Я тебе вимрiяв, нiжну й жагучу,
В снах узаконив, пiзнав з поцiлунку,
Кликну: - Прийди! - I прийдеш неминуче
Крикну: - Рятуй! - I воскресну в рятунку

Що в твоїм iменi є чарiвниче:
Трунок, чи хмiль, чи веселкова зваба?
Зiрка твоє освiтила обличчя
I потемнiла - свiтить не змогла-бо.

Як ти спiвала в нашiй частинi,
Очi яснiли, як синi роси,
Знявши пiлотку i шинельчину,
Рiдна, далека, золотокоса!

Вiють вiтри перехреснi й зустрiчнi,
Де ми любились,- до саду й до хати.
Є своя радiсть на вiки вiчнi
В тiм, щоб надiятись i виглядати.