Понад шляхом, в тихім зворі*,

Під великим камінцем,

Ми з Оксанкою учора

Розкопали джерельце.

Лиш вода забулькотіла

З-за похилої берізки,

Підійшла до нас несміло

Лісова красуня — кізка.

Нахилилась, напилась

Та й у гори подалась.

Потім зайчик і куничка

Напилися із кринички.

Йшла у ліс якась бабуся,

Каже: «Ось де я нап'юся.

А яка ж вона смачна,

І прозора, й запашна.

Вік такої не забуду.

От спасибі добрим людям!»

Пийте, бабцю, пийте вволю.

Всім тут вистачить водиці.

Хай щаслива буде доля

Тим, хто десь копав криницю!



* Звір (діал.) — яр.