Ода совісті   

 Дослідів зливи. Каскади думок.   

 Експериментів напружений крок.   

 Ось Феофанія. Ген там Дубна.   

 В криниці пізнання не бачу я дна!   

 Та голос підношу за бомбардування   

 Ядра таємниці! Хай тихе світання   

 Розчепиться криком хитрющого кварка!   

 Хоч сумнів, як ворон, нав'язливо карка:   

 Навіщо? Для бомби?! Навіщо? Для муки?!   

 Чого ж Оппенгеймер заламував руки?!   

 Чи ж фізики атомних псів розпустили?   

 Та в Хіросімі згоріли й могили!   

 Як совість народів звелася з золи,   

 Чи ж фізики атомних псів відтягли?!   

 Намордник на бомбу! Скигління біди!   

 Вже атомний лайнер хрускоче льоди!   

 А в тиші стозвукій на всі голоси   

 Виють і виють атомні пси...   

 Крізь виверти мозку й фашистську грізьбу   

 Над вченим хай сяє моральне табу:   

 Жодного грама науки для зла.   

 Добро хай осяює мудрість чола,   

 Хай воля пізнання розгортуе дії,   

 Хай совість весніє, хай світ молодіє,   

 Хай вітер зеленим своїм язиком   

 Підтверджує серця весняний закон:   

 Жити. Творити. Світ берегти.   

 Світити людині на цілі світи.   

 Холонуть зірки. Але чуйно і зірко   

 Лиш ти не холонь-бо, людинонько-зірко!