Діти наші, квітоньки,

Хлопчики і дівоньки!

Нум гуртом співать;

Ви тягніть тонесенько,

Буду я товстесенько

Окселентувать*.

«Зимонько-снігурочко,

Наша білогрудочко,

Не верти хвостом,

А труси тихесенько,

Рівненько,гладесенько

Срібненьким сніжком.

Ми повибігаємо,

Снігу накачаємо

Купу за садком;

Бабу здоровенную,

Уночі страшенную,

Зліпимо гуртом.

Зробим очі чорнії,

Рот і ніс червонії —

Буде як мара.

День і ніч стоятиме,

Вовка проганятиме

Від свого двора.

Зимонько-снігурочко,

Просимо, голубочко,

Щоб мороз стояв,

Бабу товстобокую,

Відьму вирлоокую,

Пильно доглядав.

Гляне ясне сонечко

В весняне віконечко,

Бабу припече;

Де й мороз той дінеться,

Геть від баби кинеться,

З ляку утече!

Баба буде плакати,

Будуть сльози капати,

Знівечать кожух,

Голова покотиться,

Баба заколотиться

І в калюжу — бух!

Висохне водиченька,

Виросте травиченька,

Розцвіте садок, —

Ми тоді весняночку,

Любую паняночку,

Приберем в вінок.

Подаруєм квіточку,

Із васильків скрипочку

Грай, серденько, грай!

Звесели і воленьку,

І трудящу доленьку,

І весь рідний край».

* Окселентувать - вторити, підспівувати.