В однієї таємниці — очі карі,
У другої таємниці — сині очі,
В однієї таємниці — добре серце,
У другої таємниці — зле і хиже,
В однієї таємниці — срібен перстень,
А в другої —
звичайнісінька обручка...
Та які ж це справді таємниці.
Коли знаєш колір, маєш вимір,
Знуртувавшись в піхвах аналогій.
Коли серце лижуть три нюанси.
Ставши на ворсисті теплі лапки,
Чи стонадцять, чи мільйон нюансів.
Вгаданих інтуїтивно точно...
Таємниці — сфінкси, я не буду
Ображати вас мізерним глуздом.
Я прийду до вас зненацька, стиха.
Тим шляхом, що вибила зневіра.
Скепсис і болючий чорний сумнів...
Та за мною — ваші очі карі,
Та за мною — ваше добре серце.
Поки ж вам чекати, дівувати,
Черствіти в холодному жаданні
Мого пальця, за яким ридає
Срібними сльозами срібен перстень.