ЗАВОРОЖЕНА КРИНИЦЯ   

 Вертоград моей сестры...   

 Пушкин   

 У сестри моєї тихо   

 Процвітає сад в ограді.   

 Кинамон, моя утіха,   

 Нард, алое в любім саді.   

 Там квітки, як в божім раю,   

 Що на Тигрі да Євфраті,   

 Зорями в траві зоряють,   

 Тонуть-плавлють в ароматі.   

 Там гранати наливнії,   

 Солодощів дивних повні...   

 Гудуть бджоли золотії,   

 Мов з Едему тихі дзвони.   

 Серед саду-винограду   

 В кринах схована криниця...   

 Мойму серцю на відраду   

 Заворожена водиця.   

 Заворожена й заклята,   

 Щоб не знали люде ходу:   

 Бо призначено для брата   

 Чисту воду-прохолоду.   

 Вітре тихий від заходу!   

 Вводи волю мого серця:   

 Повінь чарами на воду,   

 Нехай ллється, нехай ллється.   

 Вітре буйний аквілоне!   

 Подми чарами, крилатий,   

 На ті нарди, кинамони,   

 Нехай каплють аромати.