Теслярi робили мости
На Днiпрi, i Дiнцi, i на тихому Збручi,
I могли б мости бурю пронести,
Кленовi, сосновi, дубовi негнучi.

Танки повзли i пiдвiд ключi,
Артилеристи везли "катюшу",
I гули мости вдень i вночi,
Як би сказати, за милу душу.

Тесля сидить на бережку,
Курить махорку, думу гадає:
Як вiн звалить дубину важку
Десь на Одерi а чи на Дунаю.

За троє лiт, як за довгий вiк,
Дорога кленова лежить за даллю.
Вчора генерал сказав: - Оце чоловiк
Дивись, нагородять iще й медаллю.

А потiм вiйна на спад потече,-
Земля зажадає лiтнього грому,
I вiн сокиру вiзьме на плече
I по своїх же мостах пiде додому.

I нехай хто скаже, що вiн не воював,
З ранку до ночi не тратив сили,
Як iз шiстнадцяти рiдних держав
По його мостах народи ходили!