* * *  

 Місяцю-князю!  

 Нічкою темною  

 Тихо пливеш ти  

 Стежков таємною...  

 Ніжно хлюпочеться  

 Вбздушне море,  

 Так в нім і хочеться  

 Змить з серця горе.  

 Місяцю-князю,  

 Ти,чарівниченьку!  

 Смуток на твбйому  

 Ясному личеньку.  

 Із небозвідної  

 Стежки погідної  

 Важко глядіть тобі  

 В море бездонне,  

 В людськості бідної  

 Горе безсонне.  

 Місяцю-князю!  

 В пітьмі будущего,  

 Знать, ти шукаєш  

 Зілля цілющого,  

 Зілля, що лиш цвіте  

 З-за райських меж...  

 Ох, і коли ж ти те  

 Зілля найдеш?..  

 16 іюля 1883