Палають огнi при долинi,
I пiвнiч заходить, i сон.
Татари сидять при долинi
На всiх подiляють полон:

- Два списи бери, на придачу
Китайку червону з плеча.
- Менi ж гривуна вороного.
- Менi чорнокосе дiвча.

Китайка горить, як заграва,
Iрже сумовито гривач,
Оксана сльози не втирає,-
Не плач, моя бiдна, не плач.

- Бери собi матiр iз дiтьми,
Отару овець i волiв.
- Вiддай менi шаблю-дамаску,
Як сам ватажок повелiв.

А шабля не сяє, як злото,
Воли не займають трави,
I мати iз дiтьми ридає:
- Сини мої старшi, де ви?

Палають огнi при долинi,
Свiтанок заходить i сон,
Татари сидять при долинi
На всiх подiляють полон.

То хмара - не хмара у небi,
То бурi великої знак.
То конi летять чортомлицькi,
Їх свистом жене Сагайдак.

I шаблi скреснули i впали,
I порох покрив сiножать.
Татарськi порубанi костi
Пiд сонцем палючим лежать.