Ти мене накличешся ночами,
Несучи розлуку за плечами,
I навиглядаєшся одна.
Настраждаєшся в своїй надiї,
Пригадаєш лiта молодiї,
Рiдну землю, де гуде вiйна.

Ти не можеш бачити здалека,
Як в'ялить негода, сушить спека.
Танки мнуть, вкриває бою мла
Землю ту, що, потом перемита,
У садах, у сивих копах жита,
У цвiтах, як райдуга, цвiла.

Нам не легко йти до свого дому
Через мертвих, через блиски грому,
Через нiч,прожекторiв мечi,
В битвi, в снi, у пiдступах, в облозi.

Ти iще наличешся в тривозi
I навиглядаєшся вночi!