ХОККУ ПОЕТІВ ХVІІ- ХVІІІ ст.

***

В Кісагаті - ах! -

там мімоза, “сум-краса”,

під дощем дріма.

***

Крилечками мах!

Що, скажи, метелику,

бачиш ти у снах?

ПО ВОДУ

Наберу в сябра:

уночі повій повивсь

круг мого цебра.

***

Світ наш, як роса:

тут, на кладовищі,

ясно все і вся.

***

Нічого не чув:

чи душею десь витав,

чи нема зозуль?

ЗОРЯНИЙ УЗОР

Муругий павук

павутиною вловив

кленовий листок.

РАЙ І ПЕКЛО

Павуків бенкет:

в сіті росяній, тремкій

два метелики.

***

Зеленій, зеленій!

Зеленіє перша рунь

через талий сніг.

СРІБНИЙ ОГОНЬ

Хризантеми квіт:

промінь місяця в росі,

світло, влите в лід.

ДАВНІ ДРУЗІ

Останні листки!

Поспитайте дмухача,

хто впаде раніш.

***

Сніг побив квітки...

Не зівяли тільки айстра

та слава майстра.

ЛЕГКА МУЗИКА

Соловей співа

на бамбуковім бучку:

той іще пливе.

***

Місяць у повні:

діти народилися

десь і сьогодні.

***

Палять вугілля -

олень на вечірній дим

дивиться здаля.

***

Викинеться лин -

тільки кола по воді...

Зозуля: ку-ку!

***

Ураган ущух:

тільки чути з далини

хвиль неясний шум.

***

Вербени цвітуть:

уночі вони ряхтять,

як Молочна Путь.

ЗАБУТТЯ

Осінь-самота.

Рік ні в кого не бував,

і в мене ніхто.

***

Жайворова трель

і зозуліне “ку-ку”

пішли вперехрест.

***

З озера вода

по затонах розлилась:

майові дощі.

***

З гонгом сторожі

цеї ночі не прийшли:

місяць у юзі.

***

Сливи тонкий пах...

Чашку гість підніс до уст

ясно-голубу.

***

З рису калачі -

подрібнішали і ті...

Листопад подув.

***

Ночував якось

у покої для князів:

там-то одубів!

***

Роздирають шовк

у столичних крамарнях:

літній час прийшов.

ЖАХНУВСЯ ЗО  СНУ

Сон а чи ява?

Наче ріже мене хтось...

Аж воно блоха!

НЕ ЗАМІВ, БО ЦВІТУ ЖАЛЬ

Мій слуга дрімав

на опалих пелюстках...

Я й не накарав.

ДОСВІТОК

Рано, ще й не світ,

з ночі в дар тобі несу

сливи любий цвіт.

***

“Спалим комарів!”-

цар цариці над ушко

в спальні говорив.

НАД КРУЧАМИ ЯНЦЗИ

Білих ікл оскал,

мавпи хриплий, тоскний крик...

Місяць межи скал.

***

І нема куди

вилить воду з купелю:

коники сюрчать.

***

На подолі - ох! -

уночі пролився дощ

на молодий сніг.

ДОВГІ - ДОВГІ НОЧІ

Осінь - і літа...

З вежі видзвонило шість -

може, засвіта.

***

Влітошні дощі...

Тільки раз поміж сосон

місяць прояснивсь.

***

Вечір. Вітер.

Циби чаплі синьої

миють хвилі.

***

У сумних думках

я зійшов на гору: ах! -

шипшина цвіте!

***

Жабію худий!

Із тобою Ісса:

бий гладкого, бий!

***

Сіре горобя!

Ходи сюди, пограймося,

бідне сиротя...

***

Мушки не руш:

ручечки, ніженьки -

все на ній тремтить...

БАБИНА ПРОЩА

Вітер хустку вкрав,

а корова - хіп на ріг! -

веде бабу в храм...

***

Вік наш, як роса:

хай росиночка мала,

а й тієї жаль...