МАЙ 1935 РОКУ    

 Ждали всі зеленого розмаю,    

 Леготу плодючого тепла,    

 Ти ж дихнув, смертельно-білий маю,    

 І земля снігами загула.  

 Мерзне квіття дитячо невинне.    

 Заклякають соки в деревах.    

 Ярий гін крижана смерть прилине,    

 Все скує смертельно-білий жах.    

 Заридає поминальним співом,    

 Спеленає в похоронний сніг,    

 І весна — земна пречиста діва —    

 Нежива у сніговій труні.    

 Та крізь хугу вдарить меч небесний     

 І над срібно-смертним сном весни    

 Голос кари загримить — «воскресни!»    

 Всім немилосердям вишини.