Хмарина в небi голубiм
Пливе, як мрiя,одиноко,
I вiтру раннього потоки
Несуть її крилом своїм.

Куди ти мчиш, куди летиш,
Моїх поривiв птице рання?
Ще по ярах лежить свiтання,
Як неба вистояна тиш.

Шумлять тополi-сторожi,
Але тобi нема межi,
Де кличуть сонце урочистi
Бори в зеленому намистi.

Ми ще зустрiнемось колись,
А зараз мчи, моя крилата,
На схiд, над Каспiєм горбатим,
Як над минулим, зупинись.

Тут жив спiвець. Огнi заграв
Йому ще снилися крiзь муку,
У серцi вiн носив розлуку
I на Украйну позирав.

Серед оновлених полiв
Спинися, райдужна, далека.
Тут шлях лежав i млiла спека.
Тут вiн за всiх переболiв.

На дорогi його слiди
Дощами спражними спади!