З ВІРШОВАНОЇ ПОВІСТІ “ІСЕ МОНОГАТАРІ”

(кінець ХІ ст.)

Ріжуть стріч-траву:

вже, мабуть, не буде стріч,

хоч і позову...

Скажи, рибальський човне, -

нащо і про що воно?

***

Що за дивна вість -

усі гори зібралися,

посходили з місць?

Зійшлись гора з горою

прощатися з весною.

***

На бережинні

жде зеленая сосна,

не байдуже, ні!

Не така біла хвиля -

згорда гляне й побігла.