ОКСАНА КУНЕЦЬ

Ніч

 

Юний місяць вийшов на жнива,

 Мить сміється зоряним серпанком,

 Ніч на дотик тепла і жива,

 І здається, що не буде ранку…

 

Я спочину в затінку обличч,

 Розгорну тобі свої долоні…

 Кожен день – сплетіння протирічч,

 Кожна ніч – відлуння тихий стогін.

 

Заблукай на дні моїх очей,

 Відшукай в мені своє страждання…

 Ми згубились в плетиві ночей,

 Все чекаємо своє світання.

 

05.06.2000