Плаче шпак уранці після зливи,

Де шумлять на греблі явори,

Що шпаківню вітер чорногривий

Перекинув денцем догори.

Борсаються бідні шпаченята,

Як його зарадити біді?

Кліпають із пітьми оченятами:

— Випадемо, татку, що тоді?

Ще якби їм день чи півторадні,

Ще якби їм днів хоча б із п'ять!

Бо вони ще ж зовсім безпорадні, —

Падаючи, ще не полетять.

Як же, хлопці, хатку ви прибили,

Що її порушили вітри?!

Плаче шпак уранці після зливи,

Де шумлять на греблі явори...