ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ
ОРЛИ

Марно ради пита,
Вся засмучена,
Україна свята,
Перемучена.
Занедбали сини
Рідну мовоньку,
Не туди-бо вони
Гнуть головоньку,
На пожитки густі
Позіхаючи,
Та кишені товсті
Напихаючи.
Дяка Богу — всього
Враз набралися:
Від народу свого
Відцуралися...
А поки що чуже
Розшолопають, —
Чого вміли, то вже
Не второпають...
Ще й вирлають на мир
Гірш Московщини:
— «Що за хлопський кумир
Народовщини!»
Чи таких ти орлів
Сподівалася,
Як за них лила крів,
Турбувалася?
Не так збавлять снаги
Силоміцники,
Як оті вороги,
Підпомічники!
(1894)