Перша думка наша, діти,

Краю рідному;

Першу працю присвятити

Люду бідному!

 

Усім серцем полюбляти

Вчиться ближнього,

З тяжких злиднів визволяти

Неспроміжнього.

 

Не кохайтесь у користі

З її шматтями,

А прямуйте жити вмісті,

Бутибраттями!

 

Чули заповідь господню:

Всім любитися,

А не рить другим безодню

Та злобитися!

 

Отож будьмо, діти, певні

По—господньому:

Завжди милі, завжди кревні

Одно одному!