі квасолею в горщиках поприсипувані, а не знати, чи та комора одчиняна, чи присипаний лаз, бо я дюрами догрібаюся, де поспати, де їсти, де гроші за чужу працю назбирані випам’ятовувати. Яка це пора, що світ в очі біліє, а півсвіта невидного,  —  це вже кати й жертви повтомлювалися, а світ тільки втіху має та плутає тяму: де кат, а де жертва. Виволікують тебе, де ти не є,  —  йди знов за свідка. Бо ти свідок, то ти світові цікавіший, а од решти він уже натомився. Йому тра свідків, їдно тілько безмовних, та наставляти вухо, а що то таменьки ворухнеться у твоїй памняті. То ти такий свідок, що ні до жодного суду не приступишся, бо нема судів таких. Вони тебе судитимуть, що десь курка вбита, а в тебе в безу пір’я познаходять; ти собі колосочка здоймеш від землі, щоб з такою квіткою світом блукати, а тебе вже на суди тягнуть за вкрадіж,  —  їм тра судів навпоказ. Тра таких свідків, щоб їх навчити, що їм свідчити, а ти тікай од судів, а що знаєш, то те вишіптуй у пазуху. Зогребеш цього фартушка з лати ворітяної, а йому скінчення нема,  —  таким полотном зісукується складка за складкою; бери, кілько хочеш. Загримкотить на всенький куток:  —  Г-а-а! образів понаховувала на горищі, та й му-у-удра!  —  А ти думав їдною ногою в коліні стояти й дочікуватися прощення, а другою забабрувати полотна,  —  прощено хай буде; моє багацтво тобі і в час спокути мульке, а я водами пробираюся на хутори, бо місточка собі на хату розібрав,  —  мовчу і хай буде прощено; німець перш показові суди вчиняти, ведуть жидів аптекаря, бухгалтера, завпоштою, то ти перший стояв у гурті за свідка,  —  прощено хай буде; Маказоном ходив і показував, де трактори емтеесівські в річці затоплені,  —  буде хай прощено; до якої то лямпи було писати, де котрий комуніст, де який інженер, у якій хаті перечікують; виволікують інженерів з домівок  —  а якій то ви владі служили; то цим бухгалтерам суду нема, а інженерів ще до тюрем припроводжали на більші муки, аби дознати їм потім, хто писав до якої лямпи, що він інженер,  —  бреди, Катре, в Житомир, до тюрем, та випрошуй ласки в нової влади, а влада й готова пробачити інженерові, що він інженер, та підсовує тобі писане до якоїсь лямпи, та дає право зобачити чоловіка і сидора передати,  —  Катре, мене Михайло продав; та ти свою хату з краденого будуєш; та тобі їднаково, в котрої влади красти, ти за всякої влади собі поживок добудеш, але жадна влада не передержиться так довго, щоб ти свою хату добудував, аніжадного інженера не стане, аби ти собі спокій здобув хоч на час,  —  прощено буде хай і моїм мовчанням, бо як ти такий живий, то нащо тобі прощення од ніживихнімертвих; ладнай драбину та вдирайся в моє горище,  —  я такі іконостаси по кутках наставила, не знатимеш, впроти котрого вклякати; я такий сторож, що мушу де кожду яку іконку од павутиння ратувати, аби було впослі кому до меї церкви ходити.

«Бабо Богинько, а ви ду-у-у-жі. Щей-но земля не ввогчіла од мого думання й поту, щей-но наклав на цю тьму часу образ давнішній, аби їдною думкою обхопити усе, що не є, щей-но плітка у травах підводних не так стала впроти течії, аби тільки чорніла спинка мені,  —  як це вже Маказоном гудуть трактори, якісь танки. Я своє думання на впослям лишаю, таку найвикшу зіллину надламую, бо це мені те місце забути не мона, що я його так довго шукав і типір-но надибав; нема пристановиська їдній думці, ну це таке місце для думки найдеш, та й тіки там, як тра, подумається; а переб’є що там зосторонь, немов друга думка втуляється,  —  от ти вже напоготовах вборонятися, та й знай: рушати тобі навстріч тій уже немовби іншій думці, а ще ж та перша в тобі не так то щоб і принишкла, несеш попід горб аж у жменях, та й коли-де взирнешся, а вже ж далеко, щоб це й думка, і місце думки, й душа поєдналися докупи. Ці світові гули як-то незнарошне підкрадьки тебе застуковують; ви-и-жде, заким ти вже готовий усю думку на образ такий зікласти й пожити хоч трохи у ньому, та враз як заталагунить, як упірве,  —  ге-е, ти йому нашо замислений чи там такий, що душа ненароком притулиться і до місця й до думки,  —  а я що, а я тобі скілько мушу дарувати од свого! Поможе ж тобі,  —  що й ліктем увпроти гочей захисток виставляєш, а коліна зітулиш, аж у яйцях штрикне, так цій душі навгорбки випенькнути не даєш; наче тобі голос зверха: новий час, то інакше й старайся. При-икрий ти, часе,  —  то даєш назнатися вщерть, що аж-аж-аж, а то  —  гоппа-на, і хвилі не вділиш щось тако подумати, яке те назнання. Такий вік удався, що ов, аж і забагацько, а часу на подумання es fehlt*. Такого всього перебуло, аж нащо й було стіки,  —  то це я мушу вкрадьки Маказоном гребтися; і доки того затінку, то ще є час на подумання, ще в цих жменях хоч якась крапля встанеться; аж це коли випро-о-остуєшся, набираєшся такого духу, та й гоп-черкес  —  уже ж то не скажеш вода там чи що, і не кровлею скапують жмені,  —  бреши-бреши, що зіллиною врізався,  —  та же й я мудрий  —  мені з того вчвореного образу гул не втихає одпроти Барталівського містка, і я таку павутинку тягну попідпри Маказоном, щоб дотулити до йнакшого гулу, вперед якого ви так хутенько перебігаєте; та й нате вам піджачка й мішечка од бабці Мартусі! Сказано: Das euch, die Gluckselige!** аби усі гули зіллялися ув один гул вселенський, аби й думки та знання докупи зібіглися та стали одною

.....................................................

* Бракує (нім.).

** Возрадуйтесь, блаженні (нім.).

.....................................................

думкою, їдним знанням. Мені-то ще допевнитися, чи я правду здогадався, бо ні думка, ні знання, ані правда мені так не милі, як цей-го здогад про думку, й знання, та ще й правду. Бо то я наче бачу, що ви, і цей гул впозад вами, і Плахотнюк на такому рядні, але чи так це воно, що і ви, і гули, й рядно, і Плахотнюк  —  от де здогадка! Вчиняються люки на танках: Achtung! Achtung!* мотоцикли забуксовують перед мостом,  —  то вам не знати, бабць, вони вперід такими лодками підводними прогребли аж поза Маказон, де ті гроші затоплені, що кораблі колись запливали, а пірати наскакували та й топили; ба-а-ачу, мотоцикліст їден тако мостом, мостом, скраю верб урвиськом згрібається,  —  а мені скіко, ще з літ вісім,  —  коли це ця війна була, що я все по годині пам’ятаю, а року ну не згадати,  —  цеї хвилі нагнало аж понад зілля,  —  яка риба, яке що! Німак плесь-плесь мене по карку  —  Chokolate! Chokolate!** а ті вже готові в Feldzug;*** цей вертається, хвалиться рибиною, на мене показує, і мені вже як-то не з людського голосу, не з мосту, не звідки десь чутно і чутно lebhafte Leiche****. Але де-то мертвий, ми такі собі вже живі, так ви-и-илюдніли, риба й то аж добріша; але як це  —  що вони мені нагадали, як це  —  що мертві,  —  вони з того світу наїхали, веселенькі й вгодовані, а я їх, таких визволителів, пожалів рибою, та я собі в хаті до дзеркала видивляюся, який це я мертвий; я їхньою мовою зачав балакати, сестричці шоколаду втуляю, аби поза татові очі,  —  а вам сміхи, ба-а-аб, бо ви мене перш лякали мерцями, та не тими, що їх видко, а тими, що їх возами везли, а впослі питалися, де це я такий шоколад доп’яв, на молочарні ще ж такого не виробляли; то я вам типір признаюся, чого той світ вгодований так чудувався,  —  гупає в одвірок, аж стіна двигонить, не схоже, аби з своїх котре вернулося, та й тим, що описують, ще не пора; неміч якась добивається абощо; та нагинці, щоб у вікно не зобачили, напучував мене тато; я собі мишкою такою прокрався у сіні й припав до дверей, так думав угадувати, яка ще тамечки почвара хекає щокожен удар; крізь вічко у варцабі привідилося мені щось таке на колір, ну як таке м’ясо несвіже; нагинці, як навчали тато, прокрався назад у хату й розказував про те м’ясо таке, несвіже, ще й похвалився, як мене штрикнуло в око пужалном,  —  аж розчепірився посеред хати, такого з себе страшка зачав робити, буцім мені так повивертало очі, губи, носа стесало; тато трохи засміялися й одіслали мене на той край, де на лежанці головою до вікон лежали вкриті мама, а на дерев’яному ліжкові сестра й менший братик, головами до печі,  —  подивитися. Тепер, як нас двох, тра комусь вибратися до молочарні,  —  тато виклали припухлі руки на коліна, пробували випростатися у спині, але їм було легше зігнутим, і вони одпровадили руки межи колін,

..............................................................................

* Увага! Увага! (нім.).

** Шоколад! Шоколад! (нім.).

*** В похід (нім.).

**** Живий труп (нім.).

.................................................................................

тулячи їх пальцями навперехрести; збігай, сину, в батька ноги важкі. Я сибі в дірку, з радощів подумав про лаз у стрісі, раз та й сповз у бур’ян. Підрачковую до порога, та ще й розвертаюся очима до тата, так хочу поділитися нечуваною у світі радістю, що б це татові не так сумно було сидіти й дожидати мене темного досвітка. Головою тако показую, як би це не боявся, й осьо взяв та підповз до лежанки, ще й до ліжечка, й там побув трохи,  —  що, думаєте, нє, тат, очима буцім показую й острішком чуба; встав би, й геть не боявся. Тато посунули на лаві горнятко зі свічкою трохи од себе, буцімто йому видніше стане мене, поставив впроти двоє запалих блискучих очей,  —  то тато такечки хотіли, щоб я не лякався у темних сінях; бачить же мене  —  бо що то ворушиться, а хвостик як шило, і не вилазить з хати. Тато вірять, що я не обманюватиму, прокрадуся й цього разу на містечко, й хороби мене хто вистереже. Там такі є діромахи, більш ніхто не пролізе. Своїм, аж далі бабиним Секлетиним городом у бур’яниськах, де більш диндереву, бо він не такий шарудючий і реп’яхів нема, хіба як осінь, то насіння в коробочках торохтить,  —  е-ге, я ще знаю зарослу кропивою стежечку у ярку, але то така кропива, що хіба рачки продертися мона, деревами повиростала. Веснами ми з хлопцями любили забиратися в ці бур’яниська, в ріст доброго дядька, де земля ціле літо не підтряхала, і піддивлятися, як слимаки сплять. Котрі як  —  то позчіплюються животиками і голівки рогаті на плечі одне одному посхиляють, а бувало, що один одному під живіт геть голову заховають, і як тамечки не задихнеться, а другий сторч так само тримає рогачики й буцім спить. Слимачків ми не наважувалися вбивати, ці чогось на людей були схожі; от п’явок ніколи не жалували, і об каміння розплющували, і вивертали, мов рукави. От би й решту усе розказував, підмагаючи собі то рукою, то плечима з головою; не страчав би хіба б часу на минуліші ті роки, як я з кропивою воював, а вона волохатими голівками все мене в лоба дзьобала, й скажи ти, вже спиною на землі, а тим пекучим віхтем як задобрить, — диви-но, татові аж цікавіше зробилося, слу-у-ухають так; й от я продеруся між стовбурами кропиви, й на старість пелехатої, аж донизу, і грубшими деревинами будяків, зчорнілими низом, наче це вони в панчохах, і вткнуся чубом у нагорнуту згори на бур’яни тирсу,  —  ай-бо, не побоюся бевцнутися об зчорнілий нагортень, уже нічим, ані сосною, хіба холодом льодяним з глибини ями пахнучий; ця тирса така, аж немов жаль викликає: вона поволі тут з країв землею стає. От уже з заглибин у ніс просто пахне чимсь таким; береш прогрібаєш вглиб тирси, де не взнати її ні з запаху, ні на дотик  —  така запарена полова у жмені, коли робиш замішку, ще як ми корову тримали, от тільки це холодне, бухнатіше,  —  й що я зроблю! здойму грудомаху й попру краєм льодовні, уже над верхами мертвіючих бур’янів, а коли й зісковзну ногою у тирсу, то друга не пустить падати, вгрузне, що аж, та з цього боку тину од дороги бехну льодом між кущики безу, й стану дивитися, чи ніхто не крадеться містечком. Дядько то добрий Грицько на сироватку, але нащо ж тако улазити з цими прохами; я льоду внесу  —  чули, тат; хтось крав і тамо у безу переховував, а я побачив і це приніс. Наша з татом віра тако нас обох приковувала, одного на лаві, та й другого в дверях з рукою на клямці, й нікуди ані жодного не відпускала; марилося обом, буцімто здумане вже й содіяне, аж я однією ступнув у хату,  —  може, тат, никуди не тра, — і сироватку принесено немов, і цей день нам упишеться, як живим. Та де в хоробачки, — як-то щось із незатуленої печі гугніло; тата знов заколисало у ватянім сні, холодна темрява з печі й мені указувала, чом це я ноги по обидва боки порога тримаю. Ще було б спасіння якесь, коли б тато всталися на трохи при пам’яті, то я б цю-го дорогу, таку коротшу, вповів би геть піснею: з сіней на горище й тамечки прорачкував би до відомої тільки мені дірки, бо навстоячки не так бійся, що об бантину черкнешся, а цеї павутини, яка шматтям позависала,  —  скільки тих доріг омислено, наперед угадано; кажеш собі: цюдою пройду, та й вже ж наче пройшов,  —  і так вік за віком; що ж то за сила така, що дає тобі розмисел, здогад, а дію то будь-яку одбирає. Ви ще й тепер регочете: а було б рибу тоді не оддавати, та пішов би в які партизани, в які упівці, та й оно яким героєм був би. Та де — я мав свою намислену дорогу дорешти викінчити, я тої сироватки мушу добути, перечекати усі підводи з мерцями, усі мотоцикли, ще й танки і нурки зобігти глибокою вуличкою, аби усій своїй рідні рибки наловити, а сироватки не випрохати, бо  —  молочар замиканий, бо дядька Грицька на суди потягли за «утєчку» сироватки,  —  вертаються підводи упорожні, та їдну виписують на Житомир дядька Грицька припровадити в суд,  —  чи ж ви не розносили ту рибку у фартусі по селу, а люди боялися двері одмикати, а я що не вловлю, то враз ви і прибігали, то чо ж ви на мене лихі такі, баб? Ви волоком грішників одтягуєте до їхніх домівок, а на моє всесвітнє сирітство зглянутися не хочете».

“Ти мені, Юрку, німцем якимсь удаєшся,  —  а я ці спогади змертвила; мені прощення оддаровувати, де який злодій, вбивця, де хто й подумає на злодійство, на прикрий гріх, й тому заготовляю прощення. Нема судів, ані злочинців, їдно свідки. То вишуковують недобитка, що дітям вуха просилював дротом та в криниці кидав, а тоді з грошима до Англії вивтікав, а його брата типір гірш за злочинця виволікують на суди; а гиншого недобитка тримають тюрмами, звіринцями такими, щоб ходити й дивитися, як він їсть та впроти телевізора німакувато мерхне,  —  то чо ми маємо своїх злочинців одпозичати на показові суди, бо хтось прийде та поодбирає злочинців, котрі їм любіші, а нас гуртами на показові суди, а суди такі, що бійсь ворухнутися; так-так, сиди й не диш, як крижа миш; світ хоче мати тебе за причинуватого, а ти й раденький, та й кутуляєш затвореним ротом; та вже такі суди, що й тями не складеш, чи той хтось злочинець і задля світу, і задля тебе,  —  такі , бач, злочинці, що це він ворог і світові, і тобі; то вставай і кажи, який то він ворог, і що не може буть ворогів, а коли й вистановляється на ворога, то це хіба причинуватий, хіба ампулу вшив,  —  кажи й ти, Женько, як то тобі добре живеться без неодшуканого та неоплаканого сина; та добре-добре, ой ще ж як добре, коли б ще брикету на пропал, то й геть добре. Ворогів тепер маємо позамикуваних, сиди й жди, доки знов за свідка покличуть; та не кличуть поїдь провідай сина, а кажуть ми самі привеземо, а ми ж самі поховаємо, а ти будь собі за свідка та не смій пискнути; ми впоночі в’їдемо, синові медалі поодаємо, ще й картуза, а ще й гроші, а ти лиш посвідчи. Їдні злочинці позамикувані та на судах, а гинших невинуватих, а проте злочинців заховують і перед світом, і перед матір’ю  —  всеоднак замиканих. То ми собі їдного вберегли, бо не знати, в чім його злочинство,  —  бо як він усякій владі спротив чинив, бо як вовком вдирався і до винуватого й невинуватого, бо як типіро стіки партійних, що нема кому брешеш сказати, а ще більше таких, що не видко ані злочинства їхнього, ані злодійства, а злочинства все більш та більш, а злодійства на ввесь світ, і де того злодія шукати, як увесь світ злодій, то нам вільно мати такого злодія, а такого злочинця, щоб він утіхою був кожному, аби кожен собі міг показати: а диви-н, який злодій, аби ще й боятися його, аби думати, яка то влада іще настане, що він собі нове злодійство намислить, та кого іншого продасть, та потішиться,  —  але то ти такий вбійник, Юрку, аж не даси назнатися прощенням та спокутою, ти не даєш пожити часину одним спокоєм, одним прожиттям; ти сторочуєш, що де з якого боку не є, а ще й незвідь одкіля  —  що буде; ти зміщаєш годину і вік, а люди потомлені од всевішності,  —  дивись-но, як Плахотнюк сікнувся зо скаженої радості  —  хлопці, та я вас стіко років чекав!  —  чи це ти в кіно зібрався показуватися та й так упугався німцем,  —  позапам’ятовував, які бункери, які криниці позакидувані оружжам, лахміттям, але ж то на тобі все таке новеньке, жди, ось Плахотнюк поведе аж до клубу партійних виказувати; а там партійні закликали бідних татар з далекого краю, що їхні родичі туто в могилках неопізнані,  —  та вгощення, та свято, а наймудріший партійний га-а, шо-о, то їм куфайки, то вони бі-і-ідні, а де ще гроші,  —  й решту ділити давай; ти нам знов сталагуниш село  —  аеродроми, танки, міліція довкружать, а на кого ж ти вкажеш, хто десь винуватий, а нема такого хутірця, щоб як твій тато показати на ліс, у світ десь, що таменьки винуваті,  —  бери за той край та й потягнемо, й хоч такий з тебе порятунок буде. Гляди: оно дядько Грицько виплентується з тинів, то не обійдеться тобі ста грамами. Твої хлопці тебе покидали, вони тіки мотоцикли побрали та й гайда радіацію міряти, а тебе, дурного, вбрали німцем та пустили на вакуацію села, а дядько Грицько з тебе стягне і за сироватку, і за свої тюрми, а ще й за те, що виказав його бабі,  —  тебе чорти попхали підгледіти, в кого він конфіскував чоботи для партизанів совєцьких, а я мусила за свідка з бабою плентати; увіходимо в хату, а Гриць на лежанці в нових чоботях, а баба була така древня, а з таким костуром,  —  стає в ногах Грицькових, і так питає: в кого то ти, Грицю, чоботи такі нові взяв, а хто це тобі, онуче, такі виписав, яка влада. Спитає дядько Грицько, де це ти такі чоботи доп’яв, а ти йому що?  —  моргнув би тому Плахотнюкові, які ви їднакі до жіночок,  —  а ще й той дере голову до провулка, а ще ж дозирає найменшої тіні в одвірках, куди йому не велено ступати, а не до шмиги йому мовчазне прощення  —  дай ґвалту йому, прокльонів, то він утішиться на цьому вдівстві; він своїх жінок у мовчанні передержує, монаськими тінями на той світ одпроваджує, та й біжить по гріхах давніх, щоб плачем та лютістю йому виповідали гріхи його  —  га-а, то ви мовчите, то я вам повідаю, котра з німцем у лімузинах селом роз’їжджала; так-так, ти дріб’язком неправдивим помстишся і тій, що збувалася свеї хати, бо чоловік іншій владі інженером служив, а тобі ніяково було в нього плуги рихтувати та в мазуті руки додоми приносити,  —  тобі легш було в Дубині підсиджувати якого їздця, якого Івана чи Лейбу, то Іван за сокиру хапається, та й валиться долі вкривавлений, а Лейба хитріший, звертає житом та й на саме кишло втрапляє  —  о, хло-о-опці, а я вас шука-а-аю!  —  то прощено тобі й од Івана, й од Лейби, прощено од усякої жінки, котру б ти хтів мать за монашку та катувати з найменшої лютості не знати до якого світу і влади якої; не був ти за такого свідка, де тра душу навиворіт виставляти, не знав ти такої влади, що жалобну хустку у пазусі мусиш притримувати, не зазнав ти порога такої церкви, де одправи самому справляти, а жалобу заховувати і носити повік у собі, не ступав такими полотнами страху, що душа понад світ уникала, а й не звідав дороги вигнання із найдрібнішими дітками та дороги вертання, бо хоч і нема вороття з пустелі в пустелю, але вертатися все є та є куди; та хоч халупчину зліпиш оддалік свеї і не свеї вже оселі,  —  дочікуйся права од якої там уже не є влади одкупити батьківське обійстя, бо ще-но їдна влада змине, а друга вже накладає право і на обійстя, й на душі, котрі вижили не з ласки абудь-якої влади: ті голоси й тіні тонуть в пустелі дорогою з пустелі в пустелю, де тобі жадного дива ніхто не явить, аби потривати тебе у вірі твого блукання, де не мати поводарів, а ступати лише ночами, а вдень ховатися в хащах та пробиватися до безпечної хати й допитуватися в хазяїв, чи не тра їм щось полатати, пошити,  —  ладнай, Катре, в якому хліві, до яких ясел голівку з машинки  —  ото й усе, що могли подужати взяти з собою,  —  та дотербічуй її у торбині і в цю пустелю; в халупчині став на покуті, аби обшивати і злиднів, а ще жінок тих нових владарів, які й копійчини на стіл не покладуть на сирітство твоїх дітей, бо то ж ти мусиш, то ти зобов’язана, бо вони жінки нових владарів, вони, може, десь слово яке вкладуть у вухо своїм чоловікам, а ті змилостивляться та дадуть тобі право на відкуп твоєї батьківщини,  —  але довіку мусиш обшивати жінок тих владарів, дяковати за надане право одкупу тобі ж належаного, з остраху ступати долівкою одкупленої батьківської хати, де кожні півметра проштрикано аж по той бік землі  —  чи нічого не закопано, де на горищі м’яко буцатимуть вузлики в павутинні з материним змертвілим насінням; бути тобі не прощеною і новою владою, ставати на порозі своєї і не своєї хати, мовчанням обороняти дароване тобі право, запинати вікна од нових владарів, бо їм треба рахунок вести на денну й нічну працю, бо їм тра на кожну твою копійку облігацію записати, бо їм пече, котрий клієнт несе до тебе, а не до держави,  —  бути тобі злочинницею у кожної влади,  —  і кожна влада виповнить свою злочинність тим, що накине тобі раз, і ще раз усього свого, що їй печінками пече,  —  їй тра ліку на всі свої печінки; та влада грюкає у ворота, дереться на хвіртку, шукаючи при землі якої защіпки, та вскаженіло й радісно приступає до вікон, аби й святої неділі будити удосвіта та загадувати на сінокоси, бо ти ще не всяк одробила за своє право на батьківщину, тобі довіку бути квартиранткою у своїй і не своїй оселі; тобі складати мовчазні прощення усім грішникам і злочинцям, бо їм церква затісна, бо їхнім гріхам не вміститися у домівці всевішній,  —  їм тра на цьому руйновиську, на цьому всьому нічийному, але ж мовби й твоєму знайти собі найостанніший притулок та найостанніше прощення; їм того мало, що обшиєш задармо, що позатуляєш діри на душах, їм тра ліку на діри й на душі, їм тра дознатися й твого блукання й вертання, бо вони нікуди не йшли і нізвідки не верталися; їм замало твого вигнання, їм дай ще утіхи на їхній гріх та цікавість; тобі ще звідати й незнання одкраденої утіхи, бо влада приходить, не відаючи страху стороннього осуду,  —  вутлі й причинуваті закрадаються городами та безовими кущами, простоюють ночі у звіданні твого вдівства, катуються незробленим кроком, хворобливим помислом про незаймане тіло  —  то готові вдертися й шматувати його, то з перестраху набуваються певності і готовності якоїсь потреби,  —  що вам, тітко, помогти,  —  ґолькне у горлі і неміч хоч їдного кроку до запнутих вікон, до цокотіння машинки, до намисленого тіла  —  як те коліно біліє із-під засуканого подолу, як та підошва натискує на дерев’яну плату, як та рука прокручує коліщатко, випоказуючи темнаву пахву, як та голова з затягненим у вузол на потилиці волоссям схиляється до голки, як той язик, як ті губи наслинюють кінчик нитки, як ті пучки накручують її у гострячок, як ціляють у голчане вушко; як коліно знов зблисне, рухаючись за киванням плати,  —  якої ж то помочі їй потребується, з якою хитрістю ти б укрався невидною примарою і ловив щонайменший порух незайманого тіла, найтонший дух довіку нікому неналежаної плоті; пройди з нею шлях блукання, порятуй найдрібнішу дитину, звідай ласки усякої влади,  —  чи ж не за цим ти приходив, Юрку, а вертався упорожні, бо влада й тебе надсилала о дрібній помочі, а ти хтів бути помічником поза владою, а ти думав якоїсь віри назнатися од прощених, спосеред влади і жертви  —  ов, скіки було таких помагальників, я тобі випишу, привезу,  —  та вже нема таких помагальників, що б дали, що ти хочеш, не чувати такої помочі, аби її хтось бажав; світ до світу став боком, і не ймуть віри їдне одному, а ти світами мандруєш, та в жодному спиту не вдовольняєш, то затулиш дірку в одній душі, а вже тра вертаться, не добігши й другої; ти собі звільна блукаєш, де заманеться, а притулку не знайдеш ніде,  —  ще не зазнавши страху і першого кроку, вже жахаєшся, що то за другим вкоїться; такий з тебе кавалер  —  на усенькі світи, ти з радості хочеш оббігти усе, що де не є,  —  та тобі треба десь в гиншому світі гулі справляти, бо ти цьому всьому ради не даси, бо ти в цьому світі такий святенний, що де кому тамечки поспівати за першою твею думкою, бо тіки-но першу думку твою вчують, то впізнають у собі і решту,  —  е-е, нам такого не тра, ми ще цеї радості не назналися, ми ще не всі прощення пооббігали, бо ще й за другим разом підемо, бо перш то була цікавість, а далі то треба навиворіт душі спізнатися; ще такого накликати, що давно ждали, а воно не приходить, та й не прийде».

“Присій-бо, ваша правда, баб,  —  чий обід, а старцям клопіт; ще-но цих старців не збулися, а вже такі-і-і старці їдуть, в такі халати вбираються, такі лікарі. То їдному куфаєчка, як рідна матінка, а цим-го то вже покажи що інакше. Це, може, мій час настав, що я всю правду мушу перед світом казати, на такий суд, на таку кару себе вистановляти,  —  та й що ж ви думаєте я скажу! Але то перш тра було всі потаємні лази обстежити, з дір підземних на цей світ поглянути, таким мудрим, як чирив’як, стати. Вони мене зо страху привітають, а які то ти, Юрку, ще печери облазив, а нам не признався, бо ж першого разу я мав дозвіл, мене вчителі і влада тримали за мотузочок, а я з кілька метрів пробрався ходом і свічка загасла, і дихати не стало чим; я другим разом укрався сам та ліхтариком освітив, де коні в ряд по троє могли пройти, де скелети людські попід стінами сидячи попритулялися, де кожухи і бунчуки порозвішувані, що вдар, то на порох порозлітаються; йдеш собі в протигазі  —  уже осьдо хід під костьол відкривається, тільки ляду посунь; виглянув у костьолі, а голуби вертолітами як шугануть попід стелі, аж порох віків застеляє шкло на моїх очах; але я вже спину не маю  —  мені далі дорога аж під Троянів видніє,  —  я собі яку хочу хоч шаблю або списа до тіла рихтую, то до котрої хоч молодиці приступлюся, ще й руки в боки. То то вам сміх  —  ви мене ганьбите, що це я в поляцьке таке все убрався, таким паном вилажу з ходів; а ті пани наших селян заганяли ходи копати та й після вбивали, щоб ніхто не дізнався за ті ходи,  —  я здоймаю черепа та несу навпереваги, я таким ворогом уступаю у їхні доми на їхнє таке спізнання та й на страх; люди глину беруть у горбах та й черепи одкладають на купку,  —  наїдуть музейники забирати в свої музеї черепи і шаблі, але не мають вони черепів та шабель із-під самої землі, куди й кріт убоїться пролізти; а не хочте таких черепів до своїх музеїв, а не хочте такого героя в кіно й на вистави; я німцем уходжу в буфет, то мене б’ють колишні офіцери та голови сільради, а ще в поляцькому підступлюся до брами, то баби виходять з церкви і сміються, що знов пани наїхали і тра віру міняти. То баби зачинають ділитися на віру: а як тоді не мона було, а ми ходили, а типір усі такі віруючі, то вже нам мало місця і в церкві,  —  і я мушу обирати такий шлях і таку пору, що-но мені тіки знати, кудою й коли пройти; світ надзиркує позад мною, гадаючи, що то я бавлюся, що то мені тра у театрі такому погратися, та й вгавлює, що аніяке знання то мені вже не потребується, бо як я почав здогадуватися, то де там який у хороби світ, який суд, які свідки. Світ тобі пробачає, що вгодно,  —  кричи, нагадуй, проси о помочі; а-но впинися посеред ґвалту й нарахуй йому хоч який здогад, то вже він німіє, ноги ламає на храпі,  —  то ти такий хитрий, такої свободи набувся, що вже тобі й не скажи. О-о, тоді ж я вертаю до хоч якого місця, якої думки, та й у якому захочу вдіжжі. Мені що коли де насниться, то вийду у світ і вже бачу такісіньке, як і снилося,  —  бо я перш мав страх, а не здогадувався, таке надо мною схиляється, що ні жінка, і ні чоловік, я кидався зо сну і так ніч перебуду в блуканнях, воно мені тяму заступало та накивувало, що все мона, нічого не бійся, вже розгортало мене, як із сповитку, та й затоплювало такою масою, таким духом; аж коли дивишся, то це лялька із головою під хмари, і це тобі велено її мати за жінку, а знаєш, який то гріх, а щось нашіптує, каже, що мона, то не такий ще гріх, і вже тако ступаєш якимись дихтяними хатками, дверима, у кутку в смітті яєчка побачиш, й аж дивом дивуєшся: а де шосте; та й так гріх за гріхом долаєш, і все тобі нашепти, тако наче гурт невидний підспівує, й ще далі йди, й то ще не гріх, і за цим разом мона, а вже не знати, як обзирнутися на той перший гріх, і нема впину, і ранок не порятує; ви-и-итріщився, аж це піч перед тобою, ну то й знаєш, що піч, бо на ранок наснилася піч,  —  і це такий був мені порятунок; я беруся руками за припічок  —  ми з татом перемурували, але так, що наче яка й була,  —  то чого ж: піч. А що мене рятувало, не скажу ввік,  —  жінки позакутувані тако одна за одною пристороняються, що й не обізвися, не руш, але тако припрошають одтулити найбільшу таємницю, тіки щоб уже ж був тут, взнав, і нікому нізащо ніколи; одтуляють одежі і чорним на мене дивиться ще чорніше  —  такою гумою обкутано од живота до стегон, і ноги й груди звіринячі, зачорнені наростом, а ще й дух звірячий; а хустку то сам мусиш розкутати, аби взнати ще страшнішу таємницю, та длубаєш на щілких вузлах і знімаєш хустку за хусткою, і бачиш оброщені щоки і бороди, і вже тобі вороття нема ані в сон, ані в день; і це тобі такий порятунок, тут тобі світ цілий, і все, що тіки не захочеш; волосяні ноги обступають тебе  —  отуто твій світ, а гиншого не бажай. Вислобоня-а-аєшся, як це в сні, летиш понад самою землею, а вже десь такі мотоцикли диркочуть, така ворожа сила, та й дальш, як захочеш, то не одбіжиш, але й вони не наздоженуть, і така воля, такий страх: тікаєш і не втечеш; вже хекають в шию, але не вхоплять. То це ще звідколи  —  ще з маленства, й так роками той страх збавляєш, у світу затишку дошуковуїся; аж коли мені сни сподоблятися стали що нічним, що денним думанням,  —  сниться щось таке мов нечвидне, проглипуєш ранок і вкрадаєшся десь до такого місця, де я собі знаю та й знаю, й гоппа-на, бачу таке саме, що й в сні; така жінка впоперед ступає, а ти назирці, то боком, то скоком, аж заким не вгледиш і гочі, і носа, і трохи губів, а щоки і борода затушковані,  —  десь так багацько набралося цеї жіноти, ге-но ви скажіть що й; і до церкви вступають ну вам купами, з розмаху хрести накладають на все своє чорне і зверху і спідсподу, якісь гріхи давнешні заховують та примолюють. А кажуть, то переселенці, а їх буде більш, як сидячих по хатах та при землі людей; а цим тра буде таких здоровецьких хатів, щоб їм жити купами, і на їдному місці ніколи надовше не передержатися,  —  то це ви мені, бабо, геть як-то ті, зо світу, а бо ті нічого не несуть та й не везуть, аж коли бачу, ця баба щось таке тягне, такими волоками впозад себе загрібає, то чо ж це не помогти людині. Не ми хіба їдні на цьому торговиську, що я з думкою, ви з ношею свею, а то всенький світ глядить, де що невидне, а таке страшне, чимсь покарано, а не знати; людей у больницях більш, як знадвору, уписують до карток кому нежить, кому непам’ять, аж сміх бере,  —  ото де не помирали віками, а вписано, що типір помиратимуть. Та й вам сміх, бабо, та й вам що хоч тако де не візьми: помрете од невидного чогось, а записано буде, що картохлі переїли. Несуть вас понад головами, на горби такі, де ви кожній травинці імення знали та любили в пучечки складати та з рукава як-то понюхувати, а вам добренно у славі плисти, а ми ж тую славу, гей, тай-й,  —  але ж то мені клопоту з цими бабами; вже ж несуть вас третьою гулицею, а влади не чути, а ораторів щось не знати, кому теє слово на пам’ять вашу сказати; біжу до влади, а їм ще ні так, ні всяк: а хай би землянок не копала, а хай би вогнем не випалювала, а хай би не ховала бандерівцям збіжжя, харчі та всяке цінне рухоме майно; а вона в колгоспі й дня не робила, а в сільраді підмести ні разу не хтіла; нема вам духових музик, і везуть вас повз церкву, а батюшка одвертається, бо ікони збирали з пограбованих хатів, а до церкви стежки не знали; а ночую приперли дитину од дівки-семилітки, куми стали подавать ту дитину батюшці, а вона замісто дитини очутилася свічкою, то батюшка в сказ: я свічок не хрещу, а принесіть мені дитину; а на вашу торбину зиркнув, що нічого такого не подаєте, та й буркнув: а цеї баби тут треба, як торішнього снігу. Же ж вам знов сміх: як це вдруге несете мене до церкви, а я в батюшчиних руках на щуку перекинувся, та й знов гайда додоми, а вдома я знов дитина; та й за третім разом несете, а я цим разом зробився хлібом, то батюшка подивився, ну та й хай буде, хліб святий, його не гріх перехрестити. А як мене похрестили, то я враз хлопчиком зробився, та й що вам кажу, а ну-ну: щастя ваше, що догадалися мене хлібом перехрестити, бо якби перехрестили свічкою, то був би страшенний мор, а якби перехрестили щукою, так був би страшенний голод, а раз хлібом перехрестили мене, то ждіть страшенного урожаю. Кажіть-кажіть, що то люди повидумували, бо ждали і моровиці, і голоду, а перед тим урожаю великого; а кажіть, що то на фабриках видумали якусь моду на крам, та й того так,  —  я вам і так повірю».

“А де б то хто тамечки родився, а ким таким удався, що його перехрестити, як хоч, та вгадай, яка ще лиховина уїсться в цей світ,  —  несуть тобі щуку, свічку, а й хліб, то хай буде щука, і свічка, і хліб; нема вгадання ані на голод, ні на урожай силенний. Світ обзивається не тими голосами, не там, де б ти хтів притулитися хоч краєм душі. Ти думав, їм грошей тра, де що позакопуване, нічийне,  —  а то їм тра знаку грошей, знаття, що є гроші, їм тра набутися смаку знаття усього позаховуваного й їм неналежаного; страчено навпослідок, що є багато, що мало. Ти хтів знахуром бути й людям такий лік дарувати, хтів рибою обгодувати пів світу, пів села, та й нагодував; а ще перед тим хліба їм наурочив багацько, та й мали хліб, але смаку не знали на хліб,  —  такий піст, одколи світу, що постують, а за стіни тримаються; та й думай, кого тобі шкодувати, чи світу цього, чи люду. Отворено двері церков, та йди признавайся, який ти винуватий,  —  а нема прикмету винуватості, а й до церкви страх уступити; то колись кріпацтво одміняли й різками примушували брати землю, а на тобі й волю, і віру задармо,  —  не хтять волі й віри. Ти такий вслухняний чоловічок, що й похорон зладнаєш, і владу закличеш, і батюшку впросиш; а я тако вигребуся з могилки, бо мені життя не тра, а цікаво знати, бо ти такий мудрий, що бабу спровадиш, а десь по тих сховках синонця мого налапаєш, та й будете десять літ поминати бабу,  —  тепер таке повелося, що не так той похорон, не те поминання, як саме поминання; з буфету вам вилазу не буде. Твій дідуньо знав лік од усякої болещі  —  що худобина, що людина; стежка аж біла од витопту до крайньої з-перед лісу хатини на хутірці; а чума вкралася, то він рік потому причинний ходив, та прощення просив у живих, та все показував на ті хати, де ні їдна душа не померла, бо ті хрести крали на цвинтарі та палили, а тим вугльом призьби собі обциркльовували, та й так живі осталися. Руки здойме скраю села, чутно аж з-під лісу до шляху,  —  потомечки, каже, буде таких о много, що не тіки хрестами ратуватися будуть, а й мертвих викопуватимуть для ліку. Твій дідуньо стукав у кожде яке не є вікно та допитувався живих, та вимолював собі право на смерть, то пів права він собі випрохав, а ще пів права нігде не знаходив,  —  бо поратовані од усякої хорості поперед тим не були поратовані вже од цієї хвороби; бо він ліку не склав на скіко тамечки поратованих опередьраньш та скіко непоратованих типір; то він плутав хатами, селами, де те місце злочину, неназиване аніяк, аніким, анічим, а знаходив місце впісля злочину, а місце йому не значилося місцем смерті, а ще всі болещі та мертві не були поховані та забуті, то він мусив так перебути, а де в ярку чи долині заскочить кого живих, то такою голою бідою вигулькував: їхали чоловік та жінка на ярмарок якоїсь госені, бачать, з долини біжить якесь, кричить чекайте; вони поставали та й бачать, якесь голе, питає їх, куди їдуть,  —  на ярмарок, що везете,  —  пацятко,  —  питає, що вони думають за ту пацю взяти,  —  а ми знаємо, що,  —  аби заправили, каже, стіки й стіки, а як вам будуть давати, то щоб брали, а більш не брали, й аби мені що купили; приїхали вони до міста, прийшов купець, стіки взяли, а жінка питає, що ж ми тому голому купимо,  —  блюзку та й штани!  —  купили, що нарадили; приїжджають в ту саму долину, бачать, біжить голий; каже, що взяли,  —  та те, що ви казали,  —  а що мені купили,  —  блюзку та й штани,  —  е, каже, я того не хочу; каже, ще цей місяць  —  так той голий каже  —  така буде талапавка, а потому буде мороз, потому як возьме, то буде тримати, то будуть люди мерти, я так мушу ходити!  —  та й побігло в долину назад. А ти в тих бабів дошуковуєшся розуму, а вони поза розум вийшли та й хтять такого світу, що й не знати такого світу; а ти в цих молодиць визируєш втіхи якої, а гинші молодиці навідують тебе в сні; шукаєш бідного та нечвидного, а їх в помку не знати; тобі тра злодія, а вже усі злодії; тобі татові речі в науку, а вже ж мудрість розтеклася, як слина по воді; добренний світ  —  де не стань, що не возьми,  —  вішніх мерців ряднами тягати, а Божого мерлеця на поратунок свій визируй,  —  отаковилося безчасся,  —  коли гине більше, аніж з Божої потреби, захланюється святість помирального ритуалу, коли покинутому колоскові назначено стати прокляттям, а не рибою й хлібом, і страчається смак до їжі; коли  —  нема знаття, що багато, що мало, що темне, а що видне, що холодне, що тепле; коли  —  сам космос пригортається  до загнобленої людини і з-усиль дарує часину для сінокосу; коли  —  кротові нори, цього демона розбурханих стихій, зрешечують землю, аж вглибаєш по коліна; коли  —  людські свари постають на божевільне волання; коли  —  споночіле небо нуртує перебраними од людського життя походами постатей, пристрастей, вбивань і поновлень; коли  —  спотворене почуття виплоджує небачених гомункулусів, а їм кортить зодягнутися у давні строї; коли  —  думка плазує задавненою хіттю польоту, а пісня мертвіє, ще й не зачавшись; коли  —  вікові чужинецькі напливи не встигають перетруїтися, а вже час нового нашестя й нових паплюжень,  —  що ж зилишається Богові, що кесарю, а що людині? Либонь, Господь навіки благословив цей материк яко найдовершеніше своє сотворіння і почувається невгавно молодим  —  у гніві, любові, милостивості; кесареві пробачено навіки  —  володіти нічим і щезати внікуди; людині ж пробувати в безчассі; світ, що вона його тямила у єднанності Бога, душі, квітки, пташини, що не узурпувала жадним помислом, жадною аналізою, а лишень благословляла щодень, світ, що його не гартувала на завойовність, ані не плекала на охоронну поміркованість, здужувався на відокремленість і демонічний схов,  —  Господь з острахом приглядається до такої людини, кесарі божеволіють на безвладді, не лишаючи кесарятам ані влади, ні статків, кожен прийде уперше і стане останнім. Чи ж, може не всі Господні заповіді сповнялися щиро, чи, либонь, сповнялися задовго до їх оголошення, існували, і стався збаламут за писемним чином,  —  однаково щирі у вірі й безбожництві, віра пішла углиб душі, а безбожництво вистановилося на державницький кін; віруючі й невіруючі беруть облогою церкви, еліта накладаючи триперстя, плюється під ноги; проживши в безбожництві, зачали будувати церкви, та нижчі од кам’яниць своїх,  —  Господь регоче, аж за боки хапається: дарую вам ласку віри, злочинцям недоторканність, злодіям новий промисел, сиротам вокзали, розумним уседозволеність, розмножайтеся, вам-бо Судного дня не знати; нема серед вас винуватих, бо не складено міри винуватості, позовів більше, аніж судів, свідки німі, а ще більше їх у землі, та то все мої, душі не годен порахувати  —  заповнено храми небесні, а храми земні сповняються ґвалтом; ви сотворили нове буття,  —  живіть понад світ! Що ж то за дивовижа, цей материк,  —  янголи з побитими пеплосами сліпають асфальтами з нікуди в нікуди  —  тут земля обітованних проклять; осінь для ангола  —  тисячоліття безчасся; дім на бункері так і незмога звести  —  додому нема вороття; з немочі, заозоривши безмеж світу, приповзаємо до материної домівки,  —  додому завжди є й буде вороття; зчуманілі поети карнавалізують на державницькому карнавалі  —  за маскою Гамлета не добачити майбутнього диктатора; але й бункер стає домівкою посеред царственних снігів, і його буде закидано гранатами; але й домівка стає пеклом  —  де осердя тепла розвіяно по закутках; недавні мученики постають на блазнів, героїв майбутніх романів,  —  карнавал потребує маски; поговорімо, Господе, ще є час серед цього безчасся! Ще ж  —  бусли, ці древні хазяїни, обживають свої, та не людські, царини, ще не загноблена людина, тримаючи в сіточці хлібинку, вдатна радіти з раптового інею на деревах  —  бачилося таке півстоліт тому!  —  ще птиця, худоба, дерева не вповні скорилися новій людиноподобі, ще ронять сльози за давніми хазяями, ще знайдемо таких ізгоїв природи, такі покинуті й занапащені закутки, що наганяють страх на перехожих,  —  їм ще довго жити пам’яттю про давніших хазяїнів, та вони сумовито вмирають; ландшафт цієї необійманної імперії, цього материка, який годі пізнати, вибурхує настрахи, невпокорено очікує картоплиною, вівсом, пшеницею, порами року перепобудови людського єства, аби зажити укупі та приязні. О часе безчасся, ким і кого ошукано  —  деревом плід, небо землею, заміром чин, словом папір, думку спричиненою пристрастю, долю історією, піснею слово,  —  а не їли ми трави Господні, а не ховалися від подібних до себе в щілини й нори, а не подавали нам кал на скибці  —  то ви ще й їсти хочете!  —  а не вели нас на допити курійки, аби, спочивши по трудах пекельних, вчиняти наймичкам своїм дебілів, аби вони жили межи нас з тавром прокляття та не знали гріхів предківських, за що їх покарано; а не течуть у наших хребтах замість живної магми брудні води чорнобильські, а не збирають гроші фемінні істоти голомозим діткам на перуки,  —  довічна гуманність без краплі сльози!  —  а не винищене чоловіцтво золоте войнами, голодом, наклепом, аби їхніх жінок та дочок було забрано у ясир своїми ж татарами,  —  не вродитися тому Сіркові, що рубатиме впень безневинне яничарство; ми покрили гріхи предків наших, винуватих і невинуватих, ми дійшли звиш-Божого милосердя,  —  о, великий народе, націє упередодень небуття, Вавілоне без вежі, мільйони вавілонів у мільйонних душах! Та ще  —  радіє дитинка гостинцеві бабиному і примовляє «ти моє сонечко»; великомученик горожанський перепиняє і зізнається у політичній немочі,  —  хотів злагоди, хліба, миру, продали Україну; милують добрі демони сплячу людину, відволоджуючи у лихих, карб на чолі  —  познака нічного змагу, виборено бодай хвилю од навали безчасся; запрацьована людина зводить очі на потаємне цокання у небесах,  —  Господе, ти вже вознісся? милуй мені і цей гріх; найдобірніший пасічник України дарує світові незнаний секрет медовухи,  —  пригостімося, Господе, звеселімося, Господе, заким с час! Бо  —  де ти бачив непитущого, бо  —  де такі корчми були, де такі паски з чужинецькими вензелями, де такі наймички, як на цій, своїй і чужій землі! Бо  —  не відаєш ти, що за відомста чекає на тих, які винуваті вже тим, що невинуваті,  —  чи вселенським насланням, чи власною дурістю, а чи жінкою у новій подобі, що відомщає занапащеному чоловіцтву то затятою лютістю, то витонченою фемінністю, то видзігорністю на всі боки планети  —  всякому смакує екзотична українка; перейдено стонадцять революцій, і все революція, і по сей день революція,  —  о, вдатний материк для революцій і анатомувань, та іще жодної не було своєї, аби світ струсити та постати на нове буття,  —  а чи то замало жертв, а чи забагато, промов, Господе! Як ми ревні у вірі, доконуючи муки Христові щодень, щостоліття, то й до всього охочі, ми всякі, ми ще ого яке сотворимо буття; привчені до завойовництва під чужою ідеєю, ми не зазнали часу завоювання внутрішнього; ми поверталися переможцями, аби в неславі доорювати свої лани, доношувати мундири, аби бодай догибати у рідній оселі, смак волі ми виповняли у зачаєнім нурті, душа спіралилася углиб землянок та не впокорювала високостей; ми в жаданні нових завойовників, що поведуть нас на інших пів-світу, аби повстати супроти усіх завойовників і зазнати нової переможної поразки, і вибухнути піснею, казкою, думою  —  на розгад всьому світові, на прихід нового Шевченка, що сльозою покриє свій сміх, що  —  знуртує нерозповите буття, але поєднає його розокремленість, що постала з пекельної вирви безчасся,  —  що то є за буття: найславетніші остерігалися стати до нього впритул, аби воно не спопелило; іншому виїдало печінку у тридцять вісім; не давши перейти і тридцяти, задушило сухотами найбільшого провидцю; кидало в зашморг сорокадев’ятилітнього, докатовує азійськими болячками наймолодших; вкидає безпечніших у карнавали  —  дивовижа така посеред спаплюженого нурту,  —  кожен тікає в пустелю задля молитви; мудрим дістаються чорнобильські пустки й руїни у спадок,  —  о, щедра державо, що заквашує трагічних Шевченків на божевільному оптимізмі  —  еміграцію врешті одшукано у цій державі в державі!  —  веселімося, Господе; чоловіки нявкотять жіночими голосами, жінки приступають їдна до одної з новішої якоїсь охочості  —  чи то гряде погибель жінкою, народе, Шевченки живуть по втраченім образі матері, жахаючись приступити до прірви нових чуттів,  —  порятуйте жінку коли не словом, то сльозою, яких тобі ще революцій, коли вся держава розпусний будинок, який тобі злодій, коли всі злодії, який тобі вбійник, як кожний ласий на кров; дітей запродано у державні прийми  —  катуй, виховуй, кидай на вбійні войни,  —  станете сиротами і в нової держави; не знайдете жінки серед кам’яних лабіринтів; тих запродано у солодке рабство опівнічними нашептами з екранів, мільйони згартовані на нове завойовництво і рушають на поклик світових песиголовців; доба безчасся, віки безчасся! А не зазнали ж ми всього, що й світові знати де там; а ще в того світу вчитися, а чому його научити,  —  як ми самі собі знали світ у розумі, у здогадуванні, та впускали стіки його, скіки він хтів і нас у собі мати, а це вже якийсь новий світ гримкоче та обступає машиною, продухтою небаченою, мольовидлом усякішнім, що тіки й дивися, а нічого тако на подумання не лишається; от-то світ, ото-о світи  —  і це вони хочуть нас научати всьому свому та таку полегкість нам вдаровувати, чи думають щось і тут мати на поживу,  —  добереш ти тями, як тут горішнє й долішнє упереміш, то зачепи його туто все що не є, та як гахне, як вчепить смолою, як запов’є смородом,  —  іди, світе, навчай, та щось будеш мати, або й тобі тут капець, як уздриш свої вхідчини та не дозриш виходин, як упізнаєш слово з первісного гуку,  —  хто ж кого опізнає та перший надобридень признається; тут ще стіко всякого таємного, ще стоїть за дверима, ще планетою такою літає, що не знати й тих літунів, а одно скажеш планета така, ще підсиплять тобі шкурупайок укупі з золою на зурочість худоби; ще заплаче дитинка  —  крашанку розбито, невміло в маленькій руці подає, а старші то ті хитріші, кажуть, бий ти; щілко затискують крашанку старші й хитріші, ледь видко гострячка; дитинка щиро обидвома руцями буцає свею крашанкою  —  трісь,  —  старші не хочуть піддатися дитинці на втіху; сльозами зрошує розтріснуту крашанку, показує світові  —  що робити; хрещена їй крашанку подарувала, хрестиком обмережила,  —  маленьке яєчко, аж у руці дитинчиній ховається, носи з собою, де хочеш; а в старших дебелі крашанки, у цибулячому лушпинні виварені, в руку не вміщаються,  —  бий ще тим боком! несе дитинка до хрещеної  —  в одній руці лушпиння, у другій біле мяке яєчко; з’їж яєчко, каже хрещена, а лушпиння збережи,  —  я ж тобі дала першу крашанку; не подужала дитинчина крашанка чорної, на сушених ягодах чорної бузини фарбованої; збереже собі лушпиння з хрещениної крашанки, свяченої,  —  як нападе пропасниця чи на людину, а чи худобину, то ним підкурюватиме; втішає хрещена дитинку  —  забула вмитися з першою крашанкою, щоб гарнішою бути, ну та парубки ще ж не сватаються, хай на той рік; а хай потовче лушпиння, щоб аж був порошок, та й підсипатиме курям у корм, то нестимуться ого як! кортить дитинці таку крашанку дістати, аби була найгарніша, найміцніша, аби усі крашанки била на Великдень; сміється хрещена, не знає, як втішити згорьовану дитинку: то піди на гробки, а там таких крашанок, а таких писанок, аж в очах рясно! радіє дитинка  —  то за ту візьметься, то до тої кинеться, а все не вибере, а сором, бо бідніші дітки дивляться та дивуються, нащо то їй ще й кладовищенські крашанки; сміється й хрещений, береться втішити дитинку ще й не так: він їй виточить дерев’яну крашанку, а хрещена вималює, то буде їй навіки; у хрещеної такий пензлик є  —  паличка з бляшаною трубочкою, а в ній тонюсінький жмутик волосинок,  —  хай дитинка бачить, то, може, й сама писанчаркою стане; не буде вона цею писанкою буцатися на Великдень, не хоче обдурювати навіть старших і хитріших; як сонечко зійде, вона біля воріт на пісочку соломинкою вимальовує все нові писанки, а мама йдуть на роботу, кажуть, ото ще мороки маєш; лише дідусь підхвалює: десь у горах далеко є нехрист, що прикутий до скелі важкими ланцюгами, і найстрашніша для нього звістка, що люди ще пишуть писанки; він тоді впадає у безум, ущелина сповняється ревом, а ланцюги ще міцніше його стискують,  —  то як у людей добро та злагода, то й йому від того гірше стає; дитинка просить дідуся, аби накупив їй паперу і фарб,  —  вона малюватиме багацько писанок, так багацько, щоб на всенький світ їх вистачило; і щоб кожний камінець, кинутий лихими людьми, ставав писанкою; вона малюватиме й тепер, і завжди, на втіху діткам маленьким; вона малюватиме й ще більш, і коли людям горе яке буде, то зрошуватиме писанки сльозами, аби тільки ті сльози ставали цятками на візерунках; вона зозулькою куватиме вік довгий і вмістить зозульку у писанку; вона зерном та квітами посилатиме світові щедрість; вона зорю прихилятиме, а драбинки  —  щоб діткам легш до зір діставатися; а нехрист, забачивши, скільки горя на землі та незлагоди межи людьми, реготатиме та ланцюги скидатиме, і од того реготу тріскатимуться писанки на папері, павучками розтріскуватимуться, летітимуть бомбами, сонцем розпруженим, пташком чорнобильським, літаком голічерева, надщербом планетарним,  —  світ втомився нести свого хреста; дитинко, полиши свого кошика, поможи світові нести хреста,  —  вертається дитинка до кошика, і бачить, що яйця обернулися на писанки та крашанки, —

та ще й звідколи  —  чи як ми дітьми такими були та творили собі, як нам жити, до зірки, до квіточки примовляли, ой, квітонько, квітунечко, ще й ти, зіронько ясненька; а не було паперу, то на пісочку соломинкою вимальовували що квіточку, що зорю; а вже ж до мальованого то й не промовиш, а тіки дивом дивуєшся, яке то воно; а вступиш у хату, то вітчимові вже й не так,  —  о, вже гасу напалила за ніч; а надстоїш довше увечері, щоб же ж і зірок діждати, та вийде зумисне під без і бульботить по нижчих листочках, як-то йому тут і місце,  —  ганьба перед хлопцем; рипнися до мисника,  —  на мисчині жаба почвертована, о бо-о-оже, це тра було не бачити, мати до неї: де він їх набрав; а це то вже вона згадала,  —  збираються на Розтоки гречку косити, ну та й її бере, а як назад їхати, спиняє коней біля болітця,  —  там колись хутором хата стояла, й ставочок був, а це заросло, одним жабам царство; вертається її вітчим, щось у лопусі загорнуте несе, замощує у гречку на задку, вйо, поїхали; отакої січки вріжем, отакої гречки вкосим! Чогось же у пам’ятку: що ті люди оддалік села, і так то їм не страх було,  —  коли це вони з матір’ю десь біжать на постріл, і зірочки на небі як-то якісь чужі, і як вона ступила у щось мокре, а вдома побачила, що кров, а на ранок привозять батька Кирила  —  заснув п’яний під корчмою, й так захолов; то ще був якийсь Іван Галичан, що мати казала, що він був до неї добрий, і якось воно так усе спливло, а от ці жаби  —  ну не сміх тобі; вітчим і її потроху підучував з теї мови, де він у полоні був, то вона й знала з кілька слів; от він сяде обідати,  —  donnǻ-moi... абощо, а сам так очі витріщить: зрозуміла чи ні, але їй ці примовляння в печінках сиділи, подай, та ще й обдарує якимсь вченим словом у спину, гіоїст,  —  вона аж коли вже заміжня була, то тільки дізналася, що воно таке. Він цю європу в село привіз, то ще б і нічого, з батюшкою полюбляв у шахи грати, та спершу цього костюма та метелика приношував, а як закомандував у колгосп, то це тобі на європу,  —  з трактора прийде, руки в мазуті, а то ще агрономом трохи побув, то хоч пам’ять зосталася, такий лісок по сей день за капличкою по горбах зеленіє; ну та за жабів не забував,  —  цієї європи в селі не прижилося. От коли мати на роботі, то й вона вимандровує, аби з ним у хаті не сидіти, бо шкрьомбає тими цвяхами по долівці та курить, та курить і научає, як що буде тією мовою,  —  добрезно, хоч було до кого збігати, тітків і дядьків у їхньому роду було; от уже чутка, що тітка Пичачка лаштується на висілки, мені той ваш колгосп на хоробу здався; така тітка здорова була, гарна, хазяйство велике, а мати парить по селу, десь дитина ділася,  —  сидить собі в тітки і день, і два, от уже й скрині спаковані, та й висиділа на придане  —  мідну велику сковорідку їй тітка подарувала; вона з нею і заміж виходила; варення варити; та й то вже коли  —  по війні далеко, чути, що тітка Пичачка приїхала рідню провідати; заводить її сестра Женя в хату, а тітка сидить при столі, товстіша зробилася, та вся в золоті, видко ж, непогано там довелося на Далекому Сході; не впізнала її тітка; вона то й малою соромилася, як хто в хаті, а це немов зовсім чужа людина,  —  от згадали про сковорідку; тітка Василина каже, чого ж вертатися, як там усе життя минуло, посміялися, та й. Та й де ж знаття,  —  кидає тебе в світ, чи з свеї, чи з якоїсь волі; пів-народу прогребло континент уздовж і впоперек; а мати, бувши присмерті, питалася, а куди ж це вони тепер їдуть, жили б собі, чи тут місця мало,  —  а забули, як збувалися останнього золота, як вітчим повиносив до міста і рублі золоті, і каблучки  —  а що-о, вмира-ати?  —  тільки кульчики й зосталися, от було що зоставити дочці; а тим тепер є що дітям на дорогу у світ, та й виїжджають; чи ти думаєш, воно так собі все, оці войни та революції, та хоч що,  —  за гроші бійка, віками надзирують та мудрують, як повикачувати в народу гроші, щоб ходив та просив, бо то державі, такій бідній, треба, а то ще кому, щоб було їхнім дітям за що тепер з цеї держави ноги виносити. То хто ж це на ту державу робив, а хто одробляв, а кого зривало з рідного місця,  —  та ми й квантунців поб’ємо, а перш кістьми ляжемо, бо нас навстоячки під кулі на вра виводили; а вернулися з чоловіком з тої далечіні, то тіки те, що з собою везли, й лишилося; а багаж чи десь розбомбило, чи банда яка розор учинила, і сковорідка пропала, там така, як почистиш, то мов золото блищить; та й вертайся на милу Вкраїну, бо вже нові войни, у новий похід, уставай, страна огромная,  —  уже ж не грошей твоїх тра, а м’яса, та побільшенько, бо ті, що повиростають для держави, то ті сперш пілотки батьківські носитимуть, та робитимуть за десятьох, а щасливі будуть такі, як ніхто в світі: радітимуть голці саморобній, за машиною гнатимуться аж вкрай села,  —  о, щастя прокататися з дядьком у кабіні; ці вже до рабства звиклі, на тобі трудодень, бо знов держава збідніла,  —  та яке лихо нею вправляє, що рід на рід, народ на народ, світ на світ, а людина вже на людину; і то ж тра ще якось чудуватися на якусь травинку, до квіточки нагнутися, перепросити підкошене у траві гніздечко, дослухатися по дощі зозулині роки,  —  вона як була ще невеличкою, любила дуже, як до її матері приходили сестри; вони їй усі були гарні, але не схожі були одна на одну, навіть характери у їх були дуже різні; вони любили поговорити, посміятися самі з себе; мати питає в Ганни «ти що, заколола кабанчика, що принесла свіжини»; а Ліксандра, найменша, любила насміхатися «хіба ж то вона коле, то Микола, любий чоловічок»; Ганна могла й образитися, скаже «який уже є»; хіба вони винні, що «твого Василя вбили»; мати завжди старалася перебити, бо можуть ще й посваритися, бо беручкі були до слів; «Ганю, може, справді Микола колов»; «він, проклятий, знав, що сьогодні треба колоти, то поліз на клуню, вроді дірку зашити; а, думаю, ніколи він мені не помагав, то й сама справлюся»; сестри сміються  —  така тушка, як звалиться, той кабан і не дихне; «тушка не тушка, а вже попробую, не вперше; вигнала кабанчика на двір і взяла макогона, і дала йому по лобі, щоб він упав; але видко, не дуже йому попало; він трохи присів, а я за шпичку й на кабана, звалила, але, бачу, неладно всадонула йому в серце, а він, проклятий, як схопиться, я перекинулася, а кабан бігає по подвір’ю зі шпичкою і кричить на всю вулицю; добре, що подвір’ячко маленьке, треба ж його домучити; кабан на подвір’ї кричить, а Микола на клуні «Ганю, що ти робиш»; почала вже смалити, допіро, проклятий, зліз, почав бурчати; кажу, мовчи, заразо, бо ще й зі злості тебе обсмалю; а що я бичка сама різала, правда, що довго бекав, мабуть, не зовсім перерізала горлянку; мій Микола аж плаче, а сусіди хоч мають з чого сміятися»; «він, зате, тебе й любить»; «еге, йнакше й не назве як моя матір-божа; я йому дулю, а він схватить її і цілує як навіжений, вицілує всю, тільки не посилай у погріб по картоплю, бо боявся жабу; а раз таке впросила, набрехала, що слаба; пішов таке з горем; це вже було восени, листочки вже пожовтіли і де-не-де падали, і місячно так було, гарно, вечір гарний; але Миколу впросила, біжи ж та внеси на завтра; крутився, крутився, таке пішов; не знаю, чи то він брав, чи ні; кажуть діти, вбігли знадвору «мамо, батько кричить у погребі»; думаю, Господи, може, там привалило чи якої немочі він там кричить; вибігла з дітьми, повісилась над цим погребом «чого кричиш, як навіжений»; каже «жабу в руки схватив»; жаба; ну ми вже над цим погрібом полягали зо сміху; а він, як куля, з погреба вискочив «Ганю, голубко моя, мати-божа, буду робити, що скажеш, тільки не посилай у погріб»; з мого Миколи всі сусіди сміялися, що він такий боягуз; але зате він був неледачий, все міг зробити, йому аби пилка, струганок, долото; оце він буде стругати, відрізати, тесати; оце його любе діло; і сміються сестри, аж за боки беруться; «і четверо дітей настругав»; ну хоч буде що згадати; а чим ти, Олько, похвалишся, як Василя вбили, то сама ж не хотіла жити, навіть у Київ їздила, думала, там якогось уловиш; «ой, сестрички, їздила; там у Люсі небоги вберуся по-городському й ходжу по вулиці; там так гарно, весело, людно, там дерева такі велетні, шепочуть собі від легенького вітерцю; а мені й обізватися нема до кого, ходжу одна, як голубка підбита; підійду до вітрини, стану, подивлюся на себе і думаю, я ж гарна, чому мені нема щастя; он іде таке нікчемне, а чоловік коло неї як орлик; в кожного своя доля»; «і справді ти їздила в Київ, щоб там когось знайти?»; «думала і їздила, а нікого не судилося»; сміються сестри; «Олька зможе що хоч відчибучити»; «тобі судився ось фельдшер, чого тобі ще треба»; «судився то судився, як я його ненавиджу, не можу на нього дивитися; воно таке роботяще, і лічить уміє; як надіне білого халатика, так наче нічого; ну як гляну на той ніс кирпатий, та ще й як перебитий; а мале, мені до пояса; а щоб ви знали, яке воно нахабне; стану коло печі їсти зварити, то хоч кричи гвалт, то всеодно вчепиться, як кліщ, з якого хоч боку; не раз бувало, й рогачами навалю, а він не обіжається; а потім, бачте, і цей покинув»; «так тобі й треба, треба чоловіка глядіти, то й тобі буде добре»; «ну то гляди свого Миколу»; «ну й гляджу»; мати знов переб’є, бо знов буде сварка «дивіться, дівчата у вікно, хто йде»; ой, бідненька сестричка Явдоха, найстарша в них; щось пре у мішку, та що вона може набрати; яблук пудів зо два; тербічить кілометрів шість; і торбинок штук п’ятнадцять, це як закон; кожну торбинку треба чимось наповнити, бо вона бідна; та ще й дочці в Київ треба щось передати; так от, бідна, і носиться з торбами; бачиш, хоч на одно око осліпла, але перенесла тиф, а Ничипір був такий гарний, добрий, не видержав проклятої хвороби; а дочка, бач,  —  на мову пошкодило; поки слово вимовить, то аж млосно стане; ні, а синові наче нічого; «нічого, що дочка погано говорить, а живе в Києві, і вже другий чоловік, і пані, дарма, що мати торбу з села возить»; «от тобі вже завидно, тобі не вдалося стати киянкою; приглядалася у вітринах, що гарна, та й притарабанила назад»; каже мати «ви як показилися чи що; так і кортить одна одній виказать; от мені, мабуть, найлучче попало; й не хотіла за свого Гаврила йти; але як поскакала через рагачі, не попаде мати по ребрах, то попаде по колінах; підеш за Гаврила, бо він один у батьків, та ще й багатенький, хоч і негарний...» (було в баби Гендзюрки семеро дочок і двоє синів, а хатка маленька і землі мало, але жили, голі не ходили, ще й старалися з Терещенків, чия земля була тут, моду брати, як вдягатися, і от уже Марині пора заміж виходити, дев’ятнадцять років, а гуляти куди підеш, як ніде нікого, хіба на гульки якісь, весілля де чи що, то й вони там.

 1960

13/31 лютого дощ 14/1/ жовтня Покрова хмарно дощ вітер вранці

1961

16 березня Федька... помер 17 березня Рибалко помер 19 травня Сенька Татаренко помер 21 травня хоронили Сеньку 2 червня кукурудзу садила 3 червня кукурудзу садила 8 червня квочка сіла 19 червня померла Луща Васи... 20 червня хоронили 10 липня померла баба Бреуска 11 липня хоронили 12 липня празник Петра Павла 15 серпня сестричка П. це ввечері небо червоне було поїхала додому 29 серпня у цю хату перебралася я 11 вересня празник Усікновенія Глави 26 вересня почала ходити на кукурудзу 27 вересня празник Успенія Воздвиженія.

1962

6/24/ січня хоронили... бабу Адама 7/25/ січня Різдво 14/1/ січня хоронили тьотю Веру Матв... 17/4/ січня Наташа Корнієнко в 6 годин вечора умерла 19/6/ січня Хрещення Н.Корнієнко хоронили 22/9/ січня дівчинку народила Дуся... Дем’яна 28/15/ січня свиню ганяла на ферму кукурудзу пача... давал... 4/22/ лютого заяву написали розписався Прядко Вітя 7/25/лютого Толі послала 2 руб. 15/2/ лютого вітер і дощ Стрітення 17/4/ лютого Вітя Прядко розписався 25/12/ лютого сніг і дощ у Ніли весілля 26/13/ лютого Шури день народження 25/12/ березня помер дід Заєць молоко 29/16/ березня помер батько Дарії Євсіївни Старощук 30/17/ березня ще сніг лежить 7/25/ квітня Благовіщення день ясний вітер вим... 28/15/ квітня дощ 29/16/ квітня Пасха день прохолодний ясний 30/17/ квітня хмарно 1/18/ травня зранку дощик 24/11/ травня квочку підсипала 30/17/ травня Кириченко Льоня помер проти середи о другій ночі 31/18/ травня хоронили Льоню 6/24/ червня дощ 7/25/ червня дощ Вознесіння цілий день дощ 13/30/ червня Миколина телиця погуляла 17/4/ червня Трійця 18/5/ червня дощ був ввечері 19/6/ червня годині о другій дощик пройшов за радіо платила 26/13/ червня дощ пройшов був уночі 29/16/ червня Милащенко Стьопа помер 1/18/ липня Стьопу Милащенка хоронили Ромашенкова Нюра родила 8/25/ липня дощ 12/29/ липня Петра Павла дощ вночі був 22/9/ липня Скиба Борка помер о другій ночі 23/10/ липня похоронили Скибу Борку 24/11/ липня гас купила 10/28/ серпня шість тижнів Милащенка Стьопи 16/3/ серпня баба Настя Ромашенчиха померла Рабкова Надя народила 17/4/ серпня похоронили Ромашенкову бабу Настю 19/6/ серпня вночі гроза грім дощ до четвертої ранку дуже палахкотіло кругом 22/9/ серпня 31 крашанка 26/13/ серпня Толя поїхав 2/20/ вересня яєчок 33 шт 5/23/ вересня 43 яєчок Васю Дьякова проводжали в Червону Армію 11/29/ вересня Усікновеніє Глави свято 14/1/ вересня свято Семена 21/8/ вересня Пречиста дощ 30/17/ вересня у Тамари Ткаченкової весілля дощ до обіду 8/25/ жовтня три дні на кукурудзі пол... 14/1/ жовтня Покрова 20/7/ жовтня з пошти одержала гроші 21/8/ жовтня у Турової Каті весілля 24/11/ жовтня сьогодні рік Софрону 25/12/ жовтня Минакову... а почому сьогодні... 7/25/ листопада день був похмурий і холоднии 8/26/ листопада день ясний гарний 15/2/ листопада получ... получ... 16/3/ листопада дощ 17/4/ листопада дощ 26/13/ листопада Катя хворіла 2/19/ грудня приїхав Вітя Козиренко 6/23/ грудня гас 7/24/ грудня Щербаченко Альошка помер Катерина Кравчиха... 8/25/ грудня хоронили 9/26/ грудня теплий сонячний день і морозно 11/28/ грудня свято Катерини Валю Карасечко т... убив 12/29/ грудня в Миколаїв Валя поїхала 22/9/ грудня перший... 23/13/ грудня у Москву вислала гроші

 1963

2/20/ січня мороз сильний Надія Іванівна учителька поїхала гас узяла 6/24/ січня Єгорка Кріпака хоронили день гарний теплий Святий вечір 7/25/ січня гарний день сонячний теплий слизько 8/26/ січня дощ був 9/27/ січня похмурий день холодно і сніг пролітав і слизько ходити 13/31/ січня холодно мороз вітер 14/1/ січня вночі сніг вітер мороз а вдень тепло і сонячно Новий рік 19/6/ січня Хрещення 20/7/ січня ясний і мороз у Білої Алки весілля 29/16/ січня Сапченку чотири роки як помер 30/17/ січня моя сестричка Поля померла сестричка Поля А. померла 3/21/ лютого дощ був 4/22/ лютого зранку дощ був а потім перед обідом почав розтавати сніг 5/23/ лютого провулком не можна пройти сніг розтає 6/24/ лютого о десятій

годині впала в льосі дощ був дев’ять днів Пелагеї 12/30/ лютого гас брала 15/2/ лютого Стрітення зранку похмуро і туман після першої дня дощ і крупа 17/4/ лютого весілля у Наді Поволи день похмурий 18/5/ лютого похмуро туман і сніг розтає 19/6/ лютого похмурий день сніг йшов до обіду а потім розтав 23/10/ лютого Грабарщучка померла проти суботи 27/14/ лютого пугач сидів на хаті 28/15/ лютого пугач сидів на хаті 3/18/ березня перший тиждень посту 5/20/ березня отелилась у Шпака корова о пів на другу дня 6/21/ березня пшеницю почали давати 10/25/ березня Тамара Бондаренко забрала три карточки з Марусі 11/26/ березня два тижні пройшло посту 14/1/ березня Крипа Вася в армію поїхав 15/2/ березня гуску підсипала Тася Семенухин в армію 16/3/ березня сніг притрусив 17/4/ березня мені гукало “Даша” вночі або снилося весілля в Коваля Віті мороз і вітер 18/5/ березня третій тиждень посту 20/7/ березня Середохреща померла Татаренко Параска Омелянівна жінка 21/8/ березня теплий день гарний хоронили Параску Омелянівну Татаренко 22/9/ березня сніг до обіду після обіду дощ 23/10/ березня сонце гарний день сніг розтає 24/11/ березня четвертий тиждень... Зіні день народження 25/12/ березня день ясний і холодний вітер 26/13/ березня сніг останній розтає сонце гарне 27/14/ березня хмарний день і холод сирий а о першій вияснилось 29/16/ березня хмарно і дощ о дванадцятій дня почався 30/17/ березня хмарний день сирий і холодний 31/18/ березня п’ятий тиждень посту Похвальна 1/19/ квітня снилося що мухи виганяла 2/20/ квітня цілий день дощ 7/25/ квітня Вербна Благовіщення ясний і теплий 13/31/ квітня білий тужа 14/1/ квітня Пасха зранку дощ до десятої 17/4/ квітня Саша Щаслива померла 1959 24/11/ квітня квочка сіла 26/13/ квітня Тася підсипала квочку 5/22/ травня перший соловей заспівав 12/29/ травня вісім полумисків і дві тарілки Москіленші 15/2/ травня одержала пенсію 23/10/ травня Вознесіння дощ о годині четвертій пішов а перед дощем буря 1/19/ червня Миколина корова 2/20/ червня Трійця хмарно і холодно 3/21/ червня годин в одинадцять щось луснуло сильно дощ був вночі і вдень години до четвертої 4/22/ червня хмарно і ясно і гаряче 11/29/ червня дощ був 12/30/ червня дощ після обіду до четвертої 20/7/ червня одержала гроші 21/8/ червня дощ був уночі 22/9/ червня вночі і вдень був дощ 7/24/ липня рік дідові Мелашчиному 23/10/ липня Тамара купила гардероб 31/18/ липня купила бетончика за три двадцять 2/20/ серпня Іллі свято 8/26/ серпня дзеркало впало на стіл і я впала надворі 9/27/ серпня Валя поїхала в Миколаїв 11/29/ серпня дощ гарний 14/1/ серпня свято Маковея 16/3/ серпня дощ сильний з вітром 18/5/ серпня з пошти одержала гроші 19/6/ серпня Спаса 27/14/ серпня рушників купила двоє 28/15/ серпня розцвіла цибуля перша Пречиста 1/19/ вересня Т. розписали і Надька Рябчика 3/21/ вересня Суминський пішов у Ч.Армію я хату почала мастити 8/26/ вересня закручується цибулька Володя Дарки Старощук в Армію пішов 11/29/ вересня Усікновеніє Глави свято Ліди і Валі день народження і Люби Козак Ліді і Валі 17 років 15/2/ вересня Слава Новиков в Червону Армію поїхав 17/4/ вересня калоші купила 18/5/ вересня біла троянда розцвіла 21/8/ вересня Пречиста свято Тамара наша народила в пів дванадцятої дві і ... 19/6/ листопада вечір теплий був ввечері пів на дев’яту Тамара поїхала в Кам’янку Василь забрав 3/20/ жовтня помер Ф.Бреус 26/13/ жовтня Толя приїхав 24/11/ жовтня ясний і теплий 14/1/ жовтня Покрова зранку тихо а після обіду вітер ясно 20/7/ жовтня Інну Тамарину записували хрестили 12/29/ жовтня узяла в магазині гасу 10 к. канце... 200 сол. 3/21/ листопада почала палити 4/22/ листопада Казанська 13/31/ листопада пішло в Армію троє Поштаренко Кардонюк Кузьменко 15/2/ листопада ясний день 20/7/ листопада Алік Ігнатів пішов в Армію 21 /8/ листопада Тамариній Інні 2 місяці 22/9/ листопада день сонячний 23/10/ листопада приїхала Міля нога заболіла 24/11/ листопада в Червону Армію пішли Котов і Прядко Толя 27/14/ листопада Вітя Кардонюк пішов в Червону Армію Настин хмарно і холодно 29/16/ листопада ясний день 4/21/ грудня Петя Ситик помер 7/24/ грудня свято Катерина Кузьменко помер 8/25/ грудня перший сніг 10/27/ грудня голова дівчинки снилась піднімалась з постелі 11/28/ грудня Василя Кардонюка Ваня пішов в ряди Червоної Армії хмарний день і сніг пухнастий 12/29/ грудня купила маліровані один чайник дві мисочки 15/2/ грудня гарний день ясний і тихий 17/4/ грудня Анна Т. Новикова померла 18/5/ грудня ясно умерла Анна Новикова Г. в Москві упала я 20/7/ грудня дощ цілий день 21/8/ грудня дощ гроші послала в Москву три місяці Інні Тамариній 22/9/ грудня сніг ішов 23/10/ грудня мороз 25/12/ грудня гарний день ясний 26 /13/ грудня серце мені точ... хоронили Фе... Котечку хмарно теплий тихий 27/14/ грудня ясний день після обіду хмарно і цілий вечір дощ

1964

7/25/ січня снилось що я ручкалась з М. а я казала що мертвий 14/1/ січня Антон Г. Татаренко Кандиба помер 15/2/ січня хоронили Кулішову Гашу ясний день 17/4/ січня одержала гроші 19/6/ січня Хрещення похмурий і теплий і сніжок пролітав 27/14/ січня сильна завірюха не видно нічого клейонку купила і гас брала 28/15/ січня морозний день і ясний 29/16/ січня сестрич... рік Палаг... Апитамоновної день морозний ясний 30/17/ січня хмарний і тихий тепло 31/18/ січня до обіду ясно і тихо а після обіду хмарно 2/20/ лютого упала коло пошти 3/21/ лютого похмурий день теплий 4/22/ лютого упала на вулиці коло церкви 5/23/ лютого цибулька роз... 6/24/ лютого ясно 8/26/ лютого снилась мені наша Маруся що виступала з доповіддю а мужчини сиділи і слухали 9/27/ лютого в Бориса весілля було сніг йшов 10/28/ лютого набрала... чотири метри за 4 метри 3-32 ясно 12/30/ лютого ясно сонце і розтавало 13/31/ лютого після третьої години ясно 14/1/ лютого ясно 15/2/ лютого Стрітення ясно але мороз міцний не розтавало 16/3/ лютого їздила до Т. сніг пролітав і тепло було 17/4/ лютого до одинадцятої було похмуро а після 11 сонце вияснилось 19/6/ лютого дощ вночі йшов проти дев’ятнадцятого вдень туман розтавало і бігла вода 20/7/ лютого похмуро і сніг летів хурделиця і вітер дужий Толі відправила листа 21/8/ лютого вітер дужий 22/9/ лютого ясно і мороз 26/13/ лютого баба Коваленчиха померла Веселовська 27/14/ лютого похмуро і сніжок пролітав 28/15/ лютого хмарно 29/16/ лютого похмуро сніжок пролітав 3/19/ березня похмурий сніг Лисенка хоронили 4/20/ березня ясно і мороз вітер холодний 5/21/ березня ясно і тепло 6/22/ березня ясно і міцний мороз 7/23/ березня мороз сильний 8/24/ березня сонце і мороз сильний 10/26/ березня ясно і вітер 11/27/ березня прояснення і туман цілий день купила каструлю і бетончика 2-76 за те й за те 12/28/ березня цілий день туман і похмуро і розтає 13/29/ березня похмуро і прояснення сніг і розтає одержала з пошти гроші 14/1/ березня Явдохи мороз вранці ясно і сніг розтає 15/2/ березня хмарно і сніг йшов Рожкової весілля було Наді В. 16/3/ березня починається піст 17/4/ березня бризкав дощик розтає сніг 18/5/ березня вдень сонце і тепло розтає йде дощ вранці снився Микола в той бік Щербаченка 19/6/ березня похмуро і мороз 20/7/ березня сонце і тепло і сніг розтає по вулиці вода біжить 22/9/ березня один тиждень Трійці було похмуро і розтавало і вода 23/10/ березня перший раз земля парує о третій годині сонце вияснилося 24/11/ березня Зіни день народження туман і сонце трохи показується 26/13/ березня проти четверга снилося що я руки мила і ... ждала теж мити руки удвох і дивилася у магазині дві жіночі сорочки 27/14/ березня ясно 29/16/ березня другий тиждень посту 30/17/ березня туман зранку а після обіду сонце і тепло 1/19/ квітня туман і похмуро 2/20/ квітня похмуро одержала муки 3 кг. 4/22/ квітня Милащенкової Любки син помер 5/23/ квітня зранку дощ сонце ввечері дощ дзеркало купила 5-84 третій тиждень посту 6/24/ квітня мжичка вдень похмуро хліб брала і Тася 7/25/ квітня Благовіщення день похмурий і прохолодний купила муки у ... Ф. 8/26/ квітня було похмуро а в п’ять вияснилось сонце 10/28/ квітня визволення Одеси 12/30/ квітня ясний теплий города заволочили 15/2/ квітня одержала з ... получку Тернополя визволення 19/6/ квітня ясний і теплий Олени Захарівни дочці рік 24/11/ квітня перший раз грім дощ 26/13/ квітня Вербна хмарно і вітер холодно 1/18/ травня холодно вдень а після сьомої вечора дощ почався 3/20/ травня Пасха 14/1/ травня вдень тепло а ввечері холодно 17/4/ травня минуло два тижні од Пасхи 18/5/ травня Д. переїжджає на той край гаряче 19/6/ травня дощ був дрібний 20/7/ травня холодно 24/11/ травня дощ о годині сьомій вечора почався в суботу і сьогодні зранку йшов Вера Шкарупа народила 25/12/ травня дощ був 26/13/ травня дощ 29/16/ травня Миколи день народження 31/19/ травня 4 проходить 2/20/ червня дощ з градом померла Татаренко Фрося Самійловна 3/21/ червня у середу вночі дощ проти четверга 7/25/ червня п’ятий тиждень минув дощик бризкав 8/26/ червня дощ годині о шостій-сьомій вечора почався льотчиця Терешкова народила 9/27/ червня дощ ввечері йшов 10/28/ червня дощ гарний 11/29/ червня Вознесіння 12/30/ червня годині о сьомій дощ 14/1/ червня гроші одержала 15/2/ червня Світлана народила двох хлопчиків 18/5/ червня електрику проводила 21/8/ червня Трійця вмерла в одинадцять дня Наташка Карпиха 22/9/ червня схоронили 23/10/ гас брала 24/11/ червня у М.В.К. корова отелилась на початку першої вдень 27/14/ червня купила шкафчика 2/19/ липня Лена Старощучка народила дівчинку померла Фрося Мила... 3/20/ липня дощ 4/21/ липня дощ 7/24/ липня холодно Ліда і Валя приїхали 8/25/ липня померла Ганя Данилючка 9/26/ липня хоронили 12/29/ липня Петра і Павла 13/30/ липня порося купили Микола В.К. 14/1/ липня одержала гроші 16/3/ липня дощ 17/4/ липня дощ чоботи привезли 21/8/ липня десять місяців Інні 2/20/ серпня Толя розписався день ясний вітер був 3/21/ серпня Толі день народження дощ цілий день йшов 14/1/ серпня одержала з пошти 26/13/ серпня Валя поїхала в Харків 28/15/ серпня гас взяла Пречиста перша 2/20/ вересня Славку Романенка проводжали в Армію 21/8/ вересня Пречиста друга до обіду ясно а після обіду хмарно 22/9/ вересня почала на кукурудзу ходити чистити 28/15/ вересня приїхав Толя світло провели 30/17/ вересня Толя поїхав 2/19/ жовтня упала я з молоком у своєму провулку 5/22/ жовтня жовтень... 6/23/ жовтня гас 12/28/ жовтня вранці померла Крушинська Вера 14/1/ жовтня перша Покрова 4/22/ листопада Казанська ясно і хмарно 7/25/ листопада похмуро і вогко 8/26/ листопада ясно і холодно 9/27/ листопада ясно холодно мороз 14/1/ листопада Кузьми Дем’яна 21/8/ листопада свято Михайла 22/9/ листопада сніжок вранці ясний день і теплий 23/10/ листопада шість тижнів Верки Крушинської 25/12/ листопада вночі дощ 26/13/ листопада вночі і вдень дощ 27/14/ листопада ясно і вітер світить сонце Заговки 29/16/ листопада ясний теплий Василя Кардонюка в Армію 30/17/ листопада туман і вогко 1/18/ грудня Сергій Миронович Кіров загинув 3/20/ грудня ясний теплий 4/21/ грудня дощ 5/22/ грудня теплий день 7/24/ грудня свято Катерини сонце і тепло 9/26/ грудня одержала з пошти гроші 13/30/ грудня Андрія курка знесла крашанку перший раз 22/9/ грудня лампочки купила 26/13/ грудня дощ і холодно 27/14/ грудня з пів на п’яту ранку дощ почався і був до дванадцятої дочка Номеровського Льоньки розписувалася

1965

2/20/ січня хмарно 3/21/ січня ясно 6/24/ січня мороз і сніг пролітав 8/26/ січня пухнастий сніг 10/28/ січня у Грабаря Віті весілля було дощ і грязюка 12/30/ січня ясно 14/1/ січня сонячний день тихий і теплий старий Новий рік 17/4/ січня ясний  гарний 19/6/ січня Хрещення хмарно вітер 20/7/ січня після третьої вияснилося 21/8/ січня вночі і вдень йшов дощ 23/10/ січня церкву зривали 24/11/ січня зірвали церкву 25/12/ січня ясний день 26/13/ січня після третьої вияснилося 30/17/ січня помер Козлов ... хоронили 31/18/ січня хмарно тепло 1/19/ лютого з проясненням 2/20/ лютого сніг трошки йшов Фрола Романовича Козлова хоронили 3/21/ лютого ясно 5/23/ лютого Вася Хрипко помер о другій дня Верин чоловік Кріпачки 6/24/ лютого Харитка Підопригора померла 7/25/ лютого в Ліди нашої було весілля хоронили Хариту день ясний і гарний 14/1/ лютого ясний день хоронили Рудящиху Марфу 15/2/ лютого туман зранку потім сонце тепло Стрітення 16/3/ лютого розтає сніг я їздила в Новий Буг 17/4/ лютого дощ о пів на п’яту сніг 18/5/ лютого сніг до четвертої години йшов потім сонце тепло 19/6/ лютого іде сніг померла Марфа Рудяшкова Хрипко пів на сьому вечора 21/8/ лютого ясний день 23/10/ лютого з проясненням день 24/11/ лютого ясно 25/12/ лютого вітер сніг пролітав з проясненням у Каті нашої отелилась корова 1/16/ березня ясний теплий день рік дідові Лисаку 2/17/ березня вітер мороз холодно похмуро 3/18/ березня ясно і сніг розтає а вночі і вранці дощ був 4/19/ березня грім о п’ятій ранку ясний день і париться земля розтає сніг тепло 5/20/ березня сонце і сніг розтає 14/1/ березня з проясненням і хмарно сонце зранку було 17/4/ березня похмуро і вогко 19/6/ березня розцвілась цибулька 21/8/ березня два тижні посту минуло 24/11/ березня Зіни день народження Зіни Катерининої 27/14/ березня червона курка першою знесла 28/15/ березня три тижні посту пройшло 29/16/ березня дощ 30/17/ березня теплого Олекси 1/19/ квітня сніг пролітав приморозок 7/25/ квітня Благовіщення ясний день і теплий 10/28/ квітня сніг вкрив землю і дощ вітер 11/29/ квітня зранку сніг йшов а після обіду почав розтавати вітер 13/31/ квітня хмарно вітер холодно 23/10/ квітня дощ і град під вечір Яшка Скиба помер проти п’ятниці вночі 24/11/ квітня сонце і вітер 25/12/ квітня зранку сонце в обід ясно тепло а після обіду хмарно дощ хоронили Яшку Скибу Пасха 26/13/ квітня зранку ясно до дванадцятої а потім дощ 27/14/ квітня хмарно 29/16/ квітня ясно тепло 1/18/ травня зранку сонце а в дві години дощ 2/19/ травня у Миколи корова отелилася 3/20/ травня ясно і холодно 8/25/ травня дощ зозуля перший раз кувала 9/26/ травня хмарно дощ 10/27/ травня зранку ясно а після другої дощ 12/29/ травня ясно 13/30/ травня квочку посадила 15/2/ травня дощ 16/3/ травня брикет привезли 17/4/ травня дощ 18/5/ травня сонячно 20/7/ травня ясний 29/16/ травня Микола В.К. день народження 30/17/ травня дощ з шостої почався 3/21/ червня Вознесіння зранку було хмарно а до дев’ятої сонячно 6/24/ червня трошки дощ пройшов 7/25/ червня дощ 13/31/ червня Трійця ясно і хмарно прохолодно було 16/3/ червня дощ ввечері 20/7/ червня о дванадцятій дощ пішов 3/20/ липня Рибак Милка родила 5/22/ липня ввечері дощ 11/28/ липня дощ о пів на четверту капав 12/29/ липня дощ після четвертої Петра Павла 13/30/ липня дощ із ночі до десятої ранку 14/1/ липня пів на першу дощ почався дня 19/6/ липня дощ 21/8/ липня гас купила 14/1/ серпня Маковея квіти 17/4/ серпня помер Омелько Хрипко 18/5/ Хрипка Омелька хоронили 27/14/ серпня дощ ввечері пішов 28/15/ серпня вранці дощ йшов і о четвертій Пречиста 29/16/ серпня Аврамова Марися весілля у Миколи Варки Маляренкової хмарно і дощ ввечері 30/17/ серпня проводжали в Армію Семенюка Володю Номеровського Андрія вдень дощ Івана 31/18/ серпня проводжали в Армію Щербаченка Петра дощ йшов до другої потім вияснилось 12/30/ вересня Софі убився з мотоцикла 15/2/ вересня померла Килина Веселовська 16/3/ вересня хоронили Килину Веселовську 26/13/ вересня було весілля в Валі Бондар... 27/14/ вересня Воздвиження 5/22/ жовтня Цегельна Маша померла в одинадцять дня 6/23/ жовтня хоронили Цегельну 12/29/ жовтня поїхали студенти 14/1/ жовтня Покрова 19/6/ жовтня Семен Маляренко помер 21/8/ жовтня хоронили Семена Маляренка 24/11/ жовтня помер Лаврентій Кріпак проти неділі вночі 25/12/ жовтня Лаврентія Кріпака хоронили 31/18/ жовтня дощ вночі 1/19/ листопада вранці дощ 4/22/ листопада Казанська вранці туман а після обіду сонячно 7/25/ листопада Алки Чорної весілля і Петра Субор... 10/28/ листопада почала ходити на кукурудзу 14/1/ листопада дощ 15/2/ листопада міцний мороз 19/6/ листопада вночі сніг перший вранці і вдень дощ 21/8/ листопада свято Михайла Дмитра 22/9/ листопада зранку туман а вдень сонячно тепло 24/11/ листопада я впала з ліжка вночі і щось тріснуло в хаті 25/12/ листопада хурделиця була 26/13/ листопада вітер дужий вночі зламав акацію 27/14/ листопада лежав сніг такий Заговки 28/15/ листопада вночі дощ сніг розтав 2/19/ грудня дощ цілий день 3/20/ грудня дощ цілий день 5/22/ грудня похмуро 6/23/ грудня о дванадцятій вияснилось 7/24/ грудня свято Катерини вияснилося з години дня 9/26/ грудня прийшли дівчата на квартиру 13/30/ грудня Андрія 14/1/ грудня мороз маленький і хмарно ввечері сонце 15/2/ грудня мороз і ясно з колгоспу ... пол... 26/13/ грудня похмуро після дванадцятої вияснилось

 1966

2 січня ракова шийка зацвіла зранку мороз сонце і тепло 3 січня ракова шийка сніг розтав 4 січня хмарно ввечері дощ 5 січня дощ 6 січня дощ ввечері 7 січня Різдво в обід вияснилось і сніжок був 8 січня пролітав сніг 9 січня похмуро і сніг йшов 13/31/ січня туман 14/1/ січня дощ Новий рік 16/3/ січня мороз о першій дня сонце вияснилося і скоро похмарило 19/6/ січня дощ 20/7/ січня Мотька Шомчиха о сьомій вечора вмерла 22/9/ січня хоронили Мотьку після другої вияснилось 24/11/ січня Ліда родила о першій дня 26/13/ січня хмарно 27/14/ січня дощ крапотів 29/16/ січня похмуро пів на п’яту вияснилось сонце 30/17/ січня вияснилось о першій дня 3/21/ лютого ясний і мороз сильний 4/22/ лютого сніг йшов цілий день 5/23/ лютого мороз міцний сонячно 6/24/ лютого хмарний і теплий і сонце годині о четвертій вияснилось у Марусі Сашка Татаренка було весілля 7/25/ лютого ясний теплий сніг розтає 8/26/ лютого ясно 10/28/ лютого сніг йшов 12/30/ лютого туман цілий день 13/31/ лютого ясний день 15/2/ лютого до дванадцятої було хмарно а після дванадцятої вияснилось а на вечір захмарило 16/3/ лютого похмуро 17/4/ лютого похмуро 18/5/ лютого похмуро і тепло і дощ крапав 19/6/ лютого похмуро і тепло і дощ крапав 20/7/ лютого вияснилось і похмуро 22/9/ лютого похмуро і дужий вітер а з третьої години вияснилось сонце 23/10/ лютого теплий ясний 24/11/ лютого ясно і хмарно і вітер 25/12/ лютого до обіду хмарно і дощ крапав а після обіду ясно 26/13/ лютого ясний 27/14/ лютого один тиждень минув поста зранку дощ а після одинадцятої вияснилось і хмарно 28/15/ лютого сонячно і тепло 1/16/ березня сонячний Тасина мама померла чотири години дня 3/18/ березня хоронили Тасину матір 12/27/ березня хмарилось і прояснилось 13/28/ березня Пасха ясний день і дужий вітер 20/7/ березня вітер і холодно мороз 24/11/ березня Зіни день народження 26/13/ березня вночі дощ 27/14/ березня вітер дужий 30/17/ березня дощ крапав теплого Олекси 1/19/ квітня дощ вночі кропив 6/24/ квітня Фроська померла Мальована 7/25/ квітня похмуро і мрячить 8/26/ квітня Фроську Мальовану хоронили 10/28/ квітня зранку хмарно дощик крапотів а після дванадцятої вияснилось і на вечір хмарно Пасха 11/29/ квітня туман хмарно 18/5/ квітня ясно вдень а ввечері дощ 20/7/ квітня ясний 1/18/ травня третій тиждень од Пасхи 4/21/травня я їздила в Кіровоград 6/23/ травня Катька Номеровська померла свято Григорія я приїхала з Кіровограда 7/24/ травня Катьку Номеровську хоронили Чайки Валі день народження 8/23/ травня чотири тижні од Пасхи 13/30/ травня ввечері і вночі йшов дощ 15/2/ травня п’ять тижнів од Пасхи 19/6/ травня сонячно і тепло Трійця 30/17/ травня хмарно і ясно вітер дужий 3/21/ червня дощ 8/26/ червня дощ Фроська Старощучка померла хоронили 9/27/ червня А.Старощук почав хату будувати 10/28/ червня дощ С.Фроську хоронили Новикової Марусі день народження 12/30/ червня Шпачиха баба померла дощ крапав 13/31/ червня ввечері дощ трохи 17/4/ червня гарний дощ 18/5/ червня дощ 19/6/ червня дощ трохи йшов 25/12/ червня Маляренко Варки рік як померла 26/13/червня до Червоної Армії пішов Паші І. ... дощ гарний і град був 27/14/ червня Козиренко Юра пішов до Червоної Армії і ... Підопригора 30/17/ червня Івана Купайла 3/20/ липня дощ крапотів трохи 7/24/ липня о четвертій дня Дашкова Текля померла вітер дужий Івана Купайла 8/25/ липня Дашкову Теклю хоронили дощ 12/29/ липня Петра Павла гарний 17/4/ липня о четвертій ранку родила Тамара 23/10/ липня дощ 24/11/ липня дощ 27/14/ липня помер Юхим Крушинський 1945 р. 2/20/ серпня дощ 3/21/ серпня Толі нашого день народження 17/4/ серпня Тані один місяць 19/6/ серпня зранку похмуро а вдень ясно і гаряче Спаса чорт з рогами снився 24/11/ серпня після обіду дощ йшов трошки Віті сім місяців 28/15/ серпня Пречиста 30/17/ серпня помер Іван Чорний 21/8/ вересня Пречиста 25/12/ вересня весілля в Галини Хрипової 27/14/ вересня Воздвиження 14/1/ жовтня Покрова похмуро вранці туман і годині о третій дощ 15/2/ жовтня вранці туман 16/3/ жовтня туман і мороз 23/10/ жовтня дощ зранку до вечора 27/14/ жовтня теплий сонячний 28/15/ жовтня тепло сонячно 29/16/ жовтня вітер і сонячно 12/30/ листопада туман Вову проводжали в Червону Армію 14/1/ листопада Вову відправляють на Харків з Кіровограда 20/7/ листопада у Льоні Жовтка весілля 25/12/ листопада хмарно після обіду дощ Маші Андреєвої Коля пішов в Червону Армію 29/16/ листопада перший сніг з дощем сніг і зразу розтав 2/19/ грудня грязюка 3/20/ грудня грязюка 4/21/ грудня дощ ракова шийка одна квіточка розцвіла 7/24/ грудня мороз 8/25/ грудня вітер і мороз 9/26/ грудня легенький мороз 13/30/ грудня дощ Андрія 15/2/ грудня дощ 16/3/ грудня сніг мороз 17/4/ грудня Сірожа Кріпачки корову узяла у Миколи зарвала... 18/5/ грудня мороз Сави Бут... Ольга померла 19/6/ грудня хоронили Бут... Олю Миколи 20/7/ грудня сніжок маленький потрусив тихий день 21/8/ грудня сніг йшов вдень а під вечір почав розтавати 24/11/ грудня Бондарша Ліда померла в чотири години ранку тепло сніг туман 25/12/ грудня дощ хоронили Ліду Онуфрієвну Цибулю Бондаршу 25/13/ грудня сніг йшов 28/15/ грудня ясно до години четвертої а потім захмарило

 1967

4/22/ січня проти четверга дощ уночі 5/23/ січня ясно було до обіду 7/25/ січня Різдво цілий день дощ 10/28/ січня завірюха 11/29/ січня ясно було 12/30/ січня ясний день 13/31/ січня ясний день теплий 14/1/ січня сонце трошки показувалося і заховалося вітер мороз і холодно Новий рік 15/2/ січня сонце вияснилося о пів на дванадцяту вітер сніг вночі 16/3/ січня хурделиця і вітер і сонце і похмуро 19/6/ січня Хрещення ясний день і теплий 20/7/ січня зранку туман 21/8/ січня похмуро вранці після обіду сонце 22/9/ січня ясний і теплий аж сніг розтавав 23/10/ січня похмуро і мороз після обіду сонце і сніжок пролітав 24/11/ січня зранку похмуро і тепло годині о четвертій сонце і мороз холодно день народження Вітусі 25/12/ січня похмуро і холодно вночі дощ пройшов 26/13/ січня після обіду сонце 28/15/ січня вітер дужий 29/16/ січня сонце 30/17/ січня вітер Карпівська Наташі мати Марія Іванівна померла 31/18/ січня хоронили Марію Іванівну і Наташі Карпівської мати 2/20/ лютого холодно 3/21/ лютого вночі сніг і вдень 4/22/ лютого завірюха хурделиця 5/23/ лютого вранці туман тихо і сонце вияснилось годині о дванадцятій тепло 6/24/ лютого з проясненням 8/26/ лютого до обіду похмуро а після обіду вияснилось 9/27/ лютого тихо і сніг йде 11/23/ лютого сніг мете намети великі намело 12/30/ лютого мете сніг 14/1/ лютого сонце зранку і мороз 15/2/ лютого після одинадцяти вияснилось вранці тепло було а вдень холодно Стрітення 16/3/ лютого ясний день 17/4/ лютого ясно вдень а вранці дужий мороз 18/5/ лютого вранці мороз дужий а вранці ясно у Миколи отелилась корова теличка пів першої дня курка почала нестись 19/6/ лютого ясно і тепло вдень вранці мороз 22/9/ лютого похмуро і сніг іде 23/10/ лютого похмуро сонце показалось трошки і сніг дув 24/11/ лютого розтавало Люба Волошина померла 28/15/ лютого хоронили Любу зранку мороз вдень похмуро розтавало 2/17/ березня ясний день 3/18/ березня туман рано вдень сонце і хмарилось 5/20/ березня похмуро трошки крапав дощ сніжок 6/21/ березня зранку мороз вдень розтавало 8/23/ березня вранці мороз похмуро вдень сонце трохи показалось розтавало і надвечір похмарило 9/24/ березня похмурий Зайчик Лена родила вранці 10/25/ березня похмуро розтавало 12/27/ березня вранці туман маленький мороз похмуро 13/28/ березня до обіду було похмуро після обіду сонце вияснилось вночі сніг ішов 14/1/ березня похмуро 1б/З/ березня до обіду туман похмуро перед обідом 17/4/ березня до обіду похмуро вранці туман перед обідом сонце до вечора 18/5/ березня ясний день сніг розтає 20/7/ березня похмуро 21/8/ березня похмуро 22/9/ березня похмуро після четвертої вияснилось 23/10/ березня зранку похмуро а перед обідом сонячно тепло 24/11/ березня сонце і сушить Зіни день народження 26/13/ березня ясний день другий тиждень минув поста 27/14/ березня сніг пролітав 28/15/ березня сніг вночі випав а вдень хмарно з проясненням 29/16/ березня ясний день 30/17/ березня сонце і вітер холодно теплого Олекси 31/18/ березня дощ теплий помер Малиновський маршал Радівон Якович йому 69 років 1/19/ квітня ясний і вітер 2/20/ квітня похмурий три тижні минуло посту 3/21/ квітня похмуро і дощ хоронили маршала Малиновського в три години 4/22/ квітня зранку ясний а вдень хмарно а під вечір ясно 5/23/ квітня день ясний 6/24/ квітня сонячно 7/25/ квітня сонце дійшло ясне ясний цілий день і вітер 8/26/ квітня сонце і тепло 9/27/ квітня чотири тижні минуло посту 10/28/ квітня ясний теплий 11/29/ квітня ясний теплий картоплю садила 13/31/ квітня гарячий 14/1/ квітня похмурий 15/2/ квітня вітер 18/5/ квітня хмарно вітер 19/6/ квітня дощ 25/12/ квітня сонце тепло 30/17/ квітня Пасха сонячно 1/18/ травня сонце тепло 2/19/ травня до обіду гарна погода а після обіду вітер холодно 3/20/ травня до обіду похмуро і холодно а після обіду сонце тепло 5/22/ травня покропив дощик і грім перший 6/23/ травня Григорія 7/24/ травня гарний теплий ясний 8/25/ травня зранку ясно надвечір хмарно 170 Щербаченко 9/26/ травня гарний теплий 10/27/ травня гаряче а ввечері холодно і вітер 11/28/ травня вітер 12/29/ травня дужий вітер холодно 14/1 / травня два тижні після Пасхи 17/4/ травня вітри корова по... 21/8/ травня три тижні після Пасхи 22/9/ травня свято Миколи 23/10/ травня дощ гарний 25/12/ травня дощ гарний 26/13/ травня дощ з ночі 27/14/ травня Домаха померла дощ ввечері холодно і вітер 28/15/ травня чотири тижні минуло після Пасхи 29/16/ травня день народження Миколи Домаху хоронили 3/21/ червня Настя А. Крушинська померла ввечері 4/22/ червня Настю хоронили п’ять тижнів минуло посту 8/26/ червня Вознесіння 12/30/ червня ... пішов до Червоної Армії і Петров 13/31/ червня дощ короткочасний 18/5/ червня зранку похмуро Трійця дощ 22/9/ червня дощ 23/10/ червня вітер 25/12/ червня Поштаренко Івана Фе... зарізали ввечері 26/13/ червня гарячий 27/14/ червня Івана хоронили 29/16/ червня гарячий день 6/23/ липня дощ великий 12/29/ липня Петра Павла 31/18/ липня радіо... 1/19/ серпня Крипач... коров... 3/21/ серпня помер ввечері Швець 4/22/ серпня Швець Василь помер 5/23/ серпня хоронили Швеця Василя 6/24/ серпня Катя руб вийшла заміж 12/30/ серпня дощик маленький Люди Мешениної весілля 13/31/ серпня дощ 14/1/ серпня Маковея квіти святять 20/7/ серпня карточку віддала 28/15/ серпня перша Пречиста 29/16/ серпня Валя поїхала 2/20/ вересня Олександра Івановича день народження Куриченка свата перший день на кукурудзу 14/1/ вересня Семена 21/8/ вересня друга Пречиста день народження Інни 24/11/ вересня дощ вранці йшов 25/12/ вересня помер Льова Хрипко ввечері 26/13/ вересня дощ день народження Віталія Коз... 9/26/ жовтня до обіду дощ 14/1/ жовтня Покрова сонячно і хмари наближаються 19/6/ жовтня дощ 20/7/ жовтня на кукурудзі не була 21/8/ жовтня не була на кукурудзі 4/21/ листопада Казанська 7/24/ листопада похмуро 18/5/ листопада померла баба Юрчиха Комишовата похмуро і вітер холодний 19/6/ листопада хоронили бабу вітер холодно похмуро 22/9/ листопада перший сніг 3/20/ грудня у Рошкової Наді весілля 13/30/ грудня Андрія 17/4/ грудня Варвари 18/5/ грудня Сави 19/6/ грудня Миколи

 1968

1/19/ січня туман рано вдень похмуро грязюка ноги не витягнеш 4/22/ січня сніг хурделиця 7/25/ січня Різдво туман і похмуро і сніг проліта тихо не холодно 9/27/ січня вітер і хурделиця мела і сонце було 10/28/ січня мороз тихо і сонце 12/30/ січня хурделиця вітер 14/1/ січня сонячний мороз міцний вітер 15/2/ січня сонячно цілий день тихо 16/3/ січня сніг і дощ 18/5/ січня тихо і сніг пролітає 19/6/ січня Хрещення сонце і мороз 20/7/ січня сонце мороз міцний 22/9/ січня тихо мороз маленький після обід сніг 23/10/ січня сонце і сніг розтає з дахів вода біжить 24/11/ січня два роки Віктору Козиренкові 27/14/ січня сонце 28/15/ січня сонце 29/16/ січня сонце 30/17/ січня сонце з обід 11/29/ лютого сніг хурделиця 15/2/ лютого зранку похмуро в обіди вияснилось Отрішенія 17/4/ лютого розтає сніг 19/6/ лютого холодно вітер мороз 20/7/ лютого сонце тепло розтає сніг 22/9/ лютого корова у П.В. отелилась десятій годині ранку 23/10/ лютого трохи сонце показалось хмарно розтавало 25/12/ лютого туман 26/13/ лютого мороз вітер холодно 27/14/ лютого сонячно розтавало 1/17/ березня похмуро мороз вітер показується сонце сніжок почав йти 2/18/ березня холодно мороз вітер 14/1/ березня мороз зранку похмуро а після дванадцятої години сонячно вітер холодно 15/2/ березня сонце цілий день мені шістдесят п’ять років 18/5/ березня тепло 24/11/ березня три тижні минуло 25/12/ березня Кость помер 26/13/ березня ясний теплий хоронили Костя Татаренка 27/14/ березня Гагарін і Серьогін загинули 30/17/ березня тепло сонячно о першій хоронили Гагаріна льотчиків 7/25/ квітня Благовіщення ясний теплий 17/4/ травня Андрей Усенко помер Фросі Чорної 18/5/ травня хоронили Андрея Усенка Щербаченко Сергій в Красну Армію 22/9/ травня Николая празник 30/17/ травня Вознесіння 9/27/ червня Трійця 19/6/ червня дощ 20/7/ червня дощ 12/29/ липня дощ Петра Павла празник 17/4/ липня день народження Тетянки 1/19/ серпня баба Пізнюрка померла 2/20/ серпня хоронили 3/21/ серпня Валя поїхала помер маршал Рокосовський сімдесят два роки Толі день народження 14/1/ серпня празник Маковея 19/6/ серпня Спаса 28/15/ серпня празник Пречиста 1/19/ вересня дощ гарна погода 11/29/ вересня празник Усікновенія Глави 17/4/ вересня померла Нипка Крушинська 18/5/ вересня хоронили Нипку Крушинську 21/8/ вересня Пречиста день народження Інни Тамариної 27/14/ вересня Воздвиження 20 жовтня Хроська померла 26/13/ листопада Бутенко помер 27/14/ листопада Заговин Вова прийшов з армії 40/17/ листопада Сергій ... в Арменії 5/22/ грудня перший сніг 17/4/ грудня Варвари 18/5/ грудня Сави

1969

15/2/ лютого ясний день Стрітення 16/3/ лютого у Вови свайба день похмурий і холодний 20/7/ лютого Ритков помер 21/8/ лютого у Каті отелилась корова 23/10/ лютого день ясний холодний вітер 27/14/ лютого Ваня Кріпак помер замерз 2/17/ березня Ваню хоронили пройшло два тижні Пасхи 8/23/ березня теплий день ясний 9/27/ березня ясний теплий день сніг розтає пройшло три тижні Пасхи 14/1/ березня зранку похмуро день ясний 15/2/ березня ясний 16/3/ березня чотири тижні пройшло похмуро дощ замерзати стало після обіду 17/4/ березня мороз і холодно 18/5/ березня похмурий дощ холодно 23/10/ березня п’ять день пройшло 24/11/ березня Зіни день народження день ясний а надвечір похмуро 30/17/ березня теплого Олекси мороз і вітер холодно 13/31/ квітня зранку хмарно Пасха 5/22/ травня вночі померла Ткаченко Мотька 6/23/ травня Григорія против вівторка празник Григорія 7/24/ травня Ткаченко Мотьку хоронили пекло роздягнута 18/5/ травня день народження Василя Тамариного 22/9/ травня Вознесіння і Миколая 6/24/ червня Робакошу Дуньку хоронили 21/8/ червня клітку купила 28/15/ червня сваха Саня померла проти суботи 3/20/ липня Полі Милащенкової чоловік новобуговський обікрав теля почу... 12/29/ липня Петра Павла празник дощ вода сильно лила у Миколи корова пропала 13/30/ липня Валя приїхала дощ 3/21/ серпня Толі день народження 9/27/ серпня свайба Сторощук Лени 10/28/ серпня свайба у Лізи Бутенко 19/6/ серпня Спаса зранку баба Христя померла 20/7/ серпня бабу Христю хоронили 24/11/ серпня свайба Осадчої Валі 28/15/ серпня Пречиста 11/29/ вересня празник Усікновенія Глави Ліди і Валі день народження 21/8/ вересня Пречиста Інни день народження 27/14/ вересня празник Воздвиженія 1/8/ жовтня померла Антоніна Кордонючка 14/1/ жовтня Покрова мороз зранку вдень жарко до заходу сонця 22/9/ жовтня померла Вер... 3/21/ листопада помер Василь Миколюк 4/22/ листопада Василя хоронили Миколюка Казанська празник 5/23/ листопада вугіль привезли 27/14/ листопада Заговки 30/17/ листопада ясний день у Кардонюка свайба свайба у Гриши Ракова 1/18/ грудня похмуро Катя Котячка родила 2/19/ грудня похмуро 3/20/ грудня дощ 5/22/ грудня теплий 6/23/ грудня о другій годині хоронили Ворошилова Климента Єфремовича 13/30/ грудня Андрея перший сніг ... згорів чоловік ранку четвертій годині Вови народився син 16/31/ грудня хоронили Івана Фанчиного Поштарочиного 17/4/ грудня Варвари день 18/5/ грудня бабу Дуню Хрипчиху хоронили Сави 19/6/ грудня Николая празник

1969

28 вересня на кукурудзі була перший день 29 вересня була 30 вересня була 1 жовтня була на роботі 2 жовктня була 3 жовтня була 4 жовтня була 5 жовтня не була 6 жовтня не була 7 жовтня була на роботі 8 жовтня була 9 жовтня була 10 жовтня була 11 жовтня була 12 жовтня не була 13 жовтня була 14 жовтня була 15 жовтня була 16 жовтня була 17 жовтня була на роботі 18 жовтня не була на роботі 19 жовтня не була на роботі 20 жовтня була на кукурудзі 21 жовтня була на роботі 22 жовтня була на роботі 23 жовтня була на роботі 24 жовтня була на роботі 25 жовтня була на роботі 26 жовтня не була 27 жовтня не була 28 жовтня не була 29 жовтня не була 30 жовтня була чистили кукурудзу 31 жовтня була кукурудзу 1 листопада була чистили кукурудзу 2 листопада не була 3 листопада була 4 листопада була 5 листопада не була 6 листопада не була 7 листопада не була 8 листопада не була 9 листопада не була 10 листопада була на роботі 11 листопада була на роботі 12 листопада була на роботі 13 листопада була на роботі 14 листопада була на роботі 15 листопада була на роботі 16 листопада не була 17 листопада була на роботі 18 листопада була на роботі 19 листопада не була 20 листопада була на роботі 21 листопада була на роботі 22 листопада була на роботі 24 листопада була на роботі 25 листопада була на роботі 26 листопада була 27 листопада була 28 листопада була 29 листопада була 1 грудня була 2 грудня була

1970

6 січня Святий вечір 9 січня Володі день народження 24 березня померла Наташа Мелащина 29 жовтня дощ ...дві пляшки пива

1970

6/24/ січня похмуро грязюка  7/25/ січня велика грязюка Різдво туман мряка 8/26/ січня туман хмарно о третій годині трохи випогодилося 9 січня мороз 18/5/ січня дощ 19/6/ січня Хрещення а ранком замерзало вночі дощ 8/26/ лютого Дубовол у Вери свайба 15/2/ лютого стрітення Шкарупа розписався дощ 8/23/ березня холодний похмурий день 14/1/ березня хмарний з проясненням і сонце 15/2/ березня похмурий і з п’ятої години дощик посту один тиждень минув 22/9/ березня два тижні минуло посту сорок святих 27/14/ березня москвичу Дімі Тамариному день народження дощ 28/15/ березня дощ 29/16/ березня три минуло тижні 6/24/ квітня померла Щербаківська Саша Чабанова 7/25/ квітня хоронили Сашу Благовіщення 11/29/ квітня Солощенко помер 12/30/ квітня Солощенка хоронили 26/13/ квітня у Славки Райчиного свайба була Пасха 1/18/ травня тепло роздягнуті ходили 2/19/ травня холодно 3/20/ травня вітер сильний холодно дуже 6/23/ травня Григорія 14/1/ травня цілий день дощ 16/3/ травня Андрій Швець зарізався 19/6/ травня Андрій Швець помер 20/7/ травня хоронили і умер 28/15/ травня згорів помер Коля Бондаренко 31/18/ травня хату у Миколи розкривали 3/21/ червня дощ 4/22/ червня ясний день Вознесіння 6/24/ червня дощ зранку після обіду ясно 7/25/ червня у Вутвенко Олі свайба увечері дощ з шостої години 10/28/ червня померла Чередниченко Ліди Олексіївни мати 28/15/ червня як померла рік свахи Сані 8/25/ липня 25 червня 11/28/ липня хоронили Лисогорши Лідки дитину 12/29/ липня Петра Павла 17/4/ липня Танюші день народження 26/13/ липня Дора Шевченко пізно ввечері упала кир... 28/15/ липня хоронили Дору Шевченко з дванадцятої години дощ до вечора 19/6/ серпня Спаса до обід похмуро а після обід сонце бабі Христі рік 23/10/ серпня дощ почав до десятої години вечора 24/11/ серпня дощ почав до десятої години вечора 25/12/ серпня дощ 26/13/ серпня дощ 28/15/ серпня Пречиста 1/19/ вересня жаркий день 11/29/ вересня празник Усікновенія Глави жаркий день день народження Валі і Ліди 14/1/ вересня Семена 21/8/ вересня Пречиста... Тамариної Інни день народження 3/20/ жовтня дощ 4/21/ жовтня дощ 6/23/ жовтня дощ перший раз грубу затопила 14/1/ жовтня Покрова похмуро зранку після обіду дощ 15/2/ жовтня соняшно 21/8/ жовтня холодно 22/9/ жовтня ходила жаркий день я у платку 29/16/ жовтня дощ 3/21/ листопада Миколюку Василеві рік як помер 4/22/ листопада вночі дощ і хмари вітер годині  о третій сонце дощ і ввечері йшов хоронили Казика 11/29/ листопада в армію пішов Микола що в Номеровського хаті жив 12/30/ листопада Лени Кордонючки сина в армію проводжали захворів Козиренко 16/3/ листопада Галині день народження Катерининій 17/4/ листопада грім і гроза блискавка біля шостої години ранку і дощ цілий день 18/5/ листопада цілий день дощ 19/6/ листопада номер Андрій Іванович маршал Єременко 21/8/ листопада маршала Єременка хоронили 27/14/ листопада Заговки 1/18/ грудня сніг перший 6/23/ грудня свайба у Грошової Лени у Лушкіної грязюка похмуро 7/24/ грудня Катерини 13/30/ грудня Андрея 17/4/ грудня Варвари 18/5/ грудня Сави 19/6/ грудня Николая 23/10/ грудня народила Галя Славчина 26/13/ грудня ввечері помер Василь Кордома 27/14/ грудня дощ на обкладинці вкінці досипала квочку 16 липня

1971

7 січня різдво 29 січня дощ 24 лютого Зіни день народження 27 березня дощ цілий день 6 квітня рік Саші як помер 22 квітня перший тиждень од Чистого четверга 29 квітня два тижні 15 серпня свайба у Мелькиної Мазурняк дочка 18 вересня дощ 19 вересня дощ 20 вересня дощ 

1971

1/19/ січня цілий день дощ 2/20/ січня мороз 6/24/ січня Святий Вечір померла теща Кольчина... 7/25/ січня Різдво Колі Гавриленка теща померла сніг вночі а вдень сонце гарно 8/26/ січня гарний 9/27/ січня день народження Володі 14/1/ січня Новий рік ясний і теплий день мороз 19/6/ січня Хрещення тепло і мороз розтавав помер Лебідь Іван 21/8/ січня Лебедя хоронили 24/11/ січня у Рябоконя Василя свайба день народження сповнилось п’ять років Вітусі 29/16/ січня дощ 31/18/ січня ясний день тиждень пройшов 10/28/ лютого Макариха Кузничиха Дунька померла в сім годин ранку 14/1/ лютого свайба Лени Кручини і Аліка Таньчиного 15/2/ лютого Стрітення 21/8/ лютого у Колі Пашиного Масляна Валя поїхала у Київ 23/10/ лютого ясний день 28/15/ лютого Заговки сніг після обід перва назва Ольгополя Дивитовка 1/16/ березня перший тиждень починається 7/22/ березня пройшов перший тиждень посту 8/23/ березня піст починається 10/25/ березня у Колі отелилася корова з десятої вечора 14/1/ березня до обід похмуро а після обід ясно сонце 15/2/ березня починається третій тиждень посту 22/9/ березня ...починається... 24/11/ березня Середохрещення 27/14/ березня дощ 6/24/ квітня Саші рік як помер Осадча Щербанівська 7/25/ квітня Благовіщення 18/5/ квітня Пасха 30/12/ квітня заплачено за радіво 6/23/ травня Григорія в Армію Червону виряджали Славку Райчиного 10/27/ травня Віктора день народження Бондар йшов у армію 11/28/ травня Віті день народження і Наташі 17/4/ травня завішалася Ярина Кордонючка 18/5/ травня хоронили 22/9/ травня празник Николая 29/16/ травня день народження Миколи 6/29/ червня Трійця 13/31/ червня 3аговки 16/3/ червня дощ увечері 19/6/ червня дощ 20/7/ червня дощ 28/15/ червня два роки свасі Саші 30/17/ червня Григорій Тимофійович Добровольський Волков... Віктор льотчики загинули 11/28/ липня Минка помер одинадцять годин вечора 12/29/ липня Петра Павла празник 13/30/ липня Минку хоронили 18/5/ липня була свайба Бутенкової Люби 21/8/ липня дощ 22/9/ липня дощ 2/20/ серпня Іллі празник 8/26/ серпня свайба була у Лени Шевченко 14/1/ серпня Маковея 19/6/ серпня Спаса  4/29/ вересня в Новому Бузі Ал... був помер 11/29/ вересня Усікновеніє Глави двадцять пять років Ліді і Валі дівчатам день народження 12/30/ вересня Олександра Невського 13/31/ вересня помер Хрущов 18/5/ вересня дощ 20/7/ вересня дощ помер Зима 27/14/ вересня Воздвиження 14/1/ жовтня Покрова зранку похмуро було 18/5/ жовтня дід Адам помер 19/6/ жовтня я до Галі поїхала 22/9/ жовтня Крушинський Іван Омелянович 1/19/ листопада за радіво заплатила по перше два місяці положено 4/22/ листопада Казанська 6/24/ листопада Катерини 7/25/ листопада гарний день теплий 8/26/ листопада день гарний 17/4/  грудня у Варвари Ольга Куз... померла 18/5/ грудня Сави ... Люськи свайба 19/6/ грудня Николая

1972

13 січня мороз сильний 14 січня мороз 9 травня до обід гарна погода після обід сильний дощ 1 червня корова перегулювала 2 червня два дні корова перегулювала 28 серпня пугач кричав 5 грудня Головко помер 27 грудня другий сніжок з морозом і вітром

1972

12/30/ січня сильний вітер 13/31/ січня мороз сильний 14/1/ січня Новий рік ясний мороз 18/5/ січня Капітоліна Капачка померла Миколюкова Вані 19/6/ січня Хрещення 24/11 / січня Вітуськи день народження вісім років 28/15/ січня не було сну 31/18/ січня Матвій Васильович Захаров помер маршал 5/23/ лютого Порфирію Кузьмичу сімдесят п’ять років вісім років лежить хворий 6/24/ лютого Іван Маляренко помер п’ять годин сонячно і мороз 8/26/ лютого Івана хоронили тепло і сонце і мороз 9/27/ лютого до обід ясно після обід похмуро 10/28/ лютого порося привіз 12/30/ лютого Устя померла Восіятська Тасьчина свекруха 13/31/ лютого Устю хоронили 14/1/ лютою Масляна 15/2/ лютого Стрітення похмуро і калюжі були і тепло 16/3/ лютого холодно і мороз 17/4/ лютого мороз 18/5/ лютого у Каті корова отелилася 19/6/ лютого у Вериної Наташі Гутової свайба 1/17/ березня у Федора отелилась корова 4/20/ березня у Лени отелилась корова 14/1/ березня ясний день 22/9/ березня Сорок Святих 23/10/ березня у Колі отелилась корова 24/11/ березня похмуро дощ 6/24/ квітня у Козиренкової Олі народилася донька 7/25/ квітня Благовіщення Страсна П’ятниця 8/28/ квітня квочка повинна лупити Вовина родила Валя 9/27/ квітня Пасха ясний день ранком холод 15/2/ квітня радіво стало 17/4/ квітня дощ 18/5/ квітня дощ 25/12/ квітня зозуля перший раз 28/15/ квітня дощ 1/18/ травня дощ 2/19/ травня ввечері дощ 9/26/ травня гарна погода до обід після обід сильний дощ 10/27/ травня Віті день народження Кушніру а Воротинц... нашим тридцять років 18/5/ травня Вознесіння корова почу... теплий день ясний помер Мар... 22/9/ травня Николая празник 2/11/ травня Валі Татаринкової Сашкової її чоловіка в Червону Армію 25/12/ травня Сухий Четвер 28/15/ травня Трійця 30/17/ травня Поліни дівчинка народилась ввечері дев’ять годин 1/19/ червня перегулювала корова Миколина 2/20/ червня перегулювала корова Миколина два дні 3/21/ червня у Валі Кирнівської свайба розписувались у клубі і в Жовтневому у Валі 6/24/ червня за радіво заплачено 16/3/ червня горіхи засипала 19/6/ червня дощ з бурею з градом 24/11/ червня залити горіхи 28/15/ червня три роки свасі Саші як померла 29/16/ червня дощ 30/17/ червня гарний дощ пройшов 2/19/ липня гарний дощ 3/20/ липня до обід був дощ  4/21/ липня до обід був дощ 17/4/ липня Тетянці день народження 19/6/ липня дощ 28/15/ липня празник Володимира 21/8/ серпня Шкарона Серафима померла 22/9/ серпня Серафиму хоронили 28/15/ серпня Перша Пречиста Марусі день народження 9/27/ вересня у поліцайки свайба 11/29/ вересня Усікновеніє Глави 13/31/ вересня рік Хрущову як помер 14/1/ вересня Семена дощ 21/8/ вересня Друга Пречиста ясний теплий день 23/10/ вересня у Лисогора Вітьки свайба 25/12/ вересня дощ 27/14/ вересня Воздвиження ввечері дощ зранку ясно було а вдень похмуро 1/18/ жовтня за радіво заплачено по жовтень 14/1/ жовтня Покрова цілий день похмуро з обід дощ 29/16/ жовтня Ваню проводжали в Червону Армію 2/20/ листопада Ваню Головиного проводжали в Червону Армію 4/22/ листопада Казанська 10/28/ листопада померла Марія Федорівна Татаренко 11/29/ листопада Павлинин син в Армію пішов 13/31/ листопада Номеровський Валентин в Червону Армію 16/З/ листопада Маруся снилась що була зо мною потім одійшла і почала одягать чи поправлять ретузи 17/4/ листопада мороз 18/5/ листопада мороз 22/9/ листопада проти сьогодні перед ранком мені почувся голос жіночий гукнуло “Петя” 23/10/ листопада всю ніч проти сьогодні не спала 24/11/ листопада цілий день дощ 26/13/ листопада перший сніжок посипав 27/14/ листопада Заговки празник 5/22/ грудня Головко письменник 7/24/ грудня Катерини 10/27/ грудня Кароульщук Павла була свайба 13/30/ грудня Андрея Вові два роки 19/6/ грудня Николая хмарно з проясненням холодно

1973

4/22/ січня Галя Чайка померла восьмого ввечері 6/24/ січня Галю хоронили день похмурий Святий Вечір 7/25/ січня Різдво 8/26/ січня другий день 9/27/ січня Володі Лениному день народження 13/31/ січня сніг йшов і мороз 15/2/ січня вітер і мороз сніжок йшов 16/3/ січня ясний день морозний 19/6/ січня Хрещення похмуро й тихо 24/12/ січня Вітуськи день народження 27/14/ січня Ніна Козиренко родила дванадцять годин ночі проти неділі 6/24/ лютого рік Маляренкові Івану 15/2/ лютого Стрітення посмертно родилась дочка у Мелащиної Коліної жінки 16/3/ лютого дощ 17/4/ лютого  дощ 18/5/ лютого дощ 28/15/ лютого помер Микола Номеровський багато снів снилося і страшних із голови через лице лізло і я насилу крикнула аж прокинулась 2/17/ березня хоронили Миколу Номеровського 8/23/ березня зранку морозець похмуро а вдень розтало грязюка 14/1/ березня день народження мій сімдесят років парко 15/2/ березня цілий день сніг мів 17/4/ березня хлопчик удався... 22/9/ березня Сорок Святих 31/18/березня за радіво заплачено тридцятого березня 7/25/ квітня Благовіщення 29/16/ квітня Пасха зранку мороз а вдень ясно тепло 30/17/ квітня теплий день 1/18/ травня теплий день 2/19/ травня хмарний 6/23/ травня Григорія Победоносця празник зранку туман а вдень жарко 7/24/ травня вітер холодно 13/30/ травня проводжали Толю і Ваню Лисогора і Щербаченка 22/9/ травня празник Николая 23/10/ травня дощ 26/13/ травня другий раз упала я 27/14/ травня дощ 29/16/ травня дощ 30/17/ травня дощ родились дев’ять годин вечора Маринка і Оксанка 7/25/ червня Вознесіння ясний жаркий 8/26/ червня  з третьої години дощ трошки пройшов недовго 9/27/ червня з шостої години до пів на сьому з громом гарний 10/28/ червня у Лени ходила корова за бугаєм 16/3/ червня Іван Дьяков розписувався 17/4/ червня Трійця ясно і хмари ввечері дощ після сьомої години і холодно 20/7/ червня дощ 24/11/ червня після обід дрібний дощик 25/12/ червня до обід дощик 28/15/ червня свахи Саньки чотири роки як померла 30/17/ червня за радіво заплачено до першого липня 1/18/ липня треба платити за радіво 7/24/ липня Валя Шмаченкова родила хлопчика Івана Купайла 9/26/ липня розкрили школу 10/27/ липня зранку дощ і до обід дрібненький 12/29/ липня Козиренкова Оля родила хлопчика о шостій годині ранку жаркий день гарний Петра Павла 17/4/ липня Тані день народження 25/12/ липня дощ 28/15/ липня празник Володимира сильний дощ був 1/19/ серпня Лени день народження 3/21/ серпня Ігор Швець помер 14/1/ серпня Маковея 18/5/ серпня з другої години дощ і під вечір сонце 19/6/ серпня Спаса годині о третій ночі дощ 28/15/ серпня Перша Пречиста 4/22/ вересня Ганя Котичка померла 6/24/ вересня Валерка помер 11/29/ вересня празник Усікновенія Глави Ліди і Валі день народження 13/31/ вересня два роки Хрущову як помер 14/1/ вересня Семена 18/5/ вересня померла Хрипчиха Липистина 21/8/ вересня Друга Пречиста 27/14/ вересня Воздвиження 14/1/ жовтня день похмурий Покрова 15/2/ жовтня дощ до обіду 26/13/ жовтня маршал Будьонний Семен 30/17/ жовтня хоронили Будьонного маршала 1/19/ листопада сніг перший 2/20/ листопада сніг Бутенко Коля в Червону Армію пішов 3/21/ листопада Валя приїхала 4/22/ листопада Казанська празник 15/2/ листопада Віктор поїхав ... 17/4/ листопада Малота Фекла померла о шостій годині вечора 19/6/ листопада Феклу хоронили 26/13/ листопада сніг потрусив 27/14/ листопада а сьогодні розтав Заговки 7/24/ грудня Катерини 13/30/ грудня Андрея Андрея Вови день народження 14/1/ грудня Андрея 16/3/ грудня дощ зранку до вечора 17/4/ грудня Варвари празник зранку похмуро ясно до вечора 18/5/ грудня Сави 19/6/ грудня Николая 29/16/ грудня Фроська Бреуска вночі о другій годині померла 30/17/ грудня Бреуску хоронили

1973

2 липня упала коло клуба і розбила коліно 4 липня проти сьогодні не могла заснути всю ніч 5 липня дощ ввечері гарно 11 жовтня Павла Маляренка хоронили теплий день сонячний у платтях були і я 14 жовтня день похмурий Покрова

1974

2 січня п’ятдесят п’ять років батькові нашому як помер 9 січня Володі день народження 2 червня Пасха 19/б/ червня помер маршал Жуков 26/19/ червня Гриша Сологуб помер

1974

4/22/ січня Галі рік як померла 7/25/ січня Різдво сніжок 8/26/ січня сніг іде 9/27/ січня Лениному Володі день народження 14/1/ січня Новий рік 18/5/ січня Голодна Кутя сніг ішов 19/б/ січня Хрещення до третьої години ясно а після третьої похмуро вночі йшов сніг проти Хрещення на вечір туман 24/11/ січня Вітусі день народження 26/13/ січня Козиренкової Ніни Наташі рік 27/14/ січня поїхали Толя з своїми і Тамара приїжджала 2/20/ лютого Валя приїхала 3/21/ лютого Валя поїхала 5/23/ лютого розтав сніг цілий день дощ 6/24/ лютого два роки Іванові Маляренкові 7/25/ лютого дощ ввечері 8/26/ лютого всю ніч дощ вдень дощ 15/2/ лютого Стрітення похмуро 28/15/ лютого рік як померла баба Тофаниха 2/17/ березня отелилась корова у Колі Настя Хрипачка померла 3/18/ березня Настю хоронили 8/23/ березня сина Марининого Костиного свайба 10/25/ березня пройшло два тижні посту 12/27/ березня померла Настя 14/1/ березня  мій день народження сімдесят один сповнилося зранку похмуро перед обід ясно Белу Настю хоронили 15/2/ березня після обід сніг дощ 17/4/ березня три тижні пройшло посту 18/5/ березня померла Щербаченчиха Катерина 19/6/ березня Катерину Щербаченчиху хоронили у Лени корова отелилась 24/11/ березня Зіни день народження Козиренки перебралися 6/24/ квітня Козиренкової Юриної Віти два рочки 7/25/ квітня Благовіщення 8/26/ квітня Володимировій Лілі два рочки 13/31/ квітня дощ 14/1/ квітня Пасха холодно і сніг і вранці вночі дощ з третьої години йшов 28/15/ квітня два тижні од Пасхи пройшло Гутова Бориса син в Армію 2/19/ травня Василюк Іван помер 5/22/ травня од Пасхи три тижні пройшло Корнієнка Олексія син в Армію пішов я була в Новому Бузі 6/23/ травня Григорія один раз зозуля кувала з третьої години невеликий дощ вітер сильний цілий день 7/34/ травня з п’ятої години почалася злива і гроза до пів на восьму йшов дощ 10/27/ травня Віті день народження 12/29/ травня чотири тижні од Пасхи 13/30/ травня дощ 18/5/ травня дощ був 22/9/ травня Николая празник 23/10/ травня Вознесіння холодно вітер дощ з десятої ранку до третьої години 26/13/ травня град і дощ 27/14/ травня до обід похмуро після обід сонце 30/17/ травня день народження Маринки і Оксанки 19/6/ червня помер маршал Жуков 21/8/ червня хоронили 23/10/ червня після обід дощ 25/12/ червня Гриша Сологуб помер об однадцятій годині ночі 27/14/ червня хоронили Гришу 28/15/ червня дощ малий 12/29/ липня Петра Павла 14/1/ липня день теплий 2/20/ серпня Іллі пророка празник побризкав ввечері дощ 3/21/ серпня день народження Толі 9/27/ серпня Рая померла Коряченкова 12/30/ серпня Ніни Ткаченкової померла мати 13/31/ серпня хоронили 14/1/ серпня Маковея зранку дощ вдень сонце мати Ленчина померла 15/2/ серпня хоронили зранку дощ 19/6/ серпня Христі Даценко п’ять років як померла Спаса гарячий день 28/15/ серпня Перша Пречиста 1/19/ вересня Спаса 4/27/ вересня Дьяков Петро помер 11/29/ вересня Ліди і Валі день народження теплий день хоронили Петра Усікновеніє Глави вітер холодно буря 14/1/ вересня Семена дядько Секрет помер 15/2/ вересня дядька Секрета хоронили 17/4/ вересня за електрику заплатила 21/8/ вересня Друга Пречиста 27/14/ вересня празник Воздвиження дощ 28/15/ вересня Поштаренка Василя свайба дощ 29/17/ вересня дощ 3/20/ жовтня о шостій ранку два пугачі у мене на акації кричали ... і розлетілись один на південь другий на північ 4/21/ жовтня  теплий день ясний 7/24/ жовтня теплий день 14/1/ жовтня Покрова теплий день ясний 20/7/ жовтня чоловік Наташиної і Людиної сестри помер вночі 26/13/ жовтня Будьонному один рік як помер 27/14/ жовтня ввечері дощ раз загриміло 28/15/ жовтня Лисогора сина проводжали в Армію 30/17/ жовтня  маршала Будьонного хоронили дощ ввечері 31/18/ жовтня день ясний вітер 1/19/ листопада помер Толя Хрипунов дощ після обіду 3/21/ листопада Хрипуна Толю хоронили двадцять шість років день хороший 4/22/ листопада празник Казанська 7/25/ листопада тепло а після обіду сонце було 8/26/ листопада похмуро холодно 9/27/ листопада  Фрося Прядко померла 10/28/ листопада хоронили Фросю Прядку 17/4/ листопада рік Фекли Малоти як померла 19/6/ листопада Підопригори Олексія Івана проводжали в Армію 20/7/ листопада Ліда поїхала в Одесу 29/16/ листопада дощ 4/21/ грудня празник Пресвятої Богородиці 6/23/ грудня перший сніг і до вечора розтав 7/24/ грудня празник Катерини цілий день туман 13/30/ грудня Андрея Вові день народження п’ять років 17/4/ грудня Варвари 19/6/ грудня Николая празник сніжок 29/16/ грудня Фроськи Бревській рік 30/17/ грудня номерла дівчинка 31/18/ грудня скраю хоронили Татаренка Павла дівчинку

1975

2/20/ січня мороз 3/21/ січня мороз виїхав голова 4/22/ січня мороз Толя помер два роки 6/24/ січня Святий Вечір хоронили 7/25/ січня Різдво ясний день гарно 8/26/ січня тепло 9/27/ січня Володі день народження 14/1/ січня Новий рік 18/5/ січня Голодна Кутя 19/6/ січня Хрещення 22/9/ січня Тамари день народження 24/11/ січня Вітусці день народження дев’ять років Валя приїхала 26/13/ січня дощ гривеника загубила 28/15/ січня за страховку заплатила 30/17/ січня дощ 1/19/ лютого сніжок маленький упав 2/20/ лютого до одинадцяти годин сонце 6/.../ лютого Катя Грошова номерла 15/.../ червня вибори

1975

26/.../ січня дощ 1/19/ лютого сніжок ішов 3/21/ лютого літають льотчики двадцять чотири дні 8/26/ лютого вітер мороз 9/27/ лютого померла Анна Дромська 11/29/ лютого Вітя приїхав узяти 15/2/ лютого Стрітення цілий день похмуро ввечері дощик крапав 28/15/ лютого переїхали Вітя в Єланець 2/17/ лютого теплого Олекси 8/23/ березня ясно і тепло 9/24/ березня у Павлининого сина свайба ясно тепло у туфлях ходила 10/25/ березня Масляна у Миколи отелилась корова 13/28/ березня дощ 14/1/ березня мій день народження ясний день 16/3/ березня Заговки 17/4/ березня Пречиста починається 23/10/ березня мороз 24/11/ березня сніг ішов вітер Зіни день народження 29/16/ березня вітер хоронили Петра Головиного 30/17/ березня Теплого Олекси 31/18/ березня хоронили бабу Деню 1/19/ квітня тепло 6/24/ квітня Віті два роки 7/25/ квітня Благовіщення 8/26/ квітня Лілі три роки день народження 11/29/ квітня буря пилюка 12/30/ квітня буря пилюка і сонце 13/31/ квітня Сонина мама померла Головина 14/1/ квітня хурделиця Галя Чабанова померла хоронили 4/21/ травня Пасха дощ 6/23/ травня Григорія дощ 8/25/ травня дощ 9/26/ травня сонце тепло 10/27/ травня сонце тепло 11/28/ травня тепло сонце 12/29/ травня тепло сонце 13/30/ травня тепло сонце вітер 21/8/ травня дощ 22/9/ травня Николая празник 24/11/ травня Форостянову хоронили дівчинку 30/17/ травня три роки Толиним Маринці і Оксанці 5/23/ червня дощ Вознесіння 6/24/ червня дощ 7/25/ червня Марфу Белюженову хоронили дощ і град 9/27/ червня дощ з четвертої ранку о сьомій ранку перестав 12/30/ червня холодно вітер сонячно Вознесіння 29/9/ червня дощик побризкав гроза гаряче вітер Трійця 23/10/ червня померла Ярина Дьякова 25/12/ червня Дьякову Ярину хоронили 5/22/ липня хоронили Івана Кухту з Миколаєва привезли 7/24/ липня дощ 8/25/ липня зранку до дванадцятої дня дощ Івана Купала 12/29/ липня Петра Павла 16/3/ липня пугачі двоє сичали на хаті 17/4/ липня пугач сидів на причілку сарая я нагнала і він сів на димарі 23/10/ липня Петро Татаренко помер 26/13/ липня Зіна розписувалася ввечері дощ і вночі до ранку 28/15/ липня була в єланській лікарні празник Володимира 1/19/ серпня дощ побризкав 2/20/ серпня Іллі пророка празник 4/22/ серпня дощ вранці йшов 8/26/ серпня Вітю собака покусала 13/30/ серпня вітер холодно 14/1/ серпня Маковея зранку холодно вітер а на вечір потепліло 17/4/ серпня Білого Тамара померла 19/6/ серпня шість років бабі Христі хоронили 22/9/ серпня свайба Валі Василевої Дем’яновича 27/14/ серпня Андрей помер перед ранком і хоронили 28/15/ серпня один місяць празник Пречиста Марусі день народження вітер зранку похмуро годині о восьмій розпогодилось 30/17/ серпня Козиренки виїхали померла Степанида 31/18/ серпня хоронили жарко 3/21/ вересня переїхали з Єланця Козиренки в хату 7/25/ вересня дощ 9/27/ вересня дужий вітер холодно 10/28/ вересня дужий вітер холодно 11/29/ вересня Усікновеніє Глави Ліди і Валі день народження сонячний день теплий і вітер 12/30/ вересня тепло 20/7/ вересня ясний день теплий у Івана Головина дочки свайба 21/8/ вересня теплий день ясний Інни день народження празник Пречиста 27/14/ вересня празник Воздвиження 28/15/ вересня на два місяці треба їхати в лікарню 10/27/ жовтня хоронили Милащенка Кирила 14/1/ жовтня  Покрова вдень тепло надвечір прохолодно зранку прохолодно 16/3/ жовтня тепло 17/4/ жовтня вітер холодно 19/6/ жовтня помер сват Наташин батько в Кіровограді 21/8/ жовтня хоронили 27/14/ жовтня Заговки 3/21/ листопада Чабана Кольку провели в Червону Армію і Міщенка... 4/22/ листопада похмуро холодно 14/1/ листопада померла Максимівська Маша у Базилево об одинадцятій годині у Ліди народився хлопчик 15/2/ листопада хоронили Машу 17/4/ листопада тепло сонячно 23/10/ листопада перший сніг 1/18/ грудня розцвіла ракова шийка... 4/2/ грудня празник Пресвятої Богородиці 6/23/ грудня Бориса Бреуса дочка Люба розписалася свайба була 7/24/ грудня празник Катерини 13/30/ грудня Андрея Вові шість років 17/4/ грудня Варвари 18/5/ грудня Сави 19/6/ грудня Николая 27/14/ грудня Зіни Поштаренко в сестри Ніни свайба і В... сина свайба розписувались 31/18/ грудня за радіо заплачено

1976

2/20/ січня сніг йшов а потім дощ 6/24/ січня Святий Вечір 7/25/ січня Різдво сонячно і тихо тепло морозно 13/31/ січня вітер холодно 14/1/ січня  вдень сніг пролітав і хмарилось і вияснилось і вітер дужий по старому Новий Рік  16/3/ січня ясний морозний 19/6/ січня тихо мороз сніжок пролітав Хрещення ясно 20/7/ січня Івана Хрестителя холодно мороз 21/8/ січня Різдва шлики ганяють... 24/11/ січня баба Карасичка померла Вітуськи день народження 26/13/ січня тепло вночі сніг у четвер упав 27/14/ січня похмуро хоронили Колю Поштаренка 1/19/ лютого гарний день ясний Гриша Поштаренко помер мороз у Каті вдень корова отелилась 7/25/ лютого хоронили Гришу Поштаренка 1914 р.н. мороз вітер холодно 8/26/ лютого мороз дужий 11/29/ лютого Марусиному синові Юрі сповнилось п’ять років 15/2/ лютого Стрітення 17/4/ лютого найшла карбованця біля школи під тином 23/10/ лютого мороз тихо сонячно 26/13/ лютого похмуро вдень Шурки день народження 27/14/ лютого сонце і вітер сніг розтає вода по вулиці біжить 1/17/ березня баба померла Петровської 2/18/ березня Петровської Варки бабу хоронили 8/23/ березня зранку мороз вдень хмарно і сонце і розтав мороз 14/1/ березня ясний день 22/9/ березня сніг зранку а після обіду дрібний дощ 23/10/ березня сніг вночі йшов 24/11/ березня Зіни день народження 29/16/ березня вранці мороз вдень тепло 30/17/ березня впала на вулиці біля Миколиного хліва 31/18/ березня Середохресна мороз хоронили б. Даню 1/19/ квітня мороз вранці вдень тепло 2/20/ квітня теплий день сонячний 3/21/ квітня тепло цибулю садили 5/23/ квітня Пофальний тиждень зранку прохолодно вдень тепло 6/24/ квітня Віті чотири роки Юриній 7/25/ квітня Благовіщення сонячно вітер трохи 8/26/ квітня в Миколи отелилась корова 10/28/ квітня вранці холодно вдень тепло 12/30/ квітня після обіду дощ і вночі 13/3/ квітня ввечері після десятої дощ почався Надя Іващучка померла 18/5/ квітня Вербна 24/11/ квітня вітер 25/12/ квітня холодно 26/13/ квітня похмуро помер маршал Гречко Андрій А. 4/21/ травня Ліді снилось Віталій І. побитий і зуби 5/22/ травня дощ з громом 6/23/ травня свято Григорія 10/27/ травня Воротинцям 34 роки як нема Віті день народження 12/29/ травня після третьої дощ 16/3/ травня після четвертої дощ Катьки Крушинської сина Сашка і Миколи Ткаченка сина проводжали в Армію 20/7/ травня теплий день Іван Милащенко помер 21/8/ травня теплий день 22/9/ травня прохолодно Миколи 23/10/ травня прохолодно 24/11/ травня пугач кричав десь близько в день годин в одинадцять 26/23/ травня баба Алипчиха померла 27/14/ травня цілий тиждень вдень і вночі кричав пугач на дереві і на стовпі баба Переселенчиха померла 28/15/ травня хоронили обох бабів 29/16/ травня Миколин день народження 10/17/ травня Маринці і Оксанці чотири роки 2/20/ червня у середу дощ гарний Лена Дунина Старощучка сто руб. 3/21/ червня Вознесіння вдень тепло 4/22/ червня дощ покропив 10/28/ червня хмарно холодно 14/1/ червня після обіду дощ і ввечері гарно 17/4/ червня Вера Лисецька померла 18/5/ червня Веру Лисецьку хоронили 21/8/ червня починається Петрівка 30/17/ червня... 7/24/ липня Івана Купайла 12/29/ липня Петра і Павла з сьомої ранку дощ Вадикові три роки 14/1/ липня після обіду трошки дощик вісім місяців Валентину 15/2/ липня дощ 17/4/ липня Тані день народження 20/7/ липня підодіяльника купила 10-26 28/15/ липня свято Володимира 29/16/ липня дощ 2/20/ серпня вночі дощ плив пророк... 3/21/ серпня Толі день нароження 9/27/ серпня в одинадцять вечора Крушинська Марфа померла 11/29/ серпня Марфу Крушинську хоронили 14/1/ серпня ясний день теплий 19/6/ серпня Спаса 28/15/ серпня Марусі день народження Пречиста дощ 1/19/ вересня хоронили Мотьку Головинову 7/25/ вересня мати померла Тасі Павлини Головиної 8/26/ вересня теплий день 11/29/ вересня Усікновенія Глави сонячно вітер день народження Ліди Валі 14/1/ вересня Семена теплий ясний 17/4/ вересня Залізняк помер Петро 18/5/ вересня хоронили 20/7/ вересня дощ 21/8/ вересня вітер холодно Пречиста 23/10/ вересня мороз 25/12/  вересня Кручина Л. перевозився 26/13/ вересня дощ зночі вранці й до обіду 27/14/ вересня Воздвиження 4/21/ жовтня міцний мороз 9/26/ жовтня почали розкривать... 11/28/ жовтня закінчили крити хату 14/1/ жовтня Покрова зранку похмуро після обіду прояснилось о четвертій сонце вияснилось і до вечора тепло 15/2/ жовтня холодно вітер 16/3/ жовтня мороз вітер холодно 27/14/ жовтня мороз 30/17/ жовтня Котенків і Маляренків проводжали в Армію 3/21/ листопада дощ вночі йшов перед Казанською Гречаний Сергій в Армію йшов 4/22/ листопада похмуро цілий день Казанська 7/25/ листопада похмурий і вогкий 8/26/ листопада похмуро і прохолодно 13/31/ листопада  Машка Лисецька померла 26/13/ листопада  мороз 25/12/ листопада  мороз перший сніжок пролітав 27/14/ листопада  Заговки 30/17/ листопада Якубовський маршал помер 3/20/ грудня маршал Якубовський Іван Гнатович хоронили 4/21/ грудня свято Пресвятої Богородиці 7/24/ грудня  Катерини 13/30/ грудня Андрія Вови день народження 17/4/ грудня Варвари 18/5/ грудня Сави 19/6/ грудня Миколи свято

1977

7/25/ січня Різдво ясний морозно 8/26/ січня ясний морозний 9/27/ січня ясний морозний 14/1/ січня після обід вияснилось мороз холод Новий рік 18/5/ січня Голодна Кутя 19/6/ січня Хрещення 21/8/ січня Рождественний день 30/17/ січня Єгор М. Татаренко 1/19/ лютого хоронили Єгора 4/22/ лютого померла жінка Карпова 6/24/ лютого хоронили жінку Карпову морозний сонячний 15/2/ лютого похмуро вітер холодний Стрітення грязюка 14/1/ березня день мого народження день ясний гарний 20/7/ березня закінчується четвертий тиждень 21/8/ березня п’ятий тиждень починається Пофальний 3/21/ квітня Афанасій Головин помер 4/22/ квітня вночі об одинадцятій годині дощ 5/23/ квітня вранці дощ гарний 7/25/ квітня Благовіщення 10/22/ квітня Пасха прохолодно 13/31/ квітня дощ цілий день 14/1/ квітня дощ 17/4/ квітня бризкав дощ 18/5/ квітня бризкав дощ 20/7/ квітня ввечері дощ 21/8/ квітня вранці і ввечері дощ 27/14/ квітня Пополуца помер сонце 6/23/ травня Григорія празник 15/2/ травня Валя мала дочку о третій годині дня вага три кг Леся 19/6/ травня Вознесіння 22/9/ травня празник Николая 29/16/ травня Трійця Зіна Путова померла після обід годин чотири дощ 30/17/ травня вдень і вночі дощ 31/10/ травня дощ зранку бризкав годині о третій вияснилося 1/19/ червня Кутову Зіну хоронили 4/22/ червня цілий день дощ 11/29/ червня дощ з обід 12/30/ червня дощ 13/31/ червня дощ 16/3/ червня дощ після обід 30/17/ червня Старощуківська Лена народила дочку 4/21/ липня дощ 5/22/ липня сухо 6/23/ липня дощ 7/24/ липня Івана Купала 12/29/ липня Петра Павла празник цілий день дощ Вадику чотири роки 13/30/ липня до обід дощ після обід вияснилось 17/4/ липня Тані день народження день ясний і жаркий 18/5/ липня вночі і вдень дощ 28/15/ липня Володимира празник пугач кричав о десятій вечора 2/20/ серпня Іллі пророка 3/21/ серпня були на дні народження 15/2/ серпня дощ 16/3/ серпня дощ 17/4/ серпня дощ 19/6/ серпня холодний вітер дужий похмуро Спаса Павло Заєць помер 31/3/ серпня Павла Зайця хоронили сонце тепло 28/15/ серпня Пречиста Марфин день народження 11/29/ вересня празник Усікновенія Глави день народження Валі і Ліди 21/8/ вересня друга Пречиста празник 26/13/ вересня Іван Риба кінчився 27/14/ вересня Воздвиження празник Рибу хоронили 3/20/ жовтня Сват Володя Куриченко Тасин брат помер 9/26/ жовтня теплий день до обід туман 10/27/ жовтня холодний сонце вітер 14/1/ жовтня Покрова ясний день 3/21/ листопада невеличкий дощик 4/22/ листопада Казанська похмуро аж ввечері з’явилося сонце 7/25/ листопада Ганна Головинова померла 14/1/ листопада Покрова туман похмуро після третьої години вияснилось Валику два роки 18/5/ листопада дощ 27/14/ листопада Заговки 1978

6/24/ січня Святий Вечір Поля померла в Снігурівці 7/25/ січня Різдво 14/1/ січня Новий рік по-старому 18/5/ Голодна Кутя 19/6/ січня Хрещення 20/7/ січня Івана Хрестителя 21/8/ січня Рождественний день у Зіни родився син Саша 1/19/ лютого хоронили Єгора... 4/22/ лютого померла жінка... 15/2/ лютого Стрітення 26/13/ лютого погода була погана Степан помер Савельєв 27/14/ лютого дощ лід 1/16/ березня Карпів Володька помер 2/17/ березня пугач кричав до дванадцятої ночі 8/23/ березня ясний день гарний 9/24/ березня ясний день 10/25/ березня похмурий 14/1/ березня до обід похмуро а після обід ясно 30/17/ березня теплого Олекси 3/21/ квітня четвертий тиждень посту починається 4/22/ квітня дощик був похмуро туман 6/24/ квітня дощ був похмуро Віті шість років 7/25/ квітня велике свято Благовіщення 7/25/ квітня сніг до обід і сонечко сніг починавсь 8/26/ квітня Лілі шостий рік 15/2/ квітня дощ спочатку і майже цілий день 17/4/ квітня дощ з першої години почався 19/6/ квітня дощ почався і вдень 20/7/ квітня дощ ввечері 22/9/  квітня сонячний день гарячий 23/10/ квітня гарячий день тихо тепло 30/17/ квітня Пасха день холодний а ввечері дощ 1/18/ травня зранку дощ з дванадцятої години сонце і вітер холодно 3/20/ травня вітер дужий з третьої години до сьомої дощ сипав 4/21/ травня зранку похмуро попала об... 6/23/ травня теплий день Григорія празник 8/25/ травня у Алли родилася дочка 9/26/ травня зранку похмуро вітер дощ 10/27/ травня сонячно а з четвертої години дощ 11/28/ травня померла Катя Моспалишина тепло і грязюка 12/29/ травня з третьої години дощ 13/30/ травня похмуро хоронили Катю Моспалишину 14/1/ травня вітер прохолодно ясний день 15/2/ травня Лесі один рочок 22/9/ травня празник Николая 23/10/ травня дощ з третьої години 26/13/ травня крапав дощик похмуро 29/16/ травня Зіні Гутовій рік 30/17/ травня з п’ятої години дощик побризкав з громом 2/20/ червня дощ побризкав трошки 4/22/ червня прохолодний вдень вітер 6/24/ червня дощ ввечері з п’ятої години трошки 8/26/ червня Вознесіння 9/27/ червня гарячий а ввечері  холодно 11/29/ червня з дванадцятої години дощ трошки пішов 13/31/ червня дощ з п’ятої години раптовий недовгий гарний і гроза сильна 14/1/ червня зранку похмуро а вдень сонце і гаряче 15/2/ червня теплий день 18/5/ червня Трійця хмарно вітер сильний прохолодно ввечері дощ 19/6/ червня баба Ярина Зайчиха померла я їздила в лікарню хмарно вітер холодно 20/7/ червня похмуро і прохолодно Саша Захарчиха Підопригора вночі годині об одинадцятій померла 23/10/ червня хоронили Підопригору Сашу 26/13/ червня Галі Підопригорші померла мати 27/14/ червня з п’ятої години трошки дощ пройшов 28/15/ червня хоронили бабу 29/16/ червня і гаряче і хмарно і прохолодно 3/20/ липня дощ з десятої ранку довго йшов гроза сильна грім 5/22/ липня я на дорозі упала хоронили Мазурика Петра 7/24/ липня Івана Купала Іван Данько номер 9/26/ липня сонячний гарячий день 10/27/ липня дощ з обід до вечора йшов 11/23/ липня хмарно 12/29/ липня Петра Павла Вадика день народження 13/30/ липня дощ трошки пройшов після обід Іван наш снився лежав холодний ком... 14/1/ липня Порфирій Кузьмич помер Кваша дощ зранку до десятої години 16/3/ липня день гарний теплий у Олексієвого Корнієнкового сина свайба 17/4/ липня Кулаков помер зранку дощ 19/6/ липня сильний вітер 23/10/ липня дощ зранку і до вечора 24/11/ липня дощ трошки зранку і після обід померла Журки жінчина тітка Жунчиха 25/12/ липня хоронили дощ трошки побризкав 28/15/ липня празник Володимира 31/18/ липня почався о дванадцятій годині дощ і до кінця 1/19/ серпня зранку дощ до другої години дня 2/20/ серпня празник Іллі пророка 4/22/ серпня дощ з першої години йшов до четвертої 5/23/ серпня дощ ввечері гроза 14/1/ серпня Маковея Захарко Підопригора помер 15/3/ серпня Порфирій Кузьмич Дмитренко снився казав розстібни халата 19/6/ серпня Спаса гарячий день 20/7/ серпня ввечері Вася Кордонюк помер 22/9/ серпня хоронили В.Кордонюка 25/12/ серпня я упала... 27/14/ серпня зранку дощик 28/15/ серпня Марусі день народження запрошує перед заходом дощ вітер і прохолодно 29/16/ серпня цілий день похмуро 11/29/ вересня празник Усікновенія Глави день народження Ліди і Валі до третьої години похмуро з третьої години вітер 12/30/ вересня за світло заплатила 13/31/ вересня гроза дощ  сильний і вночі йшов 14/1/ вересня Семена 16/3/ вересня теплий день 17/4/ вересня Шурка Лисенко убився у машині холодно 18/5/ вересня Оксанки день народження Ткач холодно 19/6/ вересня від Тасі одержала двісті карбованців 20/7/ вересня хоронили Шурку Лисенка пізно ввечері похмуро і дощ бризкав 21/3/ вересня сонячно ясний Пречиста празник Інни день народження 22/2/ вересня похмуро 24/11/ вересня Іванові Рябоконю рік 27/14/ вересня... 29/16/ вересня Котенко помер рано 30/17/ вересня Котенка хоронили 1/18/ жовтня Віталія Козиренка день народження 5/22/ жовтня Маляренчиха померла о десятій вечора 7/24/ жовтня Антону хоронили 14/1/ жовтня Покрова сонячний теплий 15/2/ жовтня теплий день 16/3/ жовтня теплий день 17/4/ жовтня туман похмуро до одинадцятої години 18/5/ жовтня з другої години вияснилось 19/6/ жовтня зранку сонце 21/8/ жовтня почала топити дощ вночі сильний 22/9/ жовтня холодно вітер 23/10/ жовтня холодно вітер 24/11/ жовтня до Кривого Рогу Юра виїхав сонячно тепло 25/12/ жовтня зранку тихо вдень вітер 26/13/ жовтня дощ зранку до вечора 28/15/ жовтня зранку сильний мороз 29/16/ жовтня мороз сильний зранку 30/17/ жовтня вдень не було морозу а вночі дощ 31/18/ жовтня ввечері трошки йшов дощ 2/20/ листопада мороз до десятої години 4/22/ листопада празник Казанська похмуро 7/25/ листопада вітер холодно сонце 8/26/ листопада і хмарно і ясно і холодно 13/31/ листопада Кузьми Дем’яна 14/1/ листопада Валіка день народження три роки 16/3/ листопада Галі день народження 17/4/ листопада теплий день ясний 18/5/ листопада холодно 19/6/ листопада холодно снилось я... Старощук Павло в Армію 20/7/ листопада сонячно і вітер 27/14/ листопада теплий день 28/15/ листопада холодний 29/16/ листопада дощ 30/17/ листопада вночі дощ хоронили Єлю Костівську 1/18/ грудня бризкав дощ 2/19/ грудня перший сніжок 3/20/ грудня мороз холодно вітер 4/21/ грудня празник Пресвятої Богородиці до другої години було ясно а потім холодно 5/20/ грудня проти сьогодні вночі сніг і вранці сніг йшов 6/23/ грудня ясно і мороз 7/24/ грудня празник Катерини мороз сонячно тихо 8/25/ грудня сонячно ясно 10/27/ грудня вночі сніжок йшов 12/29/ грудня вночі сніг 13/30/ грудня похмуро і сніг розтавав Андрея Вові дев’ять років день народження 14/1/ грудня ввечері помер Онипко сніг розтавав 16/3/ грудня у Олексієвого Підопригориного сина Вані свайба хоронили Онипка теплий день болото 17/4/ грудня Варвари зранку мороз а з обід дощ 18/5/ грудня Сави холодно хмарно 19/6/ грудня Николая празник мороз і сонце цілий день 20/7/ грудня було ясно а перед вечором затьмарило 21/8/ грудня ясно 23/10/ грудня сонячно і мороз 24/11/ грудня хороший 25/12/ грудня похмуро мороз холодно 26/13/ грудня похмуро мороз 27/14/ грудня Сашка Крашненко померла вночі сніг потрусив уночі трошки а вдень розтав 28/15/ грудня тепло грязько Сашку хоронили 29/16/ грудня град 30/17/ грудня грязюка

1979

1/19/ січня похмуро вдень а зранку мороз 2/20/ січня мороз і сніжок потрусив трошки похмуро 3/21/ січня Єлька Крушинська померла вночі сніг мороз 4/22/ січня Крушинську Єльку хоронили гарний день ясний морозний 5/23/ січня ясно до третьої години а страх похмуро 6/24/ січня Святий вечір сніжок з дванадцятої мороз 7/25/ січня сонячно мороз міцний Різдво 8/26/ січня мороз сильний 9/27/ січня Володі нашому день народження гарний день теплий 10/28/ січня похмуро і сніг розтавав 11/29/ січня похмуро сніг розтав дощ потроху 12/30/ січня з третьої години вияснилось похмуро і вода по вулиці біжить 13/31/ січня з вечора дощ і вночі вітер Маланки сьогодні 14/1/ січня о першій годині вияснилось сонце Новий рік 15/2/ січня дощ вдень і вночі 16/3/ січня похмуро і сніжок йшов 18/5/ січня Голодна Кутя я поїхала до Зіни 19/6/ січня вітер похмуро і ясно Хрещення 20/7/ січня Івана Хрестителя 21/8/ січня Саші день народження один рочок ясно 22/9/ січня ясно 23/10/ січня сніг пролітає з першої дня до вечора похмуро вітер 24/11/ січня похмуро Лілиному Віті день народження 25/12/ січня туман похмуро розтавав сніг 26/13/ січня похмуро туман мряка 27/14/ січня туман похмуро розтав сніг 28/15/ січня туман 29/16/ січня туман похмуро 30/17/ січня о сьомій ранку дощ вдень сонячно і хмарило 1/19/ лютого зранку похмуро після третьої години вияснилось вночі сніг і вдень зранку пролітав 2/20/ лютого ясний 3/21/ лютого розтавав сніг 4/22/ лютого зранку похмуро 5/23/ лютого сонце вночі дощ на понеділок 6/24/ лютого похмуро сніг розтав 7/25/ лютого ясно і 25 хмарно 8/26/ лютого ясний і хмарний 9/27/ лютого сніжок з третьої години вияснилось умерла Дунжиха вночі 10/28/ лютого Дуньку Дунжиху хоронили 11/29/ лютого ясний день сину Марусиному Вериному внуку день народження 12/30/ лютого якась бандитка проти сьогодні снилась я не могла крикнути і насилу крикнула Дуня вночі вітер 13/31/ лютого сніг розтав і мжичка 15/2/ лютого Ганна Швець померла Стрітення 17/4/ лютого холодно Ганну Швець хоронили 19/6/ лютого вітер сильний 20/7/ лютого холодно вітер вдень і вночі сильний 21/8/ лютого ясний день 22/9/ лютого хмарно холодно мороз 23/10/ лютого сніжок пролітав зранку після обід сонце 24/11/ лютого сніжок пролітав зранку годині о десятій 26/13/ лютого сонячно 27/14/ лютого сонячно 28/15/ лютого ясно 1/16/ березня мороз ясно 2/17/ березня ясно тепло 3/18/ березня холодно мороз 5/20/ березня зранку похмуро з четвертої години вияснилось 7/22/ березня хмарно з четвертої години вияснилось 8/23/ березня і хмарно і ясно 9/24/ березня похмуро мороз а вночі сніжок 10/25/ березня хмарно і ясно до обід сніг розтав 11/26/ березня вночі дощ 12/27/ березня зранку ясно з третьої години хмарно я в вітальні упала 13/28/ березня зранку похмуро під вечір вияснилось 14/1/ березня зранку ясно а після обід похмуро а вночі дощ 15/2/ березня хмарно а ввечері дощ 16/3/ березня хмарно сонце трошки виглянуло і швидко сховалось 18/5/ березня вночі дощ а вдень хмарно і сонце вітер 19/6/ березня ясно третій тиждень постилася 20/7/ березня зранку туман з обід вияснилось 22/9/ березня дощ цілий день 23/10/ березня похмуро помер Хома Бондаренко 24/11/ березня хмарно з четвертої вияснилось трошки 25/12/ березня і ясно і хмарно і холодно 26/13/ березня ясно і хмарно четвертий тиждень посту 27/14/ березня ясно і хмарно 28/15/ березня похмуро Середохресна дощ вночі із п’ятої години 29/16/ березня померла... вночі дощ 30/17/ березня Миля Іванівна Семенуха померла ясно і вітер Олекси теплого 31/18/ березня тепло сонячно 1/19/ квітня тепло і сонячно 2/20/ квітня Милю І. Семенуху хоронили сонячно і хмарно і дощ трошки бризкав починається п’ятий тиждень посту похвальна 3/21/ квітня з десятої години дощ 4/22/ квітня похмуро дощ накрапав 5/23/ квітня зранку сонце і вдень сонце і хмарно і вітер а ввечері дощ 6/24/ квітня цілий день ясно було 7/25/ квітня зранку дощ а з першої години вияснилось Благовіщення 8/26/ квітня вдень ясно а вночі вітер дощ 9/27/ квітня Гальки Гапчихи син пішов в Армію зранку дощ а з третьої години вияснилось Вербна Неділя 10/28/ квітня хмарно і ясно 11/29/ квітня зранку показалось сонце а вдень похмуро ввечері дощ 12/30/ квітня похмуро 13/31/ квітня ясно і хмарно 14/1/ квітня вночі мороз вдень ясно померла... 15/2/ квітня Вербна 16/2/ квітня білимо тиждень 17/4/ квітня Наталчиної Гутової матір хоронили 18/5/ квітня дощ вночі сніг рано розтав 19/6/ квітня сніг і холодний вітер розтав 20/7/ квітня мороз холодно вітер і сонце 21/8/ квітня вранці мороз холодно вдень ясно і хмарно вітер холодно 22/9/ квітня Пасха зранку похмуро з години восьмої вияснилось яскраве сонце вдень дощ трохи крапав 23/10/ квітня ясно трохи бризкав хмарно трохи холодно 24/11/ квітня сонце вітер холодно 25/12/ квітня сонце вітер холодно 26/13/ квітня сонце вітер 27/14/ квітня сонце вітер 28/15/ квітня сонячно і вітер 29/16/ квітня вітер сонце і хмарно 30/17/ квітня хмарно і ясно 1/18/ травня хмарки набігали сонце і тепло у платтях ходили люди 2/19/ травня жарко сонце 3/20/ травня тепло сонячно 4/21/ травня хмарки набігали тепло сонячно 5/22/ травня жарко сонячно 6/23/ травня тепло ясно і хмарно після обід дощ бризкав Григорія празник 7/24/ травня зранку холодно вдень тепло похмуро 8/25/ травня зранку прохолодно а вдень жарко 9/25/ травня похмуро до обід жарко після обід 10/27/ травня жарко до вечора ввечері прохолодно 11/28/ травня ввечері дощ побризкав один рік Москаленчихи Каті 12/29/ травня Іри свахи день народження похмуро о четвертій годині вияснилось вітер сильний холодний 13/30/ травня вдень вітер холодно на вечір дощ 14/1/ травня зранку похмуро і холодно а вдень тепло і хмарно було 15/2/ травня сонце сильний вітер Лесі два рочки сповнилось 16/3/ травня вночі я відвідала могилу зранку прохолодно а вдень тепло сонячно 17/4/ травня жаркий день 18/5/ травня жарко 19/6/ травня Володю Мазурика в Армію проводжали теплий день 22/9/ травня Николая празник 23/10/ травня зранку прохолодно вітер вдень тепло 24/11/ травня вітер холодний сонце 25/12/ травня теплий 26/13/ травня жаркий день дощ ввечері 27/14/ травня зранку жарко сонячно 28/15/ травня жаркий день хмарилось дощ трошки побризкав 29/16/ травня жаркий день народження Миколи 30/17/ травня Іван Толмач зарізався теплий тихий зранку вдень трохи вітер був 31/18/ травня сильний вітер сонячно Вознесіння 1/19/ червня хоронили Івана Толмача 3/21/ червня зранку прохолодно а вдень вітер тепло 4/22/  червня вітер і прохолодно 5/23/ червня вранці прохолодно 6/24/ червня прохолодно вдень ввечері холодно вітер 7/25/ червня прохолодно вдень і ввечері 8/26/ червня з четвертої години дощик побризкав і грім 10/28/ червня вітер тепло сонячно Трійця 11/29/ червня жаркий день 13/31/ червня жарко 17/4/ червня жаркий день ясний Заговки на... 18/5/ червня жарко 19/6/ червня тридцять три жари земля дуже гаряча 20/7/ червня звечора грім блискавка 21/8/ червня перед ранком дощ і вдень до обід 24/11/ червня Драгуновського хоронили Колю 25/12/ червня льотчики чотири місяці літають 29/16/ червня жаркий день 30/17/ червня похмурий тихий теплий у Хрипкового Володьчиної дочки Олі свайба 4/21/ липня звечора дощ і всю ніч ішов дощ 5/22/ липня хмарно цілий день до півдня йшов дощ 6/23/ липня Варка Ткаченкова о п’ятій ранку померла Ш... Федора померла об одинадцятій годині ранку 7/24/ липня хоронили Варку і Федору і дощ бризкав 11/28/ липня тепло а з п’ятої години вітер зірвавсь 12/29/ липня зранку похмуро а вдень ясно тепло Петра Павла Вадику день народження 15/2/ липня похмуро з пів дня дощ 16/3/ липня похмуро після обід дощ 17/4/ липня нанизу пугач кричав поховав вечоріло зранку похмуро а після дванадцятої години ясно Тані день народження 18/5/ липня ввечері годині о сьомій гроза блискавка дощ град 22/9/ липня жаркий день 23/10/ липня похмурий а на вечір вияснилось 24/11/ липня жарко і хмари набігали на сонце 28/15/ липня празник Володимира 2/20/ серпня празник Іллі пророка 3/21/ серпня жарко зранку до заходу сонця 4/22/ серпня жарко 5/23/ серпня жарко а надвечір вітер 6/24/ серпня холодно зранку вітер 8/26/ серпня сонячно і хмарно 9/27/ серпня жарко 12/30/ серпня теплий день 13/31/ серпня ввечері дощ і вночі 14/1/ серпня Маковея зранку сонце а вдень хмарно 15/2/ серпня з третьої години дощ 16/3/ серпня похмуро бризкав дощ 17/4/ серпня похмуро трохи бризкав дощик 18/5/ серпня зранку похмуро до одинадцятої години тепло стало вияснилось і хмарилось 19/6/ серпня Спаса ясно тепло 20/7/ серпня сонце тепло і вітер Василеві Кордонюку рік 21/8/ серпня зранку туман маленький а вдень жарко 22/9/ серпня ясно тепло 23/10/ серпня сонячно жарко 24/11/ серпня сонячно жарко 25/12/ серпня хмарилось і сонце і жарко 27/14/ серпня сонце і хмарилось ввечері блискавка і гроза вночі дощ до одинадцятої години 28/15/ серпня тепло сонячно перша Пречиста Марусі день народження 2/20/ вересня ясний жаркий в Кіровоград їздила 4/22/ вересня з четвертої години вечора дощ і вночі 9/27/ вересня Іван і Галка виїхали Драгуновські прохолодно хмарно кінчили картоплю копати 11/29/ вересня празник Усікновенія Глави Ліди і Валі день народження зранку похмуро потім тепло ясно 12/30/ вересня ясно тепло 14/1/ вересня Семена 15/2/ вересня дощ звечора 16/3/ вересня зранку похмуро після десятої сонце 17/4/ вересня ясно і хмарно і тепло і холодно Шурі Лисенку один рік 20/7/ вересня жарко 21/8/ вересня друга Пречиста жаркий день Інни день народження 22/9/ вересня жарко надвечір вітер пилюку піднімав 23/10/ вересня зранку туман і похмуро а після десятої сонце і тепло 24/11/ вересня зранку похмуро до пів на десяту і вияснилось 26/13/ вересня хмарно і жарко і сонце і дощик трошки бризкав зранку 27/14/ вересня холодний вітер сонце Воздвиження 28/15/ вересня тепло 29/16/ вересня тепло 30/17/ вересня зранку похмуро дощик маленький бризкав з десятої ранку вияснилось тихо гарно після третьої години захмарило 1/18/ жовтня Віталію І.К. день народження хмарно і ясно тепло 2/19/ жовтня зранку мороз сонце хмарно 3/20/ жовтня холодно хмарно сонце показувалось трошки і дощик трошки бризкав 4/21/ жовтня тепло зранку мороз 5/22/ жовтня мороз вранці вітер холодно вночі дощ трохи був 6/23/ жовтня мороз вранці холодно вітер 7/24/ жовтня міцний мороз добира сонце ясно 8/25/ жовтня теплий ясний 9/26/ жовтня ясно тепло тихо грілку купила 11/28/ жовтня ясно тихо тепло 12/29/ жовтня ясно тепло 13/30/ жовтня зранку похмуро до дванадцятої години вияснилось сонце 14/1/ жовтня Покрова похмуро зранку а з дев’ятої години сонце вияснилось 15/2/ жовтня туман зранку тепло ясно 16/3/ жовтня туман вдень ясно тепло 17/4/ жовтня зранку похмуро з пів на дванадцяту вияснилось і хмарилось 18/5/ жовтня тепло хмарно ввечері дощ і вночі почала топити 19/6/ жовтня зранку похмуро снячно хмарно 20/7/ жовтня зранку прохолодно сонячно вітер холодно 21/8/ жовтня зранку туман і похмуро після дев’ятої вияснилось 22/9/ жовтня зранку туман до восьмої ясно тепло 23/10/ жовтня похмуро прохолодно а після обід сонце 24/11/ жовтня йшла з магазина і біля правління упала коліно збила після восьмої вияснилось і вогко і дощ бризкав 25/12/ жовтня сонце мало ... хмарно 26/13/ жовтня хмарно і трохи сонце 27/14/ жовтня зранку сонце вияснилось а вдень хмарно холодно вітер 28/15/ жовтня зранку похмуро вдень вияснилось і сонце і хмарно маленький сніжок пролітав 29/16/ жовтня вночі сніжок покрив землю зранку похмуро сніжок пролітав вдень ясно було 30/17/ жовтня вранці сніг рідко йшов а вдень дощ бризкав хмарно і вночі дощ повні вагани води 31/18/ жовтня похмуро і мжичка вночі трохи дощ 1/19/ листопада мороз холодно вітер і хмарно і сонце показалось 2/20/ листопада мороз вітер холодно і хмарно сонце показалось 3/21/ листопада мороз вікна замерзли вдень сонце і холодно 4/22/ листопада празник Казанська мороз 5/23/ листопада мороз 6/24/ листопада похмуро вдень вночі дощ 7/25/ листопада зранку дощ цілий день дощ 8/26/ листопада сонячно цілий день 9/27/ листопада ясний холодний вітер 10/28/ листопада зранку туман  цілий день похмуро свайба була Бориса Бреуса дочка розписувалась у клубі 11/29/ листопада ясний теплий 12/30/ листопада зранку туман цілий день похмуро 13/31/ листопада Кузьми Дем’яна 14/1/ листопада похмуро тепло 15/2/ листопада зранку туман а після другої сонце вияснилось 16/3/ листопада похмуро і вітер вночі вітер Галі день народження 17/4/ листопада хмарно прохолодно 18/5/ листопада похмуро вогко прохолодно 19/6/ листопада вітер прохолодно о другій годині сонце трошки показалось 20/7/ листопада вночі дощ і цілий динь 21/8/ листопада похмуро і тихо тепло 22/9/ листопада вночі дощ і цілий день дощ 23/10/ листопада похмуро вночі дощ 24/11/ листопада дощ бризкав цілий день 25/12/ листопада похмуро трошки прояснилось 26/13/ листопада вітер прохолодно похмуро 27/14/ листопада Заговки вночі дощ 28/15/ листопада зранку сонячно вдень похмуро ввечері дощ бризкав 29/16/ листопада хмарно і прохолодно Бондаря старого хоронили 30/17/ листопада а з дванадцятої дощ вдень уночі сніжок трошки пролітав 1/18/ грудня сонце показувалось і хмарно тепло 2/19/ грудня зранку похмуро і хмарно з обід вияснилось 4/21/ грудня празник Пресвятої Бгородиці ясно до вечора 5/22/ грудня вітер сонячно 6/23/ грудня зранку мороз похмуро після десятої години дощ бризкав маленький а після другої вияснилось сонце 7/24/ грудня Катерини сонячно і хмарно і вітер холодний 8/25/ грудня зранку похмуро мжичка трошки а вдень прояснилось і хмарно 9/26/ грудня зранку похмуро до десятої години і трохи сонце показалось а потім хмарно вітер холодний 10/27/ грудня туман зранку похмуро після другої години сонце показалось перед заходом вияснилось ясно 11/28/ грудня тепло і ясно 12/29/ грудня похмуро маленький дощик бризкав 13/30/ грудня вночі дощ а перед ранком мороз і крупа притрусила вдень вітер холодно Андрея Вови день народження 14/1/ грудня мороз міцний вікна замерзли вночі а вдень розтали і сонце було цілий день оббив Коля двері 15/2/ грудня похмуро вітер мороз зранку а вдень крупа перетворилася у дощик 16/3/ грудня Сави зранку ясно до обід а з обід туман похмуро вогко 17/4/ грудня Варвари празник похмуро вогко 18/5/ грудня Сави 19/6/ грудня Николая празник 21/8/ грудня похмуро і грязюка велика 22/9/ грудня зранку туман цілий день туман грязюка сильна свайби дві у Петрової Наташі і у Бреусової у Степанової у внучки 23/10/ грудня мороз вранці зранку сонце до обіду а потім до вечора похмуро 25/12/ грудня мороз холодно вітер хмарно 26/13/ грудня мороз холодно ясно цілий день 27/14/ грудня мороз вітер ясно Санька переїжджала до своєї матері Лисинчихи 28/15/ грудня мороз міцний вітер ясний 29/16/ грудня похмуро мороз холодно

1980

3/21/ січня сніжок вночі вдень розтав 5/23/ січня похмуро морозець 6/24/ січня Святий Вечір Полі Татаренковій один рік як померла в Снігурівці 7/25/ січня Різдво мороз похмуро з пів на десяту туман 9/27/ січня Володі день народження мороз хмарно і трошки сонце показалось 10/28/ січня мороз після дванадцятої сонце 11/29/ січня похмуро сніжок пролітав і сонце після четвертої вияснилось 12/30/ січня хмарно вітер і ясно 13/31/ січня Маланки ясно сніжок пролітав мороз 14/1/ січня Новий рік по старому стилю і хмарно і ясно саме сніжок пролітав до обід 15/2/ січня зранку похмуро і іній на деревах був а вдень сонце 16/2/ січня хмарно і сонце показувалось 17/4/ січня зранку хмарно вдень сонце показувалось і вдень хмарно і сонце перед ранком вітер і цілий день 18/5/ січня Голодна Кутя сонце цілий день і мороз 19/6/ січня Хрещення 20/7/ січня Івана Хрестителя празник ясний і хмарний 21/8/ січня різдвяний день з години десятої сніжок ріденький пролітав вдень ясно і хмарно було Саші день народження два рочки 23/10/ січня ясно мороз вітер 24/11/ січня вітер був похмуро після другої сніг пролітав 26/13/ січня ввечері хмарно і сонце 27/14/ січня сніжок пролітав зранку а після другої вияснилось 28/15/ січня сонце і мороз 29/16/ січня ясний мороз 30(17) січня мороз ясно 31(18) січня з першої дня дощ бризкав недовго похмуро 1(19) лютого ясно вітер розтавало 2(20) лютого похмуро 3(21) лютого зранку ясно після четвертої похмуро 4(22) лютого хмарно 5(23) лютого похмуро дощ бризкав 5(24) лютого хмарно туман 7(25) лютого похмуро туман 8(26) лютого похмуро туман 9(27) лютого похмуро після п’ятої туман 10(26) лютого зранку похмуро після дванадцятої години сонце показалось недовго було 11(29) лютого похмуро і мжичило а вночі сніжок притрусив морозець 12(30) лютого похмуро 13(31) лютого мороз сонце вітер 14(1) лютого похмуро мороз вітер і вночі вітер 15(2) лютого Стрітення умерла Поля Кручина вітер вночі і з другої години сонце до вечора 16(3) лютого мороз зранку сонце 17(4) лютого похмуро мороз хоронили Кручину Полю 18(5) лютого зранку похмуро після десятої години сонце Масляна 19(6) лютого мороз ясно розтавало 20(7) лютого мороз сонячно 21(8) лютого мороз ясно сніжок рідко йшов похмуро 22(9) лютого похмуро зранку сніжок пролітав 23(10) лютого зранку похмуро вдень ясно 24(11) лютого зранку мороз сніжок трошки притрусив похмуро цілий день 25(12) лютого похмуро мороз холодно починається піст 26(13) лютого зранку сонце і хмарно вдень і сонце показувалось разів три пролітав сніжок розтавав 27(14) лютого хмарно і ясно сніжок лапатий пролітав цілий день розтавав 28(15) лютого похмуро сніг йшов цілий день 29(16) лютого сонячно холодно 1(17) березня ясно 2(18) березня хмарно ясно 3(19) березня зранку сонячно а після обіду хмарно вітер 4(20) березня зранку хмарно і сонце а вдень сонце до вечора 5(21) березня зранку мороз сонце і хмарно вдень 6(22) березня зранку мороз ясно і хмари набігали 7(23) березня мороз 8(24) березня зранку мороз холодно а вдень похмуро сонце показувалось мало і потепліло 9(25) березня зранку сніг а вдень розтавати стало 10(26) березня вночі дощ і цілий день дощ 11(27) вночі сніг вкрив землю а після одинадцятої години дня дощ після п’ятої години сніг ішов пухнастий 13(28) березня похмуро зранку а після першої сонце вночі вітер 14(1) березня похмуро сонце показувалось вітер 15(2) березня цілий день ясно 16(3) березня зранку мороз тепло сонце цілий день 17(4) березня вранці мороз вдень хмарно і ясно 16(5) березня сонце і хмарно 19(6) березня вночі сніжок сонце похмуро 20(7) березня сонце і хмарно вночі сніг вітер сильний 23(9) березня хмарно прохолодно розтав сніг 23(10) березня холодно похмуро і сонце трохи було вночі вітер а ввечері сніг 24(11) березня зранку сніг а після дванадцятої дощ Вербна вночі сильний вітер Зіни день народження 25(12) березня вночі вітер дощ вдень мороз вітер холодно дощ і замерзало 26(13) березня похмуро дощ бризкав сніг розтав 27(14) березня вночі вітер вітер похмуро сонце трошки показалось 28(15) березня похмуро дощ цілий день прохолодно 29(16) березня Володька Бондар помер похмуро і сонце трошки показувалось 30(17) березня мороз а зранку туман до одинадцятої сонце і хмарно теплого Олекси 31(18) березня хмарило з пів на п’яту почав дощик бризкати сонце о восьмій показалось недовго було 1(19) квітня сонце зранку цілий день і хмари набігали 2(20) квітня зранку похмуро після десятої години сонце вияснилось 3(21) квітня сонце цілий день і хмари набігали Чистий четвер 4(22) квітня сонце і хмарилось страшно потепліло 5(25) квітня зранку похмуро 6(24) квітня вночі дощ Пасха 7(25) квітня з четвертої години йшов дощ і вночі Благовіщення празник 8(26) квітня похмуро 9(27) квітня сонце і хмарно 10(28) квітня сонце і хмарно тепло 11(29) квітня ясно і хмарно 12(30) квітня хмарно і ясно холодно 13(31) квітня похмуро до обід прохолодно а після обід сонце показувалось і хмарно 14(1) квітня сонце зранку показалось сумне хмарно вітер холодний 15(2) квітня  зранку годині о шостій сніг йшов до дев’ятої а о десятій дощ 16(3) квітня сонце і хмарно вітер холодний 17(4) квітня сонце і хмарно холодно 18(5) квітня сонце і хмарно вітер 19(6) квітня сонце хмарно вдень прохолодно ввечері потепліло 20(7) квітня зранку прохолодно вдень тепло 21(8)квітня похмуро прохолодно 22(9) квітня дощ 23(10) квітня похмуро дощ 24(11) квітня вночі дощ вдень вітер 25(12) квітня вранці туман вдень ясно тепло а ввечері вітер 26(13) квітня зранку туман дощ бризкав сонце і тепло 27(14) квітня зранку сонце після обід похмуро 28(15) квітня сонце тепло 29(16) квітня хмарно сонце трошки показувалось а надвечір дощ 30(17) квітня з четвертої години грім і дощ 1(18) травня сонце тепло 2(19) травня зранку сонце в обід похмуро 3(20) травня похмуро і прохолодно 4(21) травня сонячно і хмарно прохолодно 5(22) травня сонце вітер сильний 6(23) травня Григорія 7(24) травня зранку сонце тепло а після другої години дощ 8(25) травня зранку сонце тепло вдень хмарно надвечір злива сильна дощ град 9(26) травня сонце тепло 10(27) травня похмуро після четвертої години дощ вночі йшов 11(28) травня хмарно після сьомої години вітер зранку до п’ятої години вечора 12(29) травня холодно вітер 13(30) травня сонце вітер 14(1) травня сонце вітер холодно 15(2) травня Вознесіння вдень хмарно зранку сонце тепло 16(3) травня зранку похмуро а вдень сонце а надвечір хмарно 17(4) травня сонце і хмарилось після обід дощик бризкав 18(5) травня сонце хмарно прохолодно вітер Василеві Тамариному день народження 22(9) травня празник Николая 24(11) травня зранку туман вночі дощ 25(12) травня Трійця зранку прохолодно а вдень тепло дощ бризкав 26(13) травня вночі дощ зранку і вранці дощ бризкав з перервами 27(14) травня весь день сонячно 28(15) травня сонячно і трошки хмарилось 29(16) травня сонячно тепло вітер Миколи день народження 30(17) травня вітер сонячно до четвертої години і після четвертої похмуро 31(18) травня сонячно вітер тепло 1(19) червня сонце тепло вітер Заговки на Петрівку 2(20) червня зранку похмуро після другої години дощ до шостої години вночі дощ 3(21) червня зранку сонце вдень похмуро після шостої години бризкав дощик і вночі дощ 4(22) червня похмуро цілий день дощ 5(23) червня вночі і зранку бризкав дощ а з обіду вияснилось і хмарно 6(24) червня сонце і хмарно і надвечір дощик побризкав 7(25) червня Ілько Крушинський помер о четвертій ранку сонце і хмарно ледь дощик побризкав 8(26) червня зранку туман вдень сонце тепло а з обід дощ дощ недовго перестав хоронили Ілька Крушинського 9(27) червня хмарно гриміло а дощик після шостої а вдень жарко сонце 10(28) червня ясно жарко після другої години дощ сильний вода по провулку п’ять хвилин текла я йшла з магазина і впала коло хати і два плаття замастила 11(29) червня вночі дощ зранку після дев’ятої години вияснилось 12(30) червня після третьої години дощ 13(31) червня сонце і хмарилось дощ побризкав і скоро перестав уночі дощ 14(1) червня хмарилось сонце вітер 15(2) червня сонце жарко трошки хмарилось 16(3) червня похмуро надвечір дощик побризкав 17(4) червня хмарилось 18(5) червня сонце хмарки маленькі жарко 19(6) червня сонце хмарки маленькі вітер 20(7) червня сонце жарко хмарки трохи були 21(8) червня сонце жарко і хмарилось 22(9) червня жарко сонце 23(10) червня сонце тепло вітер 24(11) червня жарко сонце 25(12) червня жарко сонце 26(13) червня сонце жарко хмарилось 27(14) червня зранку бризкав дощ трошки 28(15) червня дощ вночі а вдень цілий день хмарно йшов дощ вітер ввечері 29(16) червня сонце і хмарно вітер холодно 30(17) червня сонце тепло годині о шостій дощ побризкав трошки а вночі гроза дощ 1(18) липня сонце хмарно 2(19) липня сонце і хмарилось вітерець 3(20) липня зранку туман вдень дощик бризкав 4(21) липня жарко ввечері дощ бризкав 5(22) липня похмуро дощ до першої години йшов після третьої вияснилось і хмарилось 6(23) липня Варці і Федорі рік 7(24) липня сонце хмарилось 8(25) липня сонце вітерець о пів на другу дощ 9(26) липня сонце жарко 10(27) липня сонце жарко вітер 12(29) липня Петра Павла зранку дощ вдень гарно Галі свайба була 13(30) липня зранку дощ вдень тепло дощ на вечір вітер 14(1) липня сонце тепло вітер ввечері холодно хмарно 15(2) липня сонце тепло хмари набігали і вітер 16(3) липня тепло вітер 17(4) липня жарко вітер Тані день народження 18(5) липня зранку прохолодно вдень жарко ввечері прохолодно 19(6) липня сонце хмарилось дощ бризкав 20(7) липня жарко 21(8) липня сонце жарко 22(9) липня хмарилось і жарко 23(10) липня зранку туман вдень жарко ввечері дощ 24(11) липня сонце і хмарилось 25(12) липня сонце хмарилось ввечері дощ 26(13) липня сонце хмарно 27(14) липня сонце хмарно після третьої години грім блискавка 28(15) липня зранку маленький туман вдень сонце жарко після першої години хмарилось гриміло до четвертої години

29(16) липня хмарно холодно 30(17) липня зранку похмуро після десятої години вияснилось 31(18) липня сонячний жаркий 1(19) серпня сонце і хмарилось 2(20) серпня Іллі празник пророка сонячно жарко 3(21) серпня сонце жарко і хмарилось 4(22) серпня сонце жарко і хмарилось 5(23) серпня сонце жарко 6(24) серпня сонце вітер жарко 7(25) серпня зранку дощ недовго гриміло а вдень сонце і хмарилось 8(26) серпня сонце жарко 9(27) серпня сонце жарко вітер 10(28) серпня вночі трошки дощик побризкав а вдень прохолодно і вітер 11(29) серпня сонце і хмарно прохолодно 12(30) серпня і вранці трохи сонце жарко і хмарно і прохолодно навечір 13(31) серпня сонце жарко а перед вечором хмарно 14(1) серпня Маковея сонце тепло і хмарно на вечір похмуро 15(2) серпня зранку ясно а надвечір похмуро а після третьої години дощ побризкав 16(3) серпня сонце похмуро надвечір дощик бризкав 17(4) серпня сонце і прохолодно 18(5) серпня зранку сонце прохолодно і похмуро 19(6) серпня Спаса холодно зранку похмуро вітер з обід сонце хмари були 20(7) серпня зранку сонце до обід після дванадцятої години дощ бризкав за двадцять хвилин на четверту перестав сонце показалось 21(8) серпня сонце і хмарно вітер холодний 22(9) серпня сонце і хмарно прохолодно 24(11) серпня зранку сонце цілий день і хмарилось вітер 25(2) серпня ясно жарко після третьої години похмуро о четвертій почався дощ о п’ятій перестав 26(13) серпня сонце хмарилось вітер 27(14) серпня сонце хмарилось Андрей Лисогор помер о першій дня 28(15) серпня празник Пречиста Марусі день народження сонце тепло хмарки набігали хоронили 29(16) серпня сонце хмарилось жарко трошки 30(17) серпня сонце жарко маленькі хмарки набігали 31(18) серпня сонячно жарко Валя і Слава і Леся поїхали 1(19) вересня ясно жарко 2(20) вересня зранку похмуро з дев’ятої дощ до другої перестав о четвертій вияснилось 3(21) вересня зранку похмуро після другої вияснилось хмарилось 4(22) вересня ясно тепло хмари набігали 5(23) вересня сонце жарко 6(24) вересня сонце жарко 7(25) вересня  сонячно жарко 8(26) вересня сонце жарко 9(27) вересня сонячно жарко 10(28) вересня сонце жарко 11(29) вересня зранку похмуро вдень сонце жарко о пів на п’яту дощик побризкав празник Усікновенія Глави день народження Ліди Валі 12(30) вересня похмуро сонце після обід дощик побризкав 13(31) вересня похмуро прохолодно 14(1) вересня сонце і хмарилось вночі дощ Семена 15(2) вересня дощ до обід 16(3) вересня сонце жарко після третьої години дощ о четвертій перестав 18(5) вересня хмарно сонце мало показалось 19(6) вересня похмуро дощ зранку а вдень не було 30(7) вересня зночі дощ вдень похмуро 21(8) вересня зранку похмуро а вдень жарко хмарки були празник друга Пречиста Інни день народження 22(9) вересня зранку туман вдень сонце тепло 23(10) вересня сонце і хмарилось вночі блискавка гроза грім 24(11) вересня сонце жарко і хмари набігали 25(12) вересня зранку похмуро вдень тепло сонце до вечора тепло було 26(13) вересня сонце тепло 27(14) вересня Воздвиження 28(15) вересня зранку похмуро вдень ясно тепло і хмари набігали 29(16) вересня дощик зранку і цілий день бризкав 30(17) вересня похмуро я їла коло столу і впала зі стулом 1(18) жовтня Віталію І.К. день народження 2(19) жовтня сонячно тепло 3(20) жовтня вдень сонце було а на вечір хмарно похмуро 4(21) жовтня похмуро і дощ зночі бризкав вугілля привезли Миколаївський секретар помер Вехляєв Володимир Олександрович 5(22) жовтня зранку похмуро після десятої вияснилось тепло було аж ввечері зайшло за хмару 6(23) жовтня зранку похмуро після третьої дощ 7(24) жовтня похмуро трохи сонце показувалось тихо тепло 3(25) жовтня сонячно і вітер 9(26) жовтня сонячно і вітер 10(27) жовтня похмуро і сонце показувалось 11(28) жовтня... 12(29) жовтня похмуро вночі жарко 13(30) жовтня хмарно і ясно 14(1) жовтня Покрова зранку вітер дужий холодний 15(2) жовтня вранці туман а вдень сонце і тепло 16(3) жовтня сонце тепло 17(4) жовтня сонце тепло 18(5) жовтня зранку туман до дванадцятої години вдень сонце 19(6) жовтня зранку туман а вдень похмуро 20(7) жовтня сонце тепло 21(8) жовтня зранку дощик бризкав вдень тепло похмуро 22(9) жовтня зранку мороз вдень сонце тепло 23(10) жовтня вранці мороз вдень сонце тепло снилось що я бачила Марусю вона йшла я її догнала й почала її цілувати і говорила сама я говорила їй і я все обличчя їй цілувала 24(11) жовтня до дванадцятої години туман вдень вияснилось 25(12) жовтня зранку туман вдень хмарилось і сонце показувалось 26(13) жовтня похмуро 27(14) жовтня похмуро сонце показувалось 28(15) жовтня мороз міцний холодно 29(16) жовтня сонце вітер 30(17) жовтня зранку сонячно вдень хмарилось на вечір потепліло 31(18) жовтня похмуро вітер прохолодно на вечір тихіше після шостої вечора дощ побризкав 1(19) листопада похмуро мороз холодно Бондаренків син в Армію пішов 2(20) листопада зранку мороз холодно цілий день вітер північний 3(21) листопада похмуро холодно о шостій почалась крупа вночі дощ Шимчишин син в Армію 4(22) листопада похмуро тихо Паші Лабазнички два роки як померла празник Казанської божої матері 5(23) листопада похмуро цілий день дощ бризкав 6(24) листопада вночі дощ зранку сніг розтає похмуро 7(25) листопада вночі дощ після десятої ранку дощ і цілий день 8(26) листопада зранку морозець холодно 9(27) листопада мороз холодно сонце було цілий день 10(28) листопада дощ вночі і цілий день після дванадцятої години сильний вітер 11(29) листопада зранку мороз сонце похмуро 12(30) листопада мороз до одинадцятої години зранку сонце я у дворі упала 13(31) листопада Кузьми Дем’яна зранку сонце вдень хмарно вітер холодний 14(1) листопада похмуро Валіку день народження п’ять років 15(2) листопада похмуро трошки сонце показувалось бліде 16(3) листопада зранку сонце було тихо похмуро з пів на четверту почав дощик бризкати 17(4) листопада похмуро тепло 18(5) листопада цілий день туман 19(6) листопада похмуро цілий день годині о шостій почався дощ 20(7) листопада вночі дощ вдень сонце хмарилось і вітер і дощик трошки бризкав 21(8) листопада мороз холодний вітер 22(9) листопада вранці мороз а вдень сонце і хмарилось вітер а на вечір розхмарилось 23(10) листопада хмарно і сонце показалось 24(11) листопада було сонце до другої години похмарилось і вітер 25(12) листопада зранку похмуро вдень сонце тепло вітер як весною 26(13) листопада сонячно і тепло 27(14) листопада Заговки туман цілий день 28(15) листопада похмуро цілий день а ввечері дощ 29(16) листопада зранку похмуро а вночі всю ніч дощ йшов 30(17) листопада цілий день похмуро 1(18) грудня хмарно сонце трошки показувалось і дощ бризкав маленький 2(19) грудня... 5(22) грудня вдень похмуро і сніжок пролітав вночі дощ 6(23) грудня мороз холодно 7(24) грудня Катерини мороз вдень сніжок перший тихо сипав і вдень сонце було 8(25) грудня сонце і мороз холодно 9(26) грудня вітер мороз і сонце 10(27) грудня похмуро мороз о четвертій проясніло 11(28) грудня похмуро після другої показалось сонце і заховалось а сніг почав розтавати 13(30) грудня похмуро дрібний дощик сніжок розтав Андрея Вові день народження 14(1) грудня мороз похмуро 15(2) грудня цілий день туман волого холодно 16(3) грудня Сави зранку туман після третьої вияснилося 17(4) грудня Варвари свято похмуро після дванадцятої вияснилося 15(5) грудня помер Косигін зранку мороз після одинадцятої розтавало Сави і сонце і хмарилось 19(6) грудня мороз похмуро Миколи свято 20(7) грудня похмуро дощик вдень бризкав до вечора 21(8) грудня зранку маленький морозець після першої сонце показалось і швидко заховалося морозець а на вечір похмуро 22(9) грудня зранку похмуро вдень сонце показалось похмуро Косигіна хоронили Олексія Миколайовича 23(10) грудня похмуро трошки ясно тепло 24(11) грудня похмуро сонце о другій трошки показалось бризкав дощик трошки ввечері 25(12) грудня ясно і хмарно вітер 26(13) грудня ясно і хмарно 27(14) грудня зранку похмуро сонце трохи і хмарно 28(15) грудня хмарно сонце вияснилося з першої і морозно прохолодно 29(16) грудня зранку похмуро вдень сонце показувалося вітер і хмарно 30(17) грудня похмуро ввечері дощик бризкав дрібненький 31(18) грудня зранку похмуро а вдень сонце було а після обіду похмарило

1980

2(20) січня зранку хмарно мороз маленький а вдень сонце і вітер 3(21) січня зранку міцний мороз а вдень сонце і вітер Буликинша померла ввечері 4(22) грудня о дванадцятій ночі вітер а вдень хмарно і сонце вітер 5(23) січня зранку похмуро тепло морозець з третьої сніжок і до вечора йшов 6(24) січня Святий вечір вночі дощ  вітер мороз холодно вітер і сонце 7(25) січня Різдво мороз міцний зранку сніг 8(26) січня мороз вітер холодно другий день Різдва 9(27) січня мороз міцний вітер Вови день народження третій день Різдва 10(28) січня мороз вітер 11(29) січня холодно мороз 12(30) січня зранку мороз а вдень потепліло сонце було 16(3) січня зранку морозець а вдень похмуро і розтало 17(4) січня похмуро і холодний вітер 18(5) січня зранку морозець був з десятої розтав і почався град Голодна Кутя 19(6) січня морозець вночі сніжок притрусив трошки землю до дванадцятої години розтав і тихо було Хрещення 21(8) січня вночі вітер цілий день дощ Саши день народження 22(9) січня сніжок трошки притрусив і скоро розтав Володі день народження 23(10) січня вітер прохолодно і цілий день похмуро 24(11) січня вночі сніжок трошки притрусив мороз трошки і вітер холодно 25(12) січня мороз і тихо і похмуро 26(13) січня мороз і хмарно трошки сонце показувалося 27(14) січня похмуро сніг цілий день йшов 28(15) січня хмарно і сонце було до вечора морозець 29(16) січня мороз міцний вітер і сонячно 30(17) січня мороз ясно і тихо тепло 31(18) січня похмуро холодно і мороз і вітер 1(19) лютого хмарно сонце показувалося з першої години дня сиро прохолодно і град 2(20) лютого болото вітер холодно і сонце і хмарно 3(21) лютого хмарно і сонце і вітер і град 4(22) лютого мороз до десятої години після десятої почало розтавати і сонце і хмарно 5(23) лютого Маланки морозець похмуро туман після першої сонце 6(24) лютого вночі вітер і дощ а вдень похмуро тепло після третьої дощик бризкав до восьмої вечора 8(26) лютого ясно 9(27) лютого хмари перебігають сонце і вітер дужий 10(28) лютого морозець сонце тепло 11(29) лютого морозець похмуро 13(30) лютого похмуро з першої дощ 13(31) лютого вночі дощ а вдень сніг ішов цілий день Крушинський Захарій помер 14(1) лютого мороз сонце до другої години хмарилося після четвертої вияснилося 15(2) лютого мороз сонячно тихо Стрітення 16(3) лютого мороз вітер похмуро і сонце показувалось 17(4) лютого мороз мигичка і сніжок 18(5) лютого мороз похмуро і сонце показувалося бліде з Миколаєва привезли Кухтинку Машу хоронили 19(6) лютого похмуро пухнастий сніг цілий день йшов а ввечері мигичка 20(7) лютого туман і тепло цілий день туман 21(8) лютого похмуро і сонце показувалося трошки тепло сніг розтавав 22(9) лютого зранку мороз похмуро а вдень сонце тихо тепло сніг розтавав ввечері після шостої туман 23(10) лютого морозець похмуро 24(11) лютого вночі вітер вранці мороз міцний і вітер а вдень сонце Рябокониха Сашка 25(12) лютого Сашку Рябокониху о четвертій хоронили мороз вітер сонце 26(13) лютого мороз міцний вітер сонячно 27(14) лютого мороз міцний вітер сонячно 28(15) лютого мороз вітер сонячно 3(17) березня мороз сонячно Масляна 2(18) березня мороз сонячно холодно 4(19) березня вночі вітер сніг покрив землю а вдень сніг розтав дощ цілий день після четвертої туман не видно 5(20) березня вночі сніжок притрусив і вдень йшов після другої вияснилося сонце і сніжок розтав 6(21) березня мороз зранку зійшло сонце ясне після п’ятої сніжок потрусив 7(22) березня мороз а вдень сонце тихо і тепло град Чабанова Колі свайба у клубі розписували 8(23) березня морозець похмуро і вітер після одинадцятої вияснилось і прохолодно 9(24) березня хмарно і сонце тепло починається піст перший тиждень Шевченка день народження 10(25) березня похмуро сонце показувалось в годин п’ять дощик бризкав Ситничка Марфа померла о другій ночі 11(26) березня мороз вітер холодний вдень сонце а вдень розтало град хоронили Ситничку Марфу 12(27) березня вночі сніжок а вранці і вдень дощ бризкав 13(28) березня зранку мороз а вдень розтав похмуро 14(1) березня мороз вдень розтав град цілий день сонце і хмарилось день народження мій сімдесят сім років Явдошки 15(2) березня зранку мороз вдень грязюка хмарно і сонце один тиждень пройшов посту 16(3) березня похмуро холодно вітер починається другий тиждень посту 17(4) березня похмуро після третьої години дощ бризкав до вечора 18(5) березня похмуро тихо тепло Явдохи день народження 19(6) березня похмуро вітер дощ бризкав цілий день 20(7) березня з ночі дощ після обіду перестав похмуро цілий день 21(8) березня хмарно і сонячно було і вітер 22(9) березня хмарно і сонячно тепло як весна 23(10) березня вранці морозець вдень хмарно і сонячно тепло як весна 24(11) березня тепло хмарно і сонячно 25(12) березня морозець і туман до десятої години сонце і хмарно Середохреща 26(13) березня морозець і туман вдень хмарно і сонце 27(14) березня похмуро вітер 28(15) березня морозець холодно 29(16) березня холодно сонце вітер 30(17) березня вранці мороз сонце і хмарно вітер теплого Олекси починається четвертий тиждень 31(18) березня мороз вранці вдень сонце вітер 1(19) квітня похмуро вітер холодно 2(20) квітня вночі маленький дощик і вдень дощик бризкав 3(21) квітня сонце і хмарно дужий вітер 4(22) квітня похмуро і вітер холодний хмарно трошки сонце показувалося 5(23) квітня сонце і хмарно тихо до четвертої години вітер і холодно стало Похвальна 6(24) квітня ясно і хмарно вітер Похвальна починається 7(25) квітня зранку ясно сонце красиве до обіду а після обід хмарно велике свято Благовіщення 8(26) квітня сонце і хмарно 9(27) квітня похмуро і сонце хмарно вітер 10(28) квітня похмуро і сонце хмарно вітер 11(29) квітня зранку туман вдень сонце тепло 12(30) квітня сонце і хмарно і вітер Вербна починається 13(31) квітня сонячно тепло вдень ввечері вітер холодний Вербна починається 14(1) квітня з дев’ятої години дощик до обіду бризкав після обіду сонце до вечора 15(2) квітня мороз вітер холодний сонце 16(3) квітня мороз вітер холодний 17(4) квітня мороз сонце вітер і хмарно холодно 18(5) квітня мороз холодно вітер сонце і хмарно 19(6) квітня похмуро з самого ранку дощ цілий день до сьомої вечора дощ Вербна 20(7) квітня похмуро дощ цілий день бризкав вітер дужий 22(9) квітня сонце вітер 23(10) квітня сонце тихо після другої вітер 24(11) квітня зранку похмуро вдень сонце було холодно вітер 25(12) квітня зранку мороз холодно а вдень крупний дощ цілий день 26(13) квітня сонця не було похмуро дощик бризкав Пасха 27(14) квітня хмарно сонце з пів на першу показалося і недовго тихо тепло 28(15) квітня похмуро дощик ляпотів кімнатна роза розцвілась 29(16) квітня хмарно сонце після четвертої грім після третьої дощик трошки полупав надвечір холодно 30(17) квітня хмарно вітер холодний і сонце на розі квітка зав’яла 1(18) травня мороз вранці туман сонце трошки вітер холодно 2(19) травня туман до 12 години дня тихо було а після 12 сонце вітер 3(20) травня похмуро прохолодно 4(21) травня сонце цілий день тепло жарко 5(22) травня сонячно вітер тепло 6(23) травня Олена І.Кушнір померла в 20 хвилин на четверту вранці хмарно дощик крапав вітер Григорія свято 7(24) травня Олену хоронили похмуро було 8(25) травня похмуро надвечір дощик бризкав 9(26) травня похмуро тихо після обіду дощик а на вечір сонце 10(27) травня Віктора день народження Наталки день народження хмарно дощ ляпав 11(28) травня хмарно дощ крапав 12(29) травня сонце тепло після шостої дощ грім гроза блискавка 13(30) травня сонячно тихо тепло а годин з п’яти град грім блискавка годин до восьми дощ вечора 14(1) травня сонячно вітер холодний 15(2) травня цілий день вітер 16(3) травня сонячно спека 17(4) травня сонячно тепло 18(5) травня сонячно тепло 19(6) травня зранку тихо сонячно а вдень вітерець 20(7) травня сонце вітер і хмарилось 21(8) травня сонячно вітер 22(9) травня сонячно вітерець свято Миколи 23(10) травня сонячно тепло вдень (а сонце спочило) холодно сьогодні вугілля привезли 24(11) травня сонячно і вітер 25(12) травня померла о п’ятій ранку Клавдя сонячно тепло а після обіду хмарилося 26(13) травня сонячно тепло хоронили Клавдю 27(14) травня сонячно жарко 28(15) травня сонячно жарко 29(16) травня сонце і вітер і тепло день народження Миколи 30(17) травня Маринчин і Оксанин день народження сонце тепло 31(18) травня вранці прохолодно і вітер сонячно 1(19) червня ясно і жарко до обід а з обід хмарилось 2(20) червня сонячно жарко і хмарилось 3(21) червня сонячно жарко і хмаринки набігали 4(22) червня сонячно жарко Вознесіння 5(23) червня сонячно і жарко після обід вітер 6(24) червня сонячно жарко 7(25) червня сонячно жарко 8(26) червня сонячно і жарко 9(27) червня сонячно а після другої грім і дощ годин до шостої йшов 10(28) червня сонячно жарко 11(29) червня сонце жарко до заходу сонця 12(30) червня сонячно жарко 13(31) червня сонячно жарко а після обід грім а ввечері грім і блискавка і дощ до шостої-сьомої 14(1) червня сонце хмарилось і вітер Трійця 15(2) червня хмарно і прохолодно сонце мало показувалось Ольга Старощучка померла 16(3) червня жарко до обід а після обіду хмарилось і тепло а на вечір прохолодно 17(4) червня сонце і похмуро вітер ввечері дощ і вночі дощ хоронили Ольгу Старощучку 18(5) червня похмуро сонце трошки показалось в годин три 19(6) червня сонячно і вітер 20(7) червня сонячно і хмарки набігали і жарко і вітерець 21(8) червня сонячно вітер до обід а з обід жарко Заговки на Петрівку 22(9) червня сонячно і жарко 23(10) червня сонячно жарко ввечері грім і блискавка 24(11) червня сонячно а після обід грім дощ з вітром 25(12) червня сонячно жарко 26(13) червня до обід хмарилось сонячно жарко після 27(14) червня сонячно жарко і хмарилось розписалися Колька Лідин з Черед... 28(15) червня сонячно жарко надвечір хмарилось Ліди Чередничкової в сина було весілля 29(16) червня сонячно жарко ввечері дощ до 12 йшов грім блискавка 30(17) червня сонячно жарко 1(18) липня сонячно жарко вітер 2(19) липня сонячно жарко вітер 3(20) липня сонячно жарко вітер і хмари були 5(22) липня сонячно і вітер надвечір хмарилось 6(23) липня до одинадцятої похмуро а після сонячно жарко ввечері хмарилось дощик кропив трошки 7(24) липня сонячно а на вечір хмарилось 8(25) липня зранку похмуро вдень сонце а надвечір хмарилось а ввечері грім і блискавка 9(26) липня зранку похмуро а вдень сонце хмарилось дощ вечірком 10(27) липня сонячно і хмарилось годині о четвертій грім до вечора дощу не було грім блискавка о дванадцятій ночі дощ 11(28) липня хмарилось сонце показувалось ввечері дощ йшов 12(29) липня Галі рік один весілля Зіниної сонячно і хмарно вітер Петра Павла свято 13(30) липня сонце і хмари жарко 14(1) липня сонячно і хмарилось жарко 15(2) липня сонячно хмари і жарко 16(3) липня сонячно і хмарилось і жарко 17(4) липня зранку похмуро вдень сонце і хмарно 18(5) липня сонячно хмарилось жарко 19(6) липня сонячно і жарко 20(7) липня сонячно жарко і дужий вітер 21(8) липня сонячно жарко вітер холодний пізно ввечері йшла від Миколи і на площадці упала і побила лице 22(9) липня сонячно жарко хмарилось 23(10) липня сонячно жарко хмарилось 24(11) липня сонячно і хмарилось жарко 25(12) липня сонячно і жарко хмари були 26(13) липня сонячно жарко хмари були 27(14) липня сонячно жарко а ввечері хмарилось 28(15) липня сонячно жарко вітер а надвечір хмарилось 29(16) липня сонячно жарко вітер 30(17) липня сонячно жарко вночі хмарно 31(13) липня сонячно і до обід а з обіду сонце і хмарилось дощик трошки бризкав вітер надвечір і холодно 1(19) серпня сонячно жарко 2(20) серпня сонячно жарко вітер і хмари були Іллі пророка празник 3(21) серпня сонячно вітер жарко хмарилось 4(22) серпня сонячно жарко і вітер 5(23) серпня сонячно вітер 6(24) серпня сонячно жарко вітер 7(25) серпня сонячно жарко хмарилось вітер 8(26) серпня сонячно вітер і хмарилось 10(28) серпня сонячно жарко хмарилось 11(29) серпня сонячно жарко вітерець 12(30) серпня сонячно жарко хмарилось вітер грім блискавка дощик трошки побризкав о другій годині хоронили Володьку Хрипка 13(31) серпня сонячно прохолодно вітер 14(1) серпня сонячно і хмарилось вітерець Маковея 15(2) серпня сонячно і хмари набігали 16(3) серпня сонячно жарко вдень а під вечір хмарилось 17(4) серпня заплатила за цей місяць за світло за радіо Ганна Коноваленкова померла 18(5) серпня сонячно і жарко на вечір хмарилось Ганну хоронили 19(6) серпня сонячно вітер зранку прохолодно Спаса 20(7) серпня сонячно і жарко вдень а вранці прохолодно після другої хмари набігли 21(8) серпня сонячно жарко і хмарилось 22(9) серпня сонячно жарко і вітер 23(10) серпня вранці прохолодно сонячно а вдень жарко а ввечері прохолодно 24(11) серпня сонячно жарко 25(12) серпня сонце і хмарилось а ввечері дощик 26(13) серпня вночі дощ і вдень дощ йшов до другої години дня а потім вияснилось 27(14) серпня сонце і хмарилось прохолодно і вітер 28(15) серпня вночі дощ був вранці з дев’ятої почав о першій перестав празник перша Пречиста Марусі день народження 29(16) серпня сонце і похмуро і вітер у Ткаченкової Миколиної дочки весілля було у Возсіятську розписалися 30(17) серпня сонячно і хмарно вітер вдень тепло надвечір прохолодно 31(18) серпня вранці прохолодно сонячно ввечері прохолодно 1(19) вересня сонячно і хмарилось тепло і вітер я впала надворі на порозі і лоба набила 2(20) вересня сонячно і хмари були а після третьої жарко було 3(21) вересня сонячно хмарилось тепло 4(22) вересня сонячно і хмарно вітер теплий і холодний 5(23) вересня сонячно і жарко і хмарилось вітер прохолодний 6(24) вересня зранку прохолодно а вдень сонце жарко і хмарилось 8(26) вересня зранку прохолодно а вдень тепло вітер хмарилось 9(27) вересня зранку прохолодно а вдень тепло вітерець а тихо ввечері тепло 10(28) вересня сонячно і тепло а ввечері після сьомої хмарно стало 11(29) вересня зранку прохолодно а вдень жарко сонячно цілий день празник Всікновенія Глави Лідин і Валин день народження 12(30) вересня зранку сонце а з обід тихо хмарилось а ввечері дощик дрібний бризкав вночі дощ дрібний бризкав тихо 13(31) вересня зранку похмуро і дощик бризкав дрібний а після третьої години вияснилось сонце прохолодно і вітер вдень тихо 14(1) вересня сонячно жарко тихо іноді вітер Семена 15(2) вересня і похмуро сонце і вітерець а ввечері похмарилось 16(3) вересня вночі дощ хмарно сонце трохи показалось трохи перед вечором дощ до обід йшов 17(4) вересня сонце і хмарно холодно вітер сильний за світло і за радіо платила 18(5) вересня сонце жарко вітер холодно я упала на причілку магазина носком зачепила 19(6) вересня хмарно вітер холодно сонце трошки показувалось а ввечері тихо похмуро 20(7) вересня зранку сонце і хмарно після третьої дощ тихо тепло цілий день тихо тепло 21(8) вересня вранці туман вдень сонячно і жарко свято друга Пречиста м.б. 22(9) вересня вранці туман до дев’ятої години а вдень сонячно жарко 23(10) вересня вранці похмуро вдень сонячно тепло вітер ввечері тихо тепло 24(13) вересня вранці туман вдень сонце жарко 25(12) вересня сонячно жарко 26(12) вересня сонячно тепло у Котенкового Шурчиного сина весілля 27(14) вересня сонячно жарко Воздвиження свято 28(15) вересня сонячно жарко Марія Підопригорша померла о восьмій ранку 29(16) вересня хоронили Марію Підопригоршу 30(17) вересня сонячно тепло вітер 1(18) жовтня сонячно після другої хмарилось вітер тепло 2(19) жовтня вночі дощик покропив і вранці вдень хмарно після другої сонце вітерець ввечері тихо 3(20) жовтня вранці туман вдень сонце і хмарилось вітер і тепло 4(21) жовтня зранку похмуро вдень сонячно вітер 5(22) жовтня вранці туман вдень сонце і жарко 6(23) жовтня тепло сонячно жарко 7(24) жовтня вранці туман похмуро після дванадцятої сонячно 8(25) жовтня похмуро до дванадцятої дощ роза розцвіла один букет другий раз я чогось не спала всю ніч 9(26) жовтня зранку сонячно і жарко ввечері прохолодно 10(27) жовтня зранку трошки туман сонячно тепло 11(20) жовтня зранку туман до дванадцятої а після дванадцятої сонячно і хмарно 12(29) жовтня похмуро з дванадцятої сонце показувалося з п’ятої дощ йшов 13(30) жовтня зранку похмуро вдень сонце показувалось ввечері дощ і вночі

1981

1(19) січня зранку прохолодно сонце цілий день 13(31) січня вночі сніг гарний а вдень сонце 14(1) січня похмуро і дощик ляпав а сніг розтанув Новий рік 15 (2) січня зранку мороз і дощ і цілий день дощ похмуро 20(7) січня похмуро холодно вогко грязюка вітер Івана 15(2) лютого мороз сонячно тихо з даху сніг Стрітення 7 лютого зранку похмуро а після першої вияснилося 16 березня похмуро вітер холодний 21 березня хмарно і сонце було вітер холодний і грязюка 7 вересня вранці прохолодно вдень тепло ввечері прохолодно 14(1) жовтня Покрова хмарно вітер холодно 15(2) жовтня хмарно і сонце вітер прохолодно 16(3) жовтня похмуро і хмарно о шостій вечора грім і дощ вночі дощ 17(4) жовтня сонячно 18(5) жовтня похмуро і хмарно з 12 години сонце показалось ненадовго 19(6) жовтня вранці сонце й хмарно ввечері сонце після шостої дощ 20(7) жовтня сонячно 21(8) жовтня вранці мороз сонячно теплий 22(9) жовтня вранці туман вдень сонце 23(10) жовтня похмуро тихо і тепло 24(11) жовтня туман довго був до обід сонце мало показувалось вдень вітер ввечері тихо 25(12) жовтня вранці сонце і вдень похмуро дощ почав ляпати з обіду 26(13) жовтня вранці похмуро після одинадцятої сонце показувалось хмарно надвечір сонце 27(14) жовтня вранці мороз вдень сонячно 28(15) жовтня туман цілий день похмуро 29(16) жовтня зранку сонце вдень похмуро з обід ясно і хмарно 30(17) жовтня вночі мороз вранці туман до 11 години вдень сонячно тепло 31(18) жовтня вранці мороз туман до 12 години вдень сонце 1(19) листопада похмуро вітер сильний холодно ми ходили на кладовище Лені було півроку 2(20) листопада вночі дощ поляпав сонце виглядало рідко хмарно і прохолодно 3(21) листопада вночі дощ ляпав вдень вітер сильний 4(22) листопада празник Казанська сонячно хмарно вітер сильний 5(23) листопада вночі мороз і вранці вдень холодно похмуро а сонце показувалось холодно 6(24) листопада похмуро о першій показалось сонце і захмарилось і поляпало 7(25) листопада вранці туман з восьмої години сонце до обід до вечора нахмарило 8(26) листопада зранку туман годин до одинадцяти вдень сонце і похмуро тихо 9(27) листопада зранку туман і мороз а вдень похмуро і сонце трошки показувалось вітер сильний і дощ з снігом пролітав ввечері К.Віталій І. поїхав в Київ 10(28) листопада вночі сніжок а вдень дощ і розтало холодно вітер 11(29) листопада холодно вогко і дощ ляпав 12(30) листопада вночі сніжок мороз а вдень розтав 13(31) листопада вранці мороз а вдень розтав град болото сонце трошки показувалося 14(1) листопада Валіка день народження хмарно вдень прохолодно град а ввечері тихо тепло як весною 15(2) листопада приморозок холодно похмуро 16(3) листопада похмуро з п’ятої години сніг вночі хурделиця 17(4) листопада ввечері дощ вночі вітер сильний завірюха снігу навіяло по метру по пів метра 18(5) листопада похмуро дощ ляпав сніжок трошки йшов ввечері тихо тепло 19(6) листопада похмуро тихо з даху сніг розтавав Поля Крушинська Захарія померла 20(7) листопада похмуро тихо з дахів сніг ставав 21(8) листопади празник Михайла вранці мороз похмуро вогко холодно 22(9) листопада зранку сонячно до третьої години а потім захмарило і прохолодно 23(10) листопада вранці туман похмуро цілий день з трьох годин сонце показалось і скоро заховалося похмуро Вітя в лікарні на ліжку 24(11) листопада хмарно тихо тепло сонце з 12 до вечора 25(12) листопада хмарно і сонце показувалось рідко після другої заховалось 26(13) листопада вночі дощик трошки вдень сонце 27(14) листопада вранці мороз після десятої розтало болото вдень сонце тихо Заговки 28(15) листопада зранку мороз з 12 почало розтавати а з першої години сніг сипав тихий а навечір почав розтавати 29(16) листопада прохолодно дощик трошки ляпотів вночі вітер 30(17) листопада похмуро цілий день а з чотирьох туман 1(18) грудня похмуро сонце трохи показувалось 2(19) грудня зранку туман сильний вдень похмуро і вогко з чотирьох годин туман 3(20) грудня вночі дощ і вдень цілий день дощ 4(21) грудня вдень похмуро град вітер 5(22) грудня зранку мороз вдень похмуро до 12 годин і розтавало сонце було 6(23) грудня мороз і сніг сонячно а вночі дощ після дощу сніг на ранок 7(24) грудня зранку мороз і ясно до обід а з обід хмарно холодно 8(25) грудня сонячно вітер не холодно 9(26) грудня хмарно і сонце показувалось вітер 10(27) грудня вночі сніг і вранці падав пухнастий годин до 10 вдень сонце і сніг почав розтавати 11(28) грудня вранці мороз вдень розтав прохолодно 12(29) грудня вночі дощ вдень похмуро вітер 13(30) грудня вночі вітер сильний зранку хмарно а з 12 годин сонце було до вечора холодно Андрея Вові день народження 14(1) грудня знов дощ вітер сильний вранці сніг до обід йшов з обід сонце 15(2) грудня вранці мороз а вдень сонце 16(3) грудня вранці туман вдень похмуро тихо 17(4) грудня Варвари мороз вітер вдень сонце похмуро холодно 18(5) грудня Сави зранку і вночі сніг і до 12 годин мороз вітер холодно і похмуро 19(6)  грудня Миколи вранці мороз холодно цілий день сонце було і з обід а на вечір похмарилось ввечері я бутилкою розбила ... 20(7) грудня вночі вітер дощ вдень похмуро 21(8) грудня вночі вітер дощ мороз рано вдень дощ і мороз 22(9) грудня ожеледиця я з порога впала руку забила 23(10) грудня мороз похмуро празник Анни зачатія 24(11) грудня похмуро 25(12) грудня в лікарню я їздила хмарно і трошки ясно вночі дощ 26(13) грудня похмуро дощ 27(14) грудня зранку ясно трошки а вдень похмуро 23(15) грудня похмуро 29(16) грудня похмуро 30(1) грудня вдень дощ вночі дощ Фанасію 86 років від народження

1982

20(7) лютого мороз ясний день 21(3) лютого мороз сонячно 22(9) лютого Крушинського Володьку Ленки зранку мороз вдень тихо сонячно 23(10) лютого мороз тихо сонячно 24(11) лютого мороз сонячно 25(12) лютого похмуро цілий день 26(13) лютого похмуро і з двох годин дощ ляпав 27(14) лютого зранку похмуро після обід ясно 2(17) березня похмуро 3(18) березня похмуро 4(19) березня похмуро вітер 5(20) березня похмуро 7(22) березня І-ий піст похмуро 8(23) березня зранку мороз вдень хмарно і сонце і розтав мороз 9(24) березня зранку мороз вдень розтав хмарно і сонце вітер 10(25) березня сонце і хмарно 12(27) березня Миколаєва корова отелилась 13(28) березня зранку хмарно морозець вдень сонячно 14(1) березня зранку мороз вдень розтав сонце і хмарно 15(2) березня сонце і хмарно 16(3) березня хмарно 17(4) березня похмуро вітер холодно 18(5) березня Катіна корова отелилась Дуні день народження мороз вітер холодно похмуро 19(6) березня мороз сніжок проліта вітер холодно 20(7) березня вночі вітер вдень вітер холодно сонце хмарно 21(8) березня сонячно вітер холодно 22(9) березня сонячно вітер холодно 23(10) березня сонце хмарно холодно вітер 24(11) березня сонячний тихий тепленький 25(12) березня зранку мороз вдень сонячно тепло 26(13) березня зранку мороз холодно вдень сніжок пролітав дощик ляпотів 27(14) березня похмуро до третьої години сонце 28(15) березня зранку мороз вдень сонячно тепло 29(16) березня починається Пофальна хмарно сонце прохолодно 30(17) березня теплого Олекси сонце і надвечір хмарно 31(18) березня зранку дощик до 12 години вітер похмуро 1(19) квітня зранку мороз вдень сонячно вітер 2(20) квітня зранку мороз вдень сонячно 3(21) квітня маленький мороз 4(22) квітня зранку дощик трошки покрапотів тихо похмуро 5(23) квітня цілий день похмуро Вербна починається 6(24) квітня ранком морозець був вдень сонячно тепло тихо 7(25) квітня Благовіщення празник зранку морозець вдень сонячно вітер холодно 8(26) квітня сонячно до третьої години навечір похмуро 9(27) квітня зранку похмуро вдень сонце холодний вітер 10(28) квітня зранку мороз вдень вітер сонячно прохолодно 11(29) квітня зранку дощик сніжок проліта вдень сонячно і хмарилось Вербна сьогодні 12(30) квітня мороз вдень сонце і хмарно білий тиждень починається 13(31) квітня зранку дощик був вдень хмарно і сонце показувалося 14(1) квітня прохолодно вітер сонячно хмарно 15(2) квітня похмуро дощик ледь крапотів 16(3) квітня похмуро вночі дощ 17(4) квітня дощик похмуро 18(5) квітня Пасха сонце зранку до обід ясно і з обід хмарно 20(7) квітня похмуро дощ 21(8) квітня сонце і хмарно 22(9) квітня похмуро вітер холодно 23(10) квітня похмуро вітер холодно

1982

1(19) січня похмуро з трьох годин вияснилось 2(20) січня похмуро ввечері з чотирьох дощ 3(21) січня похмуро тихо 4(22) січня похмуро вітер холодно 5(23) січня зночі дощ і вранці а вдень хмарно і сонце показувалось 6(24) січня ясно з годин трьох а на вечір затягло Святий вечір 7(25) січня Різдво ясно до обід а з обід мокрий сніг а вночі мороз міцний а вранці вітер 8(26) січня сонячно вранці вітер мороз вдень сонце і хмарно холодно вітер 9(27) січня вітер вночі мороз вітер холодно вдень сонячно Володі день народження 10(28) січня мороз вода замерзла в сінях сонячно тихо 11(29) січня вночі вітер дощ вдень сонячно мороз 12(30) січня вночі вітер дощ вдень хмарно холодно 13(31) січня мороз хмарно і сонячно Маланки 14(1) січня Новий рік 15(2) січня ясно мороз вітер 16(3) січня мороз ясно 17(4) січня мороз сонячно тихо тепленько 18(5) січня мороз сонячно 19(6) січня зранку похмуро вдень ясно ввечері хмарно туман Хрещення 20(7) січня вранці похмуро мороз вдень з 11 до 4 сонце хмарно Івана Хрестителя 21(8) січня мороз сонячно різдвяний день Саші день народження 22(9) січня мороз сонячно тихо 23(10) січня мороз сонячно туманно 24(11) січня зранку похмуро мороз з третьої години сонячно тихо 25(12) січня мороз ясний день 26(13) січня мороз ясний день 27(14) січня мороз холодно похмуро вітер вдень а навечір тихо 28(15) січня вранці мороз і туман до 11 годин хмарно і сонце 29(16) січня хмарно і ясно день тихий вранці туман мороз померла Марія ІЦербачиха 31(18) січня мороз похмуро хоронили Щербаченку Марію 1(19) лютого похмуро з 2 годин сніг 2(20) лютого мороз сніг похмуро 3(21) лютого мороз сонячно 4(22) лютого мороз сонячно 5(23) лютого мороз похмуро а з п’яти годин ввечері сонце показалось 6(24) лютого мороз сонячно 7(25) лютого похмуро з 4 годин вияснилось 8(26) лютого похмуро 9(27) лютого мороз холодно розтавало 10(28) лютого мороз сонячно 11(29) лютого мороз сонячно тихо тепло 12(30) лютого мороз прохолодно сонячно 13(31) лютого вранці туман вдень похмуро трошки сонце 14(1) лютого вранці похмуро вдень хмарно сонце було я упала на вуглу стола в 6 годин виключала забила голову 15(2) лютого вранці мороз похмуро після обід сонячно Стрітення 16(3) лютого вночі йшов сніжок потрусив вранці похмуро з першої сонце 17(4) лютого похмуро мороз і тихо 18(5) лютого похмуро мороз снилось що я плакала за Колю що він лежав мертвий 19(6) лютого похмуро 20(7) лютого сонячно мороз 21(8) лютого мороз сонячно 23(10) лютого мороз вдень сонячно тихо 24(11) лютого мороз сонячно 4(19) березня вітер похмуро 7(22) березня похмуро 8(23) березня зранку мороз вдень хмарилось сонце 9(24) березня вранці мороз вдень розтає хмарилось і сонце вітер 10(25) березня сонце хмарно 12(27) березня сонце і хмарно 13(28) березня зранку морозець хмарно сонячно 14(1) березня зранку мороз вдень розтав сонце хмарно 15(2) березня вранці мороз вдень розтав сонце 16(3) березня хмарно 17(4) березня хмарно холодно вітер 18(5) березня мороз вітер холодно похмуро 19(6) березня вранці мороз сніжок холодно похмуро 20(7) березня вночі вітер холодно сонце показувалося і хмарно 21(8) березня сонячно сильний вітер холодно 22(9) березня сонячно холодно вітер 23(10) березня сонце хмарно холодно вітер 24(11) березня сонячний тихий тепленький 25(12) березня зранку мороз вдень сонячно тепло 26(13) березня вранці мороз холодно вдень сніжок пролітав і дощик кропив 27(14) березня похмуро з третьої години сонце 28(15) березня вранці мороз вдень сонячно тепло 29(16) березня прохолодно хмарно сонячно 30(17) березня сонце і на вечір хмарилось 31(18) березня зранку дощ до 12 години хмарно вітер 1(19) квітня вранці мороз вдень сонячно вітер 2(20) квітня зранку мороз вдень сонячно 3(21) квітня вранці маленький мороз вдень сонце 4(22) квітня вранці дощик трошки покропив 5(23) квітня цілий день похмуро 6(24) квітня вранці мороз вдень тихо сонячно 7(25) квітня сонячно холодно вітер празник Благовіщення 8(26) квітня сонячно до третьої години а на вечір похмуро 9(27) квітня зранку похмуро вдень сонце вітер холодний 10(28) квітня вранці мороз вдень вітер сонячно 11(29) квітня вранці дощ і сніжок пролітав вдень сонячно хмарилось 15 квітня похмуро дощик трошки крапотів 16 квітня похмуро і сонце дощ 21 квітня сонце хмарно 22 квітня похмуро вітер холодний 23 квітня похмуро тихо вітер.