ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ

        

 Святиня 

    

 Мовчки струни на бандурі   

 Я перебираю.   

 Заспівав би я до тебе —  

 Голос замирає.   

      

 Не почуєш мого слова   

 Серцем молоденьким,—   

 Квітчаною головою   

 Схилися до неньки.   

      

 «П  ести мене, моя нене,   

 Як малу дитину,   

 Я твойого, нене, лона   

 Довіку не кину »  .   

      

 —   «  Ой покинеш, моя доню,   

 Далебі, покинеш,   

 У чужий край, в чужі люде   

 Пташкою полинеш.   

      

 Прийде, прийде, моя доню,   

 Такая година,   

 Що ріднійша пеньки буде   

 Любая дружина »  .   

      

 І я чую тихі речі   

 Голоснійше граю.   

 Я душею молодую   

 Красу обіймаю.   

      

 Ой бандуро, рідна сестро,   

 Золотії струни!   

 Вложи в неї моє серце,   

 Високії думи.   

      

 Нехай їй вві сні присниться,      

 Що я чую й знаю,   

 Про що серцем одиноким   

 Господа благаю.   

      

 Нехай їй вві сні присниться   

 Мати Україна,   

 Наше горе, наша радість,   

 Надія єдина.   

      

 Святе слово — рідна мати;   

 Єсть іще святиня   

 Вища, богові милійша —   

 Рідная Вкраїна.   

      

 Зрозумій, моє кохання,   

 Чистою душею,.   

 Що люблю я, чим живу я,—   

 Будеш ти моєю.