НЕВИЧЕРПАЛЬНІСТЬ

 Тяжким хрестом лежать шляхи,  

 Ясні в ночах, вони сліпі вдень:  

 Рамено — з заходу на схід,  

 Рамено — з півночі на південь.  

 І так розп  ’  ята — віки,—  

 Вогонь буття не загасила.  

 Невичерпаний дух який!  

 Яка непереможна сила!  

 Гноблять, калічать, труять рід,  

 Ворожать, напускають чари,—  

 Здається, знищено вже й слід,  

 Лиш потурнаки й яничари.  

 І ось — Стефаник і Куліш,  

 Ось — Коцюбинський, Леся — квіти  

 Степів страждальної землі,  

 Народу самостійні діти!  

 А то підземно загуде  

 Вулканом націй ціла раса,  

 І даром божеським гряде  

 Нам Прометеїв дух Тараса.