КУРИ ТА ЛАСТІВКА   

 «Біга, як курка з яйцем».   

 «Куд-куд-кудак! куд-куд-кудакі   

 Яєчко я знесла гарненьке:   

 Нехай іде та дивиться усяк,   

 Яке воно у мене чепурненьке.   

 Куд-куд-кудак! сюди ідіть!» —   

 Так Глиняста з хліва кричить.   

 Рід курячий на те репетування   

 Із бур'янів,  

 Із смітників  

 Збирається, щоб курчине придбання   

 Побачити, сокоче й сокотить,   

 Аж зирк — тут Ластівка сидить,   

 На сонечку моторна чепуриться,   

 На диво ж те й не думає дивиться.   

 «А ти сидиш? Оце!..   

 Чом не летиш дивитись на яйце?   

 Ти глянь — яке!» — «Та годі сокотіти! —   

 Говорить Ластівка.—Чого ще там глядіти?   

 Хіба вже я не бачила яєць?   

 Сама несла й виводила я діти   

 І вам скажу я навпростець:   

 Ви галас любите чинити   

 Із кожного яйця свого   

 І дивом робите його,   

 Мов річ зробили превелику,   

 Яєць же на світі без ліку,   

 Бо яйця кожен птах собі несе,   

 І найдурніший зробить се».   

 Омельку, братіку! от як тебе почую,   

 Як кажеш про свої великії діла,—   

 Так і згадаю Курку навісную,   

 Що і вона своє яйце знесла...   

 1896.