ПОЛЕ БОЮ  

 1  

 А поле бою все чека  

 І мріє крізь туман і віддаль.  

 Господь не жалує віка,  

 Щоб ось, блукавши, як сновида,  

 Шукать шляху, і важить час,  

 І пить гіркі й безсонні ночі,  

 Й даремно підбирать ключа  

 До літер тих сузір пророчих.  

 2  

 А поле бою нам все те ж —  

 І заповітом, і докором —  

 Ось розгортається без меж  

 Узустріч непоборним горам.  

 Воно гукає по ночах,  

 Воно здригається і стогне.  

 Примари юрмляться. І жах  

 Десь опівночі лунко охне —  

 Всім простором, всім тиском тиш,  

 Всім мовчанням сліпої ночі...  

 О, поле бою, закричи ж,  

 Розплющ давно засклеплі очі!  

 Гантер, 6.VIII.1965