Було це вранці. Я ще трохи спав.

На землю скочив босими ногами,

Як привітався перший пароплав

Далеко десь з Дніпром і з берегами.

— Ту-ту! Ту-ту! — він подих перевів

І знов: — Ту-ту! — гукав мені щосили.

— Ту-ту! Ту-ту! — йому я відповів. —

Бувай здоровий і пливи щасливий!