Лелеко, біла лелеко,

ти твориш загадку про саму себе за ознакою:

та, хто мостить своє гніздо на хаті,

ти твориш загадку про саму себе за ознакою:

та, хто літає далеко,

та, хто літає далеко по жабенят для лелеченят:

на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото -

ти твориш загадку про саму себе за ознакою:

та, на кого ми замовляли майбутній урожай

навесні, у день Благовіщення, 7 квітня;

ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті,

ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті

і приносиш у той двір щастя:

господар хати з того часу, як

ти, біла лелеко, змостиш у них на стрісі гніздо,

пильно оберігає його - дітям своїм каже:

не можна розоряти твого, біла лелеко, гнізда,

не можна видирати твоїх, біла лелеко, яєць,

не можна видирати твоїх, біла лелеко, лелеченят,

не можна займати тебе, біла лелеко, саму

і твого лелечича,

не можна убивати тебе, біла лелеко, саму

і твого лелечича,і твоїх лелеченят,

не можна навіть лазити до твого, біла лелеко, гнізда,

не можна навіть брати у руки

твоїх, біла лелеко, яєць,

не можна навіть брати у руки

твоїх, біла лелеко, лелеченят,

не можна навіть вилякувати

тебе, біла лелеко, з гнізда,

не можна навіть подовгу задивлятися

не тебе, біла лелеко, як ти сидиш у своєму гнізді! -

бо ти, біла лелеко, є птахом,

на якого ми замовляли майбутній урожай

навесні, у день Благовіщення, 7 квітня;

як твоє, біла лелеко, гніздо буде цілим, не розореним,

як твоїх, біла лелеко, яєць ніхто не видере,

як твоїх, біла лелеко, лелеченят ніхто не видере,

як тебе, біла лелеко, і твого лелечича ніхто не займатиме,

як тебе, біла лелеко, і твого лелечича

і твоїх лелеченят ніхто не вбиватиме,

як ніхто навіть не полізе

до твого, біла лелеко, гнізда,

як ніхто навіть не візьме у руки

твоїх, біла лелеко, яєць,

як ніхто навіть не візьме у руки

твоїх, біла лелеко, лелеченят,

як ніхто навіть не вилякає

тебе, біла лелеко, з гнізда,

як ніхто навіть не задивлятиметься подовгу

на тебе, біла лелеко, як ти сидиш у своєму гнізді,

так і наша засіяна житом нива розвиватиметься...

Цей тендітний птах - світлий і величний символ України. Дорослі розповідають маленьким дітям, що їх приносить лелека. Мудрий птах допомагає нам ставати кращими, мудрішими, людянішими. Саме для цього щовесни прилітає він до наших домівок із вирію.

У творі В. Голобородька - відгомін казок і легенд, замовлянь і пісень, загадок і приказок, що збереглися з давніх-предавніх часів у скарбничці народної пам'яті. Це і пересторога, і нагадування, і спогад, і філософські роздуми над «вічним» питанням: як залишитись справжньою Людиною? Побудована у формі діалогу, поема вражає здатністю автора тонко і обережно торкатись якихось особливо ніжних речей. Одразу згадуються слова Ліни Костенко: «Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».