ВОЯКАМ  

 Так хутко згасло сяйво слави,  

 Так коротко тривала мста.  

 Лягли знесилені літа  

 На роки, на десятиліття,  

 На всю добу. І сивий згар  

 Того нещасного поліття  

 На наших чолах — знаком кар.  

 Куди б не йшли, де б не спинились,  

 Порожнє поле у очах,  

 Щоб серце судорожніш билось  

 По непереспаних ночах,  

 Щоб серце свій передчувало  

 Останній скорч.     А мертвий зір  

 Все бачитиме: даль, навалу  

 І нерозкаяний простір.  

 7.Х. 1959