Скажіть мені» добрі люди,

            В кого я вдалася,—

Ще на світі не нажилась,

            А в журбу здалася?

            Чи вийду я у садочок —

            Важенько вздихаю...

Чи співала б, чи летіла б —

            І сама не знаю.

            Чи вийду я до річеньки —-

            Огґять зажурюся...

Все дивлюся в степ широкий

            Та й не надивлюся.

            За хвилею хвиля друга

            Шумить і женеться,

А у мене душа тужить

            І серденько б'ється.

            А як зійде місяць ясний

            Гулять з зіроньками, —

Все плачу я, сердешная,

            Дрібними сльозами.

            Ясний місяць з зіроньками

            Тихо розмовляє,

А у мене, молодої,

            Розмови немає...

            Скажіть мені, добрі люди,

            Що мені робити?

Ой як мені на сім світі

            Без кохання жити?

            Чого б, бачся, журитися —

            Життя золотеє:

            І батько е, і матінка,

            А все щось не теє...

            Коли б мені дали крила.

            То я б полетіла,

Голубкою на рученьки

            Миленькому б сіла.

            Сказала б я: кохаймося,

            Мій милий козаче,

Милуймося, цілуймося, —

            Бач, дівчина плаче!

            Скажіть мені, добрі люди,

            В кого я вдалася?

Ще на світі не нажилась,

            А в журбу здалася.

            Тоді б же я, добрі люди,

            Вас би не питала:

            Жила б собі співаючи

            Та й горя б не знала!

[1855]